Іменем України
18 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3925/20
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шембелян В.С.,
за участю секретаря судового засідання - Пономарьової О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 15 жовтня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Старобільське ОУПФУ Луганської області) з такими вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області №154050000759 від 20.12.2019 про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” період навчання з 01.09.1986 по 28.02.1990, період роботи з 26.03.1990 по 22.02.1999 горноробочою та маркшейдером в ШУ "Алмазноє", періоди роботи з 01 лютого 2013 року по 31 березня 2013 року, та з 01.07.2014 по 30.04.2015;
- зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію з 22.01.2019 та сплатити заборгованність за весь період просрочення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 в адміністративній справі № 360/3827/19, яке набрало законної сили 05.11.2019, вирішено визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 30 січня 2019 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 січня 2019 року про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішенням відповідача від 20.12.2019, з яким позивач ознайомилась в вересні 2020 року, позивачу знов відмовлено в призначенні пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу (необхідний пільговий стаж - 7 років 6 місяців, підтверджено документально 4 роки 5 місяців).
Позивач зазначила, що трудова книжка містить записи, що підтверджують період виконуваної роботи, її характер та зайнятість за професіями, які віднесені до Списку № 1. В трудовій книжці є посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає сумніву. Відповідач не заперечує, що загальний стаж складає 27 років 3 місяця 6 днів, але неправомірно не враховує до пільгового стажу 13 років 4 місяця 22 дні.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 19-20).
Ухвалою суду від 17 грудня 2020 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 78).
Ухвалою суду від 21 січня 2021 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 85).
Від Старобільського ОУПФУ Луганської області 05 листопада 2021 року за вх. № 45292/2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (а.с. 53-56).
До управління 22 січня 2019 року надійшла заява позивача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі наданих позивачем документів, відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зазначене рішення позивачем було оскаржено та 03.10.2019 у справі № 360/3824/19 судом винесено рішення яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення управління від 30.01.2019 про відмову у призначенні пенсії позивача; зобов'язано Старобільське ОУПФУ Луганської області повторно розгляднути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2019 про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, надаючи судом у рішенні. У задоволенні вимог про зобов'язання призначити пенсію та виплатити існуючу заборгованість відмовлено.
Управлінням, на виконання вищезазначеного судового рішення, з урахуванням правової оцінки суду, 20.12.2019 було прийняте рішення № 124050000759 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах з підстав недостатності спеціального стажу, який є необхідним для призначення пенсії за нормами пункту 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV зі змінами, з детальним роз'ясненням періодів роботи, яі не враховано до спеціального стажу.
Відповідно до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Форми ОК-5 наявні відомості про спеціальний стаж ОСОБА_1 , а саме: у 2008 році - 5 місяців, у 2009 році - 10 місяців 22 дні, а з 2010 по 2012 майже повне відпрацювання всіх місяців, окрім неповних: грудень 2011, січень - лютий 2012, у 2013 «пільговість» наявна лише у лютому - березні, та й ті місяці неповні, у 2014 - спец, стаж у березні (неповний місяць) та з квітня по грудень 2014 повні місяці, а у 2015 - лише з січня по квітень (повні місяці).
Проте, навіть наявність такої особливості не надає права враховувати відповідні періоди роботи до спеціального пільгового стажу позивачки, адже згідно з тією ж Формою ОК-5, лише в липні - грудні 2008, січні - квітні та червні - грудні 2009, у 2010 - 2012 роках (повністю) є сплата страхових внесків Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» за застраховану особу ОСОБА_1 .
Період навчання ОСОБА_1 не враховано до пільгового стажу, адже, у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України від 10.02.1998 № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, зараховується час навчання у професійно-технічному навчальному закладі, тобто в ПТУ, в той же час як позивачка навчалась у технікумі.
Таким чином, страховий стаж ОСОБА_1 складає 27 років 3 місяці 6 днів, в тому числі страховий пільговий стаж - 4 роки 5 місяців 18 днів, що не надає права на пільгову пенсію згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вважає відповідач.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 5-6), є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки від 22.01.2019 № 934-5000016983 (а.с. 4).
