10 березня 2021 року м. Кропивницький Справа № П/811/709/16
провадження № 2-кас/340/21/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у м. Кропивницькому в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Кропивницька ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області) про визнання протиправними та скасування прийнятих Кропивницькою ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області: податкового повідомлення-рішення № 0003571302 від 18.05.2016, податкового повідомлення-рішення № 0003581302 від 18.05.2016, рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску № 0002051302 від 01.04.2016, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000131302 від 01.04.2016.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю (т.4, а.с. 129-137, 173-175).
Постановою Верховного суду від 04 вересня 2020 року касаційну скаргу Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області задоволено частково. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі № П/811/709/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.4, а.с. 209-224).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 справу прийнято до провадження суддею Сагуном А.В. ( т. 4 а.с.228).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року замінено первісного відповідача - Кропивницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Кіровоградській області на правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (т.5, а.с. 3).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0003571302 від 18.05.2016 та № 0003581302 від 18.05.2016, рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску № 0002051302 від 01.04.2016, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000131302 від 01.04.2016 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Також позивач зазначає, що упродовж 2013-2015 років не допускав завищення валових витрат, дизельне паливо та запасні частини до транспортних засобів використовувались виключно у господарській діяльності, котра пов'язана з наданням послуг з перевезення вантажів, а у подорожніх листах зазначалась відстань, котру долав транспортний засіб під час здійснення перевезень, комунальні платежі сплачував на підставі договору, який укладено з орендодавцем.
Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, згідно якого у задоволенні позовних вимог просить відмовити, з огляду на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, які були винесені у зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства (т.5, а.с. 11-15).
В судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні вимог.
Представником позивача подане клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, проти якого не заперечував представник відповідача (т.5, а.с. 142).
Ч. 9 ст. 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду клопотань за відсутності сторін у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч. 4 ст. 229 КАС України та відображено у відповідному протоколі судового засідання (т.5, а.с. 143).
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши доводи позову, відзив на позовну заяву, встановив наступне.
Кропивницькою ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області у період з 04.03.2016 по 25.03.2016 проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт перевірки № 236/11-23-13-02/430901716 від 01.04.2016 (т. 1 а.с.24-53).
На підставі висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом 18 травня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003571302, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 714 772,07 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 357 386,04 грн та податкове повідомлення-рішення № 0003581302, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн. Контролюючим органом також було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-000013102 від 01.04.2016, згідно з якою сума боргу ФОП ОСОБА_1 складає 178 584,85 грн, та рішення № 0002051302 від 01.04.2016, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 26 710,41 грн. у зв'язку з донарахуванням єдиного внеску (т. 1, а.с.17-23).
Підставою для прийняття оскаржуваних рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими за результатами перевірки правильності визначення витрат встановлено, що господарські правовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ “Гайда-Транс”, ТОВ “Каарон-Сервіс” не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, первинні документи не мають юридичної сили, оскільки діяльність контрагентів-постачальників була спрямована на надання податкових вигод. Крім того, контролюючий орган зазначив, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно до складу витрат за 2013-2015 роки було віднесено вартість витрат на оренду приміщення.
Також, в ході перевірки контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 було включено до складу витрат за період, що перевірявся, вартість придбаного дизпалива, проте на вимогу контролюючого органу платником податків не було надано подорожніх листів, в наданих актах виконаних робіт не зазначено виражена в кілометрах відстань пробігу автотранспортного засобу, на підставі якого проводить списання дизельного палива. Відповідач дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 завищено витрати, що враховуються при визначенні чистого оподатковуваного доходу, на загальну суму 3 972 600,25 грн.
При винесенні рішення суд використовував наступні права й джерела їх застосування.
Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно пунктів 44.1, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Відповідно до пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно пунктів 177.2, 177.4, 177.10 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції Законів № 3609-VI від 07.07.2011, № 71-VIII від 28.12.2014):
177.4. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), в подальшому Закон № 996-XIV, передбачено наступне.
Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 року № 2464-VI, в подальшому - Закон № 2464-VI, передбачено наступне.
Відповідно до частини першої статті 4 платниками єдиного внеску є:
фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);
фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ “Гайда-Транс”, ТОВ “Каарон-Сервіс” було укладено договори купівлі-продажу запчастин № 01/07 від 01.07.2013 (т.1, а.с. 68-69) та № 1504 від 20.04.2015 (т.1, а.с. 163) відповідно. На виконання вказаних договорів були виписані видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, а також проведено оплату товару (наданих послуг), що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи (т.1, а.с. 70-162, 165-172).
Використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується актами списання ТМЦ, а вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства (т.1, а.с. 176-231).
