12 березня 2021 року м. Київ № 320/8895/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити
певні дії
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та скасування рішення від 21.09.2020 за №7059-10889/Н-02/8-1000/20 щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 доплат до пенсії відповідно до вимог статей 37, 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ в розмірі 30% від мінімальної заробітної плати, доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ з розрахунку однієї заробітної плати, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ в розмірі 15% від мінімальної пенсії за віком та щомісячне підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Позов мотивовано безпідставністю відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає на території радіоактивного забруднення, пенсії в розмірі, встановленому статтями 37, 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, оскільки у вказаний період законодавством не обмежувалось пряме застосування зазначених норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що 19.06.2011 набув чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік, яким передбачено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Аналогічні положення містяться у законах України про Державний бюджет України на 2012, 2013 і наступні роки. Відтак, виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюються в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Також, у відзиві наголошено на пропуску позивачем встановленого Кодексом адміністративного судочинства України шестимісячного стоку звернення до адміністративного суду.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій позивачем наведено аргументи, аналогічні обґрунтуванню адміністративного позову, викладеному у позовній заяві. Також, позивачем наголошено на відсутності обмеження будь-яким строком звернення позивача з даним позовом до суду.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , належить до числа громадян, які постійно проживали на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1992 роках, категорія 4, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
Згідно пенсійного посвідчення серії № НОМЕР_3 , виданого 15.12.1993, позивачу призначено довічно пенсію за віком.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 31.08.2020 про перерахунок та виплату йому пенсії у відповідності до статей 37, 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 21.09.2020 №7059-10889/Н-02/8-1000/20 позивачу повідомлено про відсутність підстав для перерахунку йому пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з огляду на делегування Кабінету Міністрів України повноважень щодо порядку та розмірів виплат, передбачених статтями 39, 50, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вважаючи протиправною відмову Пенсійного фонду в перерахунку пенсії, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначення соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Закон №796-XII).
Відповідно до статті 39 Закону №796-XII (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин), пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території посиленого радіоекологічного контролю підвищуються на одну мінімальну заробітну плату.
Згідно статті 49 Закону №796-XII (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин), пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 51 Закону №796-XII (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин), особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком (частина перша).
Особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком (частина друга).
Особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком (частина третя).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 №2195-IV, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 №3491-VI (далі по тексту - Закон №3491-VI), яким розділ VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4 наступного змісту - установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) положення пункту 4 розділу VІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік».
Законами України про Державний бюджет України на 2012 рік та на 2013 рік передбачено аналогічні пункту 4 розділу VІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» положення щодо застосування окремих норм, зокрема, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на відповідні роки.
На виконання вимог Закону №796-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі по тексту - Порядок №1210).
Відповідно до пункту 13 Порядку №1210, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: особам, що належать до категорії 1 інвалідам II групи з 1 січня 2012 року - 20 відсотків; з 1 липня 2012 року - 24 відсотка.
01.01.2014 набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 №719-VII, прикінцевими положеннями якого не встановлювалось будь-яких обмежень щодо застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями Закону №796-ХІІ та статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 31.07.2014 №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»(далі по тексту - Закон №1622-VII), розділ «Прикінцеві положення» Закону України від 16.01.2014 №719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено пунктом 6-7, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону №796-ХІІ, статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік. Закон №1622-VII набрав чинності 03.08.2014.
Таким чином, Кабінету Міністрів України надано повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону №796-ХІІ, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - з 03.08.2014.
У період з 01 січня по 02 серпня 2014 року правове регулювання відносин щодо виплати підвищення до пенсії та додаткової пенсії особам, які мають статус осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими законами, крім Закону №796-XII, не встановлювалось.
Відтак, у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 позивачу мала здійснюватися виплата пенсії, підвищеної на одну мінімальну заробітну плату відповідно до статті 39 Закону № 796-XII, та мала виплачуватись додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 51 Закону №796-XII, як особі, віднесеній до категорії 4, що підтверджується наявним у матеріалах справи посвідченням.
Крім того, позивачу мало виплачуватись підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 розмір підвищення до пенсії та додаткової пенсії позивачу було обчислено у розмірах, що не відповідають вимогам статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відтак позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити йому пенсію за вказаний період є обґрунтованими та в цій частині підлягають задоволенню. Водночас, виплата перерахованих сум пенсії позивачу за вказаний період повинна здійснюватися із урахуванням вже виплачених позивачу сум підвищення та додаткової пенсії за вказаний період.
При цьому суд зауважує, що лист Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 21.09.2020 №7059-10889/Н-02/8-1000/20 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно, не підлягають задоволенню вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 21.09.2020 №7059-10889/Н-02/8-1000/20 щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку та виплати доплат до пенсії.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у проведенні перерахунку та виплати позивачу доплат відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов'язання відповідача призначити, провести перерахунок та виплату позивачу щомісячної грошової допомоги відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд зазначає, що за приписами частини третьої статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин), передбачена зазначеною нормою допомога виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.
Відтак, виплата допомоги, передбаченої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не належить до повноважень Пенсійного фонду, відповідно, в цій частині позовних вимог позов не підлягає задоволенню.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (квитанція від 22.09.2020 №33092064-1). Враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог (2/3 позовних вимог) в розмірі 560,53 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Відповідачем не надано доказів понесення ним судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відтак судові витрати присудженню на користь відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 доплат до пенсії відповідно до вимог статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплату до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ з розрахунку однієї заробітної плати, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ в розмірі 15% від мінімальної пенсії за віком та щомісячне підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові в розмірі 560,53 грн. (п'ятсот шістдесят грн. 53 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 12 березня 2021 року.