Позивачем 22.01.2019 подано до Старобільського ОУПФУ Луганської області заяву про призначення пенсії за встановленою формою (а.с. 36-37).
За наслідками розгляду заяви та доданих до неї документів відповідачем прийнято рішення від 30.01.2019, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 35-36).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі № 360/3827/19 позовну заяву ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 30 січня 2019 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 січня 2019 року про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні вимог про зобов'язання призначити пенсії та виплати існуючу заборгованість відмовлено (а.с. 59-63). Зазначене рішення суду мотивовано тим, що відповідач, відмовивши позивачу в призначенні пенсії, не зазначив підстав незарахування певних періодів роботи позивача до пільгового стажу.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі № 360/3827/19 відповідачем 20.12.2019 прийнято рішення № 124050000759, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 14-16).
Дослідженням змісту рішення встановлено, що відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії, оскільки страховий стаж роботи ОСОБА_1 складає 27 років 3 місяці 6 днів, в тому числі страховий пільговий стаж - 4 роки 5 місяців 18 днів, який враховано відомостями по спеціальному стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До пільгового стажу позивача не зараховано за записами трудової книжки період роботи з 15.03.1991 по 22.02.1999 в ШУ «Алмазне» п/о «Донбассантрацит» в якості геолога, пов'язаного з підземними роботами, у зв'язку з неможливістю визначити зайнятість 50% і більше робочого часу на підземних роботах. Уточнюючу довідку відповідно до п. 20 Порядку № 637 не надано (підприємства знаходяться на території, яка тимчасово не контролюється українською владою), інформація про атестацію робочих місць за умовами праці відсутня (записи про атестацію робочих місць в трудовій книжці не проведено, витяги із наказів про атестацію робочих місць до трудової книжки не додано).
Також до страхового пільгового стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, не зараховано періоди роботи з 01.02.2013 по 31.03.2013 в ТОВ «Шахта «Садова» в якості гірничого майстра та з 01.07.2014 по 30.04.2015 в ВП «Шахта «Краснолуцька» ДП «Донбасантрацит» в якості гірничого диспетчера, оскільки по підприємствам відсутні відомості про сплату страхових внесків.
З відповіді на звернення позивача на вебпортал Пенсійного фонду України № ВЕБ 12001-Ф-С-20-021214 з питання пенсійного забезпечення, яке зареєстровано 23.04.2020 за № 1139/К-1200-20 (а.с. 17), вбачається, що управлінням відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком № 1 (необхідний стаж - 7 років 6 місяців, підтверджено документами - 4 роки 5 місяців 18 днів).
В оскарженому рішенні також зазначено, що пільговий стаж роботи позивача за Списком № 1 обчислено за даними по спеціальному стажу, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до пункту 20 Порядку № 637.
Дослідженням копії ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії встановлено, щовизначений відповідачем страховий стаж позивача складає 27 років 3 місяці 6 днів, в тому числі страховий пільговий стаж за списком №1 - 4 роки 5 місяців 18 днів (а.с. 37).
Також судом встановлено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 , заповнення якої розпочато 10.07.1985, містить наступні записи про трудову діяльність позивача за спірні періоди (а.с. 45-47):
Шахтоуправління «Алмазне» ВО «Донбасантрацит»:
запис № 1 - 07.06.1985 прийнята учеником електрослюсаря 1 розряду, наказ від 07.06.1985;
запис № 2 - 01.08.1985 звільненна за власним бажанням, наказ 180к від 01.08.1985.
