12 березня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/4785/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради щодо відмови в перерахунку та здійсненні виплати за 2018-2020 роки разової грошової допомоги ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ), як учаснику бойових дій, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (в чинній редакції статті 12 згідно із Законом N 367-XIV (367-14) від 25.12.98), з урахуванням раніше виплачених сум;
- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) 18 985 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень (з яких 12 185 гривень - за період з 2018 по 2019 роки, 6 800 гривень - за 2020 рік) як недораховану суму виплати за 2018-2020 роки разової грошової допомоги, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (в чинній редакції статті 12 згідно із Законом N 367-XIV (367-14) від 25.12.98), з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що у 2020 р. після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020р. №3-р/2020 набув право на допомогу до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, передбаченої ч. 5 ст. 12 Закону України “Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, але відповідач вчинив протиправну відмову у призначенні та проведенні цієї виплати.
Відповідачем надано письмовий відзив на позов, вимоги якого не визнаються та зазначається, що позивач не має права на спірну виплату, позаяк відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ця допомога виплачується у розмірах, визначених Урядом України у межах бюджетних призначень за законом про Державний бюджет України. На виконання цього положення закону, Уряд України 19.02.2020 прийняв постанову №112 “Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань”, на підставі якої позивачеві здійснено виплату допомоги до 5 травня в розмірі 1390 грн. Положення цієї постанови є діючими, не змінювались, не скасовувались, неконституційними не визнавались, а тому відсутні правові підстави здійснювати перерахунок та виплату допомоги.
Позивачем подана відповідь на відзив.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні); задоволено заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду (а.с.32).
Ухвалою від 16 листопада 2020 року cуд зупинив провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 (№Пз/9901/14/20).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення третіх осіб - відмовлено.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Заявник є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с.11).
Позивач звернувся до відповідача із заявами щодо нарахування і виплати допомоги у розмірі 5-ми мінімальних пенсій за віком за період з 2017 по 2020 року, яка передбачена ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 (а.с. 12-13).
За наслідками вирішення порушеного заявником питання відповідач листами від 10.09.2020, від 15.09.2020 (а.с. 14-16) надав відповіді про відмову у нарахуванні допомоги у бажаному заявником розмірі у зв'язку із тим, що на підставі ст. ст. 12 -16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, допомога виплачується заявнику у розмірі, який визначається КМУ у межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, згадане Рішення Конституційного Суду змін до цієї норми не вносило і нового порядку нарахування допомоги не встановлює, а тому виплати було здійснено у розмірі встановленому чинним законодавством.
Не погодившись відмовою, позивач ініціював розгляд судом даного спору.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відносини з приводу соціального захисту учасників бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни, як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Пільги часникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтями 12, 13 вказаного Закону.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998р. №367-XIV статті 12 та 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” було доповнено частинами четвертими (відповідно до Закону України від 04.07.2002 р. N 52-IV, частини п'яті) наступного змісту: “Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.”, “Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.”.
Підпунктом “б” підпункту 1 пунктом 20 Розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” від 28.12.2007 №107-VI згадані вище норми права викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
У подальшому зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
Поряд із цим, унаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, присвячену регламентуванню тих же самих відносин - п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Так, Законом України від 28.12.2014 р. № 79-VIII, розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким зокрема було передбачено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ця норма діяла з 01.01.2015.
На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 19.02.2020р. №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де, зокрема, передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах:
- учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень;
- особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4120 гривень; II групи - 3640 гривень; III групи - 3160 гривень.
27.02.2020 рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 було визнано неконституційним окреме положення п.26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, на момент звернення позивача до відповідача із заявою про виплату відповідних сум, діяли відповідні положення статей 12 та 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998р., які передбачали наступне:
- “Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.”;
- “Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.”.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 27.02.2020 ані приписи п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ані приписи статей 12 та 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції п.20 Розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” об'єктивно не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня для учасників бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни.
Тому, з 27.02.2020 позивач набув суб'єктивне право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998р. №367-ХІV у відповідному розмірі, а саме на виплату щорічно до 5 травня як учаснику бойових дій разової грошової допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до статті 28 частини 1 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-IX від 14 листопада 2019 року встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році становить 8190 грн. (1638 грн. х 5).
Відповідна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29 вересня 2020 року по справі №440/2722/20, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
При цьому, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено статтею 12 частиною 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд доходить висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі у 2020 році.
Щодо посилання відповідача у відповіді позивачу на постанову Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112, як на акт, який регулює розмір одноразової грошової допомоги до 5 травня, суд зазначає, що вказані посилання є необґрунтованими та безпідставними, оскільки норми підзаконних нормативно-правових актів, чим є в даному випадку постанова Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112, не має вищої юридичної сили над положеннями статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року № 367-ХІV, якими передбачено розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій п'ять мінімальних пенсій за віком.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону № 3551-XII, а така бездіяльність не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2. Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною такої бездіяльності відповідача та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу позивачу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дії відповідача та зобов'язання його перерахувати та виплатити позивачу недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 - 2019 роки, з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18), то суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. У цьому ж рішенні зазначено те, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, лише з 27.02.2020 року положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України вважається неконституційним, а тому прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18) не змінює правових відносин між сторонами, що мали місце у 2018-2019 роках.
З огляду на зазначене, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Судових витрат в розумінні ст.139 КАС України судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради (вул. Шевченка, 109, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, код ЄДРПОУ 03197641) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради, які полягають у зменшенні розміру разової грошової допомоги ОСОБА_1 до 5 травня 2020 року.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 , щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” з урахуванням раніше виплаченої суми.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. Сагун