11 березня 2021 року м. Кропивницький Справа №340/4074/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Держави Україна в особі
відповідача-1: Державної казначейської служби України;
відповідача-2: Державної судової адміністрації України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області,
про відшкодування шкоди.
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України про стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 234 808,00 грн, заподіяної прийняттям неконституційного правового акта.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що внаслідок дії частин 1 та 3 статті 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. №94-IX зі змінами, які у подальшому визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), рішенням Конституційного Суду України №10-р/2020 від 28.08.2020 р. у справі №1-14/2020, державою протиправно обмежено її суддівську винагороду у період з 18.04.2020 р. по 27.08.2020 р., а тому, з огляду на позицію Конституційного Суду України, вона підлягає компенсуванню. Позивач зауважує, що загальна сума обмеження її суддівської винагороди за період з 18.04.2020 р. по 27.08.2020 р. становить 234 808,09 грн.
Відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву у якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають (а.с.51-57). Відповідач-2 вказує, що Територіальне управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області як розпорядник коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Також відповідач зауважує, що Конституційний Суд України у рішенні від 28.08.2020 р. №10-р/2020 не визначив будь-яких особливостей застосування чи виконання свого рішення та зазначив лише, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-IX зі змінами, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-ІХ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Відповідач-2 наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» ( у редакції Закону №553-IX) на майбутнє, проте фактично визнав їх чинність до ухвалення ним рішення. На думку відповідача-2, рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 р. №10-р/2020 на спірні правовідносини з 18.04.2020 р. до 28.08.2020 р. не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в ухвалі від 23.01.2019 р. у справі №820/2462/17, у постановах від 25.07.2019 р. у справі №804/3790/17, від 23.12.2019 р. у справі №814/1274/17.
Третьою особою подано письмові пояснення у яких зазначено викладено аналогічну позицію до відзиву відповідача-2 (а.с.40-45).
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 р. позовну заяву залишено без руху (а.с.20).
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.32-33).
11.11.2020 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.59).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 р. витребувано докази у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (а.с.60).
Дослідивши подані позивачем та третьою особою документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
ОСОБА_1 відповідно до наказу начальника управління юстиції Кіровоградської обласної державної адміністрації №22-к від 23.02.1993 р. з 22 лютого 1993 року приступила до виконання службових обов'язків народного судді Кіровського районного народного суду м. Кіровограда (а.с.10).
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 19.06.2003 р. №1018-ІV обрано на посаду судді безстроково місцевого Кіровського районного суду міста Кіровограда - ОСОБА_1 (а.с.11-18).
З довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області №337 від 29.09.2020 р. встановлено, що загальна сума утриманого обмеження суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 р. по 27.08.2020 р. складає 234 808,09 грн. (а.с.23).
Відповідно до розрахунку від 11.01.2021 р. №29/21-вих, сформованого Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Кіровоградської області, обмеження суддівської винагороди судді Кіровського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 р. по 27.08.2020 р. складає 234 808,09 грн, сума обмеження після утримання ПДФО та військового збору складає 189 020,51 грн (а.с.68).
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII (далі за текстом - Закон №1402) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.2 ст.135 Закону №1402 суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
З огляду на п.1 ч.3 ст.135 Закону №1402 базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.135 Закону №1402 до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
З аналізу ч.2 ст.130 Конституції України та ч.1 ст.135 Закону №1402 судом встановлено, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини 5 статті 48 Закону №1402 забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 р. №211 установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.
Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 р. №392.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 р. №553-IX, чинним з 18.04.2020 р., Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. №294-IX (далі за текстом - Закон №294) доповнено статтею 29, якою установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).
Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 р. №10-р/2020 у справі №1-14/2020 (230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №94-IX зі змінами.
Згідно зі ст.1512 Конституційного Суду України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
У зазначеному рішенні Конституційним Судом України наголошено на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України. Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя; законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу. Обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України. Таке обмеження також може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв'язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.