Лисичанський горний технікум:
запис № 5 - 01.09.1986 зарахована учнем за спеціальністю «Геологія, пошуки та розвідка майстером корисних копалин», наказ № 105 від 19.07.1986;
запис № 6 - 28.02.1990 вибула у зв'язку закінченням технікуму, наказ № 29 від 28.02.1990;
Шахтоуправління «Алмазне» ВО «Донбасантрацит»:
запис № 7 - 26.03.1990 прийнята поверхневою горнорабочею маркшейдерского відділу 1 розряду, наказ №80 від 26.03.1990;
запис № 8 - 15.03.1991 переведена на час декретної відпустки виконуючим обов'язки геолога, пов'язаного з підземними гірничими роботами, наказ від 18.03.1991 № 51-к;
запис № 9 - 22.02.1999 звільнена за власним бажанням, наказ від 22.02.1999 № 26-к;
ТОВ «Шахта «Садова»:
запис № 14 - 02.07.2008 прийнята гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею, наказ від 01.07.2008 № 1353к;
запис № 15 - 12.09.2007 проведена атестація робочого місця за умовами праці за списком № 1;
запис № 16 - 01.10.2008 переведена дільничним геологом, пов'язаним з підземними роботами, наказ від 30.09.2008 № 1935/1к;
запис № 17 - 10.01.2009 проведена атестація робочого місця умовам праці за списком № 1;
запис № 18 - 01.11.2010 переведена гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею дільниці ВТБ, наказ від 27.10.2010 № 1064/2к;
записи №№ 19-20 - проведенні атестації робочого місця умовам праці за списком № 1 12.09.2007 та 04.09.2012;
запис № 21 - 27.03.2014 звільнена за власним бажанням, наказ від 27.03.2014 № 43-к;
ВП Шахта «Краснолуцька» ДП «Донбасантрацит»:
запис № 22 - 31.03.2014 прийнята гірничим диспетчером, наказ від 31.03.2014 № 40/к;
запис № 23 - 30.06.2015 звільнена за власним бажанням, наказ від 30.06.2015 № 64/к.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
За змістом статті 20 Закону № 1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цьогоЗаконунараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:
- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);
- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);
- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:
[…] з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок; […].
Частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами правці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набула чинності 21.08.1992) (далі Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно приписів пункту 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 442 атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (пункт 8 Порядку № 442).
Пунктом 10 Порядку № 442, окрім іншого, передбачено, що результати атестації використовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
З аналізу зазначених правових норм суд дійшов висновку, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації, як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
При цьому, оцінка рішенню відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення.
Під час дослідження трудової книжки позивачки НОМЕР_2 встановлено, що у ній наявні належним чином виконані записи щодо переведення на роботу геолога, пов'язаного з підземними гірничими роботами ШУ «Алмазне» п/о «Донбассантрацит», та звільнення з цієї роботи в період з 26.03.1990 по 22.02.1999 в ШУ «Алмазне» п/о «Донбассантрацит» (а.с.45 зв.бік).
Записи у трудовій книжці здійснено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.
Записів про атестацію робочого місця за списком №1 та про час роботи під землею в цей період роботи трудова книжка не містить.
Однак, позивач надала суду копію наказу про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення від 31.01.1995 № 49-а, в п.29 переліку робіт за за списками №1 до якого зазначена посада - геолог (а.с.72).
Крім того, позивачкою надано архівну довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 04.01.2018 № 1-1/13, що видана ДП «Донбассантрацит», в якій зазначено, що позивач працювала повний робочий день за посадою геолог, занятий 50% і більше на рік на підземних роботах в період з 15.03.1991 по 22.02.1999. Зазначена посада передбачена Списком №1 розділу І підрозділу 1010100г-20677, затвердженого Постановою КМУ від 11.03.1994 №162 (а.с. 95-95 зв.бік).
Однак, відповідачем у прийнятом рішенні зазначено, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території Україні або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, б 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer V. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Враховуючи те, що рішення Європейського Суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини».
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17.