При цьому наявні первинні документи на підтвердження закупівлі позивачем дизельного пального (т.2, а.с. 191-250, т.3. а.с. 1-95).
Ремонт автотранспорту підтверджується належно оформленими первинними документами (т.2, а.с. 68-189).
Крім того, податкові повідомлення-рішення відносно ТОВ “Гайда-Транс”, ТОВ “Каарон-Сервіс” на підставі актів перевірок (використана податкова інформація), не приймалися, що виключає можливість використання вказаної інформації в силу приписів пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України.
Також, ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди з ДП “КСУ № 411 “ПАТ Дніпроелектромонтаж” (т.2, а.с. 59-67), згідно з яким позивачу передано у користування частину нежитлового приміщення та офіс, за умовами якого орендар за користування електроенергією та комунальні платежі (теплопостачання, водопостачання та водостоки) здійснює розрахунки безпосередньо з орендодавцем на підставі лічильників та пред'явлених рахунків. Контролюючий орган зазначив, що платником податків вартість комунальних платежів неправомірно віднесена до складу витрат, пов'язаних з наданням послуг вантажних перевезень, оскільки за податковою адресою господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 зареєстровано, у тому числі, два підприємства: ТОВ “СБС” (засновник та керівник ОСОБА_1 ) та ТОВ “Гайдатранс” (засновник та керівник ОСОБА_1 ), а тому можливість поділу сум витрат зі сплати комунальних платежів, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходу від здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , відсутня, а тому останнім завищено суму витрат на 11 660,19 грн.
Відповідно до листа ДП “КСУ № 411 “ПАТ Дніпроелектромонтаж”, ТОВ “Гайдатранс” орендувало склад загальною площею 36 кв. м, тоді як ФОП ОСОБА_1 передано в оренду складське приміщення площею 72 кв.м та офіс 28 кв.м. Крім того, умовами договору оренди, укладеного з ТОВ “Гайдатранс”, сплата останнім комунальних платежів не передбачалася.
Згідно пояснень представника позивача орендоване нежитлове приміщення використовується для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .
Представником відповідача не надано до суду доказів користування нежитловим приміщенням, що знаходиться в оренді позивача, а також доказів сплати коштів за користування електроенергією, комунальних платежів (теплопостачання, водопостачання та водостоки) ТОВ “СБС” та ТОВ “Гайдатранс.
Висновки контролюючого органу про завищення позивачем витрат у зв'язку з придбанням дизельного палива, оскільки до перевірки не надано подорожні листи, а в наданих актах виконаних робіт та наданих послуг по перевезенню вантажів зазначено лише пункт навантаження та розвантаження, проте не виражена в кілометрах відстань пробігу автотранспортного засобу, на підставі якого проводиться списання дизельного палива, спростовуються матеріалами справи, що містять відповідні подорожні листи (т.3, а.с. 167-250, т.4, а.с. 2-123).
У вказаних подорожніх листах наявні всі обов'язкові реквізити , при цьому податковим органом не надано жодних беззаперечних доказів ненадання платником податків вказаних первинних документів до перевірки, натомість останній стверджує про їх наявність та вільний доступ до них податкового органу.
З огляду на викладене, первинними документами підтверджено використання дизельного пального у господарській діяльності, згідно відомостей щодо маршруту, показників спідометра, пройденого кілометражу, виданого та використаного дизельного палива, а також його залишку.
Щодо позиції представника відповідача, що позивачем на час проведення перевірки не були подані всі первинні документи, то суд зазначає наступне.
Так, норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки.
Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 ПК, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Адже наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.
Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. Обов'язок суду оцінити відповідні докази за правилами Кодексу адміністративного судочинства України є однією з гарантій установлення об'єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Також, з урахуванням того, що в силу частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, податковий орган не повинен обмежуватися встановленням формальних умов застосування податкового законодавства, та у випадку сумнівів у правомірності донарахування грошових зобов'язань повинен встановити, дослідити та оцінити усю сукупність обставин, що мають значення для оцінки поведінки платника у сфері оподаткування.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що ненадання позивачем первинних документів до перевірки не є підставою для визнання їх неналежними доказами в разі надання їх позивачем до суду для обґрунтування позовних вимог.
До суду позивачем надані первинні документи, тому суд, з урахуванням досліджених доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат вирішено при первісному розгляді справи.
Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, буд. 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 43142606) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 18 травня 2016 року № 0003571302, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 714772,07 грн. та накладено штрафну санкцію - 357386,04 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 18 травня 2016 року № 0003581302, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію в сумі 510 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській від 01 квітня 2016 року № 0002051302 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафної санкції з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 26710,41 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській від 01 квітня 2016 року № Ф-0000131302 про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 178584,85 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. Сагун