Таким чином, Конституційний Суд України у рішенні від 28.08.2020 р. №10-р/2020 у справі №1-14/2020 (230/20) дійшов правового висновку, що, навіть, за умови допустимого обмеження виплат суддівської винагороди (за умов воєнного чи надзвичайного стану), втрачені, у зв'язку з цим кошти, підлягають компенсуванню відповідними виплатами.
Частиною 3 статті 152 Конституції України передбачено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Суд враховує, що на даний час не прийнято закон, який би визначав порядок відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, як це визначено ч.3 ст.152 Конституції України.
В силу ч.3 ст.8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
У рішенні Конституційного Суду України від 12.04.2012 р. у справі №9-рп/2012 зазначено, що конституційні права і свободи є фундаментальною основою існування та розвитку Українського народу, а тому держава зобов'язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для їх реалізації. Відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод, оскільки призводить до того, що вони стають декларативними, а це є неприпустимим у правовій державі.
З огляду на ч.ч.3, 4 ст.6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що право особи на відшкодування шкоди, завданої дією неконституційного акта, не може залежати від волі законодавця щодо безпосереднього унормування порядку реалізації такого права.
Судом встановлено, що внаслідок обмеження суддівської винагороди позивача за період з 18.04.2020 р. по 27.08.2020 р., ОСОБА_1 фактично не отримано 234 808,09 грн, у тому числі податок на додану вартість у сумі 42 265,46 грн та військовий збір у сумі 3 522,12 грн (а.с.68).
Водночас, суд зазначає, що суддівська винагорода, як вид доходу, оподатковується податковим агентом при її нарахуванні податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5% відповідно до п.167.1 ст.167 та пп.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Зважаючи на пп.«а» пп.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України суми, що за рішеннями суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Таким чином, не нарахована та не виплачена позивачу сума суддівської винагороди у розмірі 189 020,51 грн (234 808,09 грн - 42 265,46 грн - 3 522,12 грн), внаслідок дії ч.ч.1, 3 ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. №94-IX зі змінами, які рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 р. №10-р/2020 у справі №1-14/2020 (230/20) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), є матеріальною шкодою, завданою ОСОБА_1 , яка підлягає компенсуванню державою на підставі ч.3 ст.158 Конституції України, як норми прямої дії.
Стосовно посилання відповідача-2 на те, що рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 р. №10-р/2020 не впливає на спірні правовідносини з 18.04.2020 р. до 28.08.2020 р., оскільки вони виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення, суд зазначає, що відповідним рішенням Конституційного Суду України встановлено невідповідність Конституції України положень частини першої , третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №94-ІХ зі змінами, та наголошено, що втрачені у зв'язку з цим кошти підлягають компенсуванню.
Суд враховує, що відповідачем у даній справі є Держава Україна, а завдана фізичній особі шкода, у розумінні вимог чинного законодавства України, відшкодовується за рахунок Державного бюджету.
Відповідно до ч.4 ст.55 КАС України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Частиною 1 статті 25 Бюджетного кодексу України визначено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Згідно з ч.1 ст.43 Бюджетного кодексу України при виконанні Державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:
1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;
2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, реєстрації взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями;
3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України;
4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 р. №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. №845, затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників (далі за текстом - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами).
Відповідно до пп.3 п.35 Порядку №845 Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності.
Пунктом 38 Порядку №845 встановлено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.
З огляду на п.25 Порядку №845 у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. №294-IX затверджено бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» за кодом 0501150.
Отже, Державна казначейська служба України не є розпорядником бюджетних коштів, а здійснює списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за відповідним рішенням.
Разом з тим, відповідно до абз.2 ч.3 ст.148 Закону №1402 функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині стягнення з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 189 020,51 грн, заподіяної прийняттям неконституційного правового акта.
Натомість, 45 787,58 грн становить суму податків та зборів, що підлягали обов'язковому утриманню при виплаті суддівської винагороди і не є матеріальною шкодою, завданою позивачу, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Сторонами не надано доказів понесення судових витрат, які б підлягали розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297, 371 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 189 020,51 грн (сто вісімдесят дев'ять тисяч двадцять грн 51 коп.), заподіяної прийняттям неконституційного правового акта.
3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного рішення суду - 11 березня 2021 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.М. Момонт