Отже, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що до спеціального страхового стажу за списком №1 відповідач має зарахувати період роботи позивача в Шахтоуправлінні «Алмазноє» ВО "Донбасантрацит" з 15.03.1991 по 22 лютого 1999 року на посаді геолога, зайнятого 50% і більше в рік на підземних роботах, з урахуванням відомостей архівної довідки від 04.01.2018 №1-1/3, якими підтверджено, що робота позивача проходила під землею при 5 добовому робочому тижні з 6 часовим робочим днем. В довідці також зазначено, що позивач з 23.04.1993 по 15.02.1996 перебувала в частково оплачуваній відпусці по уходу за дитиною до 3-х років; з 15.02.1996 по 15.02.1999 - в безоплатній відпусці по уходу за дитиною до 6 років; з 15.02.1999 по 22.02.1999 підземних виходів немає.
Що стосується відмови відповідача у зарахуванні до страхового та пільгового стажу позивача періоду роботи з 01.03.2013 по 31.03.2013 в ТОВ «Шахта «Садова» в якості гірничого майстра та з 01.07.2014 по 30.04.2015 в ВП «Шахта «Краснолуцька» ДП «Донбассантрацит» в якості гірничого диспетчера, оскільки по підприємствам відсутні відомості про сплату страхових внесків, суд зазначає таке.
Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Відтак, фактично внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на ТОВ «Шахта «Садова» та ВП «Шахта «Краснолуцька» ДП «Донбассантрацит», що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до спеціального страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17.
Таким чином, судом встановлено, що робота позивача з 01.03.2013 по 31.03.2013 в ТОВ «Шахта «Садова» та з 01.07.2014 по 30.04.2015 в ВП «Шахта «Краснолуцька» ДП «Донбассантрацит» має бути зарахована Старобільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області, як до страхового стажу роботи позивача, так і до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1.
Одже, пільговий стаж позивача з урахування вказаних періодів роботи, є більшим за 7 років 6 місяців, тому позивач мала право на призначення пільгової пенсії за списком №1 на період звернення до відповідача з відповідною заявою.
Тому оскаржене рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу від 20.12.2019 року № 154050000759 є протиправним та має бути скасоване судом.
Як наслідок, судом визнаються обґрунтованими й вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV із зарахуванням до страхового та пільгового стажу зазначених періодів роботи позивача.
Щодо можливості зарахування періоду навчання в Лисичанському гірничому технікуму з 01.09.1986 по 28.02.1990 до пільгового стажу суд дійшов таких висновків.
Вказаний період навчання зараховано відповідачем до загального стажу позивача (а.с.38).
Також, суд зазначає, що абзацом 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Однак, як встановлено судом на підставі записів її трудової книжки, позивач після закінчення технікуму 28.02.1990 була зарахована на роботу за професією поверхневою горнорабочею маркшейдерского відділу 1 розряду Шахтоуправління «Алмазне» ВО «Донбасантрацит», на якій працювала до 14.03.1991, тобто працювала не на підземних роботах, тому підстави для зарахування періоду навчання до її пільгового стажу відсутні.
В задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Ухвалою суду від 20.10.2020 відстрочено позивачу сплату судового збору по даній адміністративній справі у розмірі до ухвалення судового рішення в даній справі (а.с.19-20).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 840,80 грн стягнути до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місцезнаходження: 92704, Луганська область, місто Старобільськ, квартал Дружби, будинок 1А, код за ЄДРПОУ 41246506) про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області 20.12.2019 року № 124050000759 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального страхового стажу за списком №1 період роботи з 15.03.1991 по 22 лютого 1999 року в Шахтоуправлінні «Алмазноє» ВО "Донбасантрацит" на посаді геолога, зайнятого 50% і більше в рік на підземних роботах, з урахуванням архівної довідки від 04.01.2018 №1-1/3, період роботи на ТОВ «Шахта «Садова» з 01 лютого 2013 року по 31 березня 2013 року та на ВП «Шахта «Краснолуцька» ДП «Донбассантрацит» з 01 липня 2014 року по 30 квітня 2015 року та призначити їй пенсію відповідно до вимог статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - з дати звернення 22.01.2019, а також виплатити заборгованість.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Державного бюджету України судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 01 березня 2021 року.
Суддя В.С. Шембелян