Іменем України
12 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4496/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення вартості речового майна,-
19 листопада 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), відповідно до якого, позивач просить суд стягнути із громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 - суму не відшкодованої шкоди на суму 3123 грн 62 коп.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що солдат військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 133 від 01.07.2017 прийнятий на військову службу за контрактом, зарахований до списків особового складу та призначений на посаду курсанта. ОСОБА_1 на період проходження військової служби був забезпечений державою всіма видами матеріального забезпечення, в тому числі речовим майном.
Згідно довідки № 48 від 29.08.2017 виданої начальником речової служби військової частини НОМЕР_3 вбачається, що відповідач, отримав речове майно, однак був достроково звільнений за порушення військової дисципліни і строк носіння обмундирування не закінчився, чим заподіяв матеріальну шкоду державі в особі військової частини НОМЕР_1 на суму 3636, 61 грн.
У відповідності до п. 31.6 наказу Міністра Оборони України від 11.06.2008 № 260 Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деким іншим особам, - солдата ОСОБА_1 було повністю позбавлено премії, тому відрахування було здійснено у сумі 512, 99 грн.
Вказує, що відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за вартість виданих відповідачу предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися в розмірі 3123,62 грн.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з метою стягнення вищевказаної суми в примусовому порядку.
24.11.2020 судом на виконання вимог частини третьої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України було направлено запит на адресу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про надання інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача (а.с. 22).
17.12.2020 на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на запит суду про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача (а.с. 26).
14.12.2020 судом був направлений судовий запит на адресу Марківського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача (а.с. 25).
04.02.2021 на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на запит суду про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача (а.с. 29).
Ухвалою суду від 12 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 31-32).
Позивач ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року отримав, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 35).
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неприбуття суду не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки представник позивача та відповідач про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.
Військова частина НОМЕР_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , місцезнаходження:с. Старичі, Львівська область, Яворський район) є юридичною особою.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 133 від 01.07.2017 прийнятий на військову службу за контрактом, зарахований до списків особового складу та призначений на посаду курсанта з посадовим окладом 450 грн (а.с. 6).
Згідно з довідкою нарахування вартості за речове майно, строки яких не закінчилися № 48 від 29.08.2017 (а.с. 7) позивач отримав речове майно, а саме:
кепі бойове (кашкет польовий) - 1 шт. - 37,86 грн;
шапка-флеска (шапка-підшоломник) - 1 шт. - 34,98 грн;
шапка зимова - 1 шт. - 49,98 грн;
костюм літній польовий - 1 к-т. - 559,98 грн;
куртка костюму-утоплювача - 1 шт. - 629,64 грн;
костюм вітро-вологозахисний - 1 к-т - 593,76 грн;
куртка ВВЗЗ (куртка польова утеплена) - 1 к-т - 1729,02 грн;
штани ВВЗЗ (штани польові утеплені) - 1 к-т - 824,40 грн;
рукавички трикотажні - 1 пар. - 23,00 грн;
фуфайка з коротким рукавом - 1 шт. - 59,90 грн;
труси - 1 шт. - 34,99 грн;
білизна натільна - 2 к-т - 380,10 грн;
білизна для холодної погоди - 1 к-т - 579,90 грн;
шкарпетки літні (трекінгові) - 6 пар - 209,88 грн;
шкарпетки зимові (трекінгові) - 3 пар. -146,88 грн;
черевички з в/б демісез - 1 пар - 1365,00 грн;
черевички з в/б літні - 1 пар. - 1350,00 грн;
черевички з в/б зимові - 1 пар. - 1480,00 грн;
ремінь для штанів - 1 шт. - 1,20 грн.
Всього на загальну суму 3636,61 грн.
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 04.10.2017 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-11 ч.4 КУпАП і накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі ста сорока п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що нараховує суму 2465 гривень та стягнуто з нього 320 гривень судового збору (а.с. 10).
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 93-РС від 01.09.2017 ОСОБА_1 , за систематичне порушення військової дисципліни звільнено у запас за пунктом «е» (через службову невідповідність), 01 вересня 2017 року справи та посаду здав та вибув до Марківського ОРВК Луганської області для зарахування на військовий облік. Наказом визначено провести відрахування вартості обмундирування в сумі 3636 грн. 31 коп. обчислену пропорційно залишеному часу до кінця строку носіння (а.с. 5).
Відповідно до витягу з книги грошових стягнень та нарахувань за номенклатурою на 2017 рік № 3463211, стор. № 77 (а.с. 8) з позивача було стягнуто 512,99 грн. відповідно до роздавальної відомості №74, платіжним дорученням №30.
Судом встановлено, що на теперішній час збитки, які були завдані військової частині НОМЕР_1 колишнім солдатом ОСОБА_1 в повному обсязі не відшкодовані, сума збитків що підлягає відшкодуванню військовій частині НОМЕР_6 відповідачем за речове майно, термін носіння якого не закінчився, складає на суму 3123,62 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзиви учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту).
Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Відповідно по п. 4 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» №160-ІХ від 03.10.2019 року (далі Закон №160-ІХ) матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Згідно із ч. 4 ст. 3 Закону №160-ІХ переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, шо діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до ст. 12 Закону №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Згідно з статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.
Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 затверджена Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, яка визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори.
Відповідно до пункту 21 розділу ІІ "Порядок речового забезпечення Збройних Сил у мирний час та особливий період" Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України 29 квітня 2016 року №232 підставою для зарахування на речове забезпечення підрозділів, окремих команд та окремих військовослужбовців є атестат на речове майно і наказ командира військової частини.
Згідно розділу III пункту 4 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 вартість виданого речового майна, строки носіння якого не закінчилися, утримуються з урахуванням зносу.
Більш того, пунктом 29 розділу V "Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період" Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України 29 квітня 2016 року №232 визначено, що під час звільнення з військової служби в особливий період у запас або відставку військовослужбовці вибувають з тим речовим майном, яке знаходилось у них у носінні. Речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються. Інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини. На майно, яке вибуває зі звільненими, виписується атестат. Предмети речового майна переходять у їх власність.
Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України №243 від 23 червня 1995 року, визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ним службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.
Згідно з пунктом 2 цього Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршення або зниження його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкової виплати.
Відповідно до пунктом 14 військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 31 Положення, у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Як встановлено судом, солдат ОСОБА_1 29.08.2017 отримав речове майно, що підтверджується відповідною довідкою від 29.08.2017 № 48 (а. с. 7).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2017 № 93-РС солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , знято з усіх видів забезпечення та визначено провести відрахування вартості обмундирування в сумі 3636 грн. 31 коп. обчислену пропорційно залишеному часу до кінця строку носіння (а. с.5).
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що сума нарахованого забезпечення, яку має відшкодувати відповідач, з урахуванням вже стягнутих коштів, складає 3121,62 грн (а.с.8).
Відтак, суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем з відшкодування залишкової вартості речового забезпечення в розмірі 3121,62 грн.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що станом на дату розгляду справи судом, сума заборгованості відповідачем не сплачена, позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому, підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки згідно ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , місцезнаходження: с.Старичі, Львівська область, Яворський район) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення вартості речового майна - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 вартість виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, у розмірі 3123,62 грн (три тисячі сто двадцять три гривні 62 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.С. Шембелян