11 березня 2021 року м. Київ справа №320/11099/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність та дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, особі, яка є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС категорії 4, дружиною померлого громадянина із числа потерпілих категорії 1-А, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, та постійно проживає на території радіоактивного забруднення, підвищення до пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячної компенсації в разі втрати годувальника відповідно до статей 39, 51, 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити відповідно до статей 39, 51, 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно підвищення до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком та щомісячної компенсації в разі втрати годувальника в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплачених сум таких виплат.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка повідомила, що вона є непрацюючою пенсіонеркою та отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, доплату за проживання на території радіоактивного забруднення, а також щомісячну компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 39, 51 та 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
Позивачка зазначає, що в серпні 2020 року їй стало відомо про те, що за період 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідач нарахував та виплатив доплату за проживання на території радіоактивного забруднення, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, та компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі, що є меншим за розмір, визначений Законом № 796-XII, оскільки положеннями Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-VIII в редакції, яка була чинна у період з 01.01.2014 по 02.08.2014, не було передбачено жодних обмежень щодо застосування статей 39, 51 та 52 Закону № 796-XII.
Враховуючи відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії у добровільному порядку, позивачка звернулася до суду з позовом у цій справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та витребувано від відповідача докази по справі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву висловив свої заперечення, які не мають жодного відношення до спірних правовідносин. Так, відповідач навів правову позицію щодо правомірності виплати пенсії з 17.07.2018, у той час як спірні правовідносини пов'язані з ненарахуванням та невиплатою позивачці доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячної компенсації в разі втрати годувальника за період з 01.01.2014 по 02.08.2014. За таких обставин, суд зазначає, що відзив відповідачем поданий не був.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Рокитнянським РВ ГУ МВС України в Київській області 23.01.1996 (а.с.11).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради від 28.08.2020 № 1702 позивачка з 20.03.1987 по теперішній час проживає в смт. Рокитне Київської області, яке відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю (а.с.15).
01.03.1995 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачці посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), серії НОМЕР_2 (а.с.14).
09.07.2009 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачці посвідчення дружини померлого громадянина із числа потерпілих категорії 1-А, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою № НОМЕР_3 (а.с.14).
Позивачка є пенсіонеркою, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_4 від 17.07.2003 (а.с.13).
Судом встановлено, що позивачка отримує доплату за проживання на території радіоактивного забруднення, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, та компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 39, 51 та 52 Закону № 796-XII.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 28.05.2010 у справі № 2-814/10 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області провести донарахування та виплату недоотриманих сум пенсії ОСОБА_1 як особі, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, а саме: щомісячної доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону № 796-XII за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 01.04.2010 року; щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону № 796-XII, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 01.04.2010 року, з урахуванням раніше виплачених сум вказаних доплат та проводити такі нарахування та виплату і надалі в законодавчо встановлених розмірах (а.с.20-22).
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 06.09.2010 у справі № 2-5090/10 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області провести донарахування та виплату недоотриманих сум пенсії ОСОБА_1 як особі, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1-А, а саме щомісячної компенсації по втраті годувальника в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 52 Закону № 796-XII за період з 09.09.2009 року по 01.08.2010 року з урахуванням раніше виплачених сум вказаної компенсації та проводити такі нарахування та виплату і надалі у законодавчо визначених розмірах (а.с.23-24).
Отже, вказаними судовими рішеннями підтверджується право позивачки на доплату за проживання на території радіоактивного забруднення, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, та компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 39, 51 та 52 Закону № 796-XII.
З матеріалів справи вбачається, за результатом розгляду заяви позивачки про перерахунок пенсії Рокитнянський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 18.09.2020 № 1000-0222-8/76090 повідомив позивачці про відсутність підстав для здійснення перерахунку та виплати доплати за проживання на території радіоактивного забруднення, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 39, 51 та 52 Закону № 796-XII за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, оскільки відповідні виплати здійснюються в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.18-19).
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивачка звернулась до суду з даним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.
Згідно з частинами першою та другою статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, чинній у період з 01.01.2014 по 02.08.2014) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі статтею 51 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 52 Закону № 796-XII щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
При цьому вихідним критерієм розрахунку пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
14.06.2011 Верховною Радою України було прийнято Закон України № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 3491-VI), яким розділ VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4 такого змісту: «Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».
Положення пункту 4 розділу VІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011.
Аналогічні положення передбачені в Законах України про Державний бюджет України на 2012 рік, на 2013 рік.
На виконання п. 7 Закону № 3491-VI Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 № 745, яка набрала чинності з 23.07.2011.
У зв'язку з прийняттям зазначеного нормативно-правового акта застосування положень статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ, статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», до 23.07.2011 здійснюються у порядку та розмірах, встановлених наведеним Законом, а з 23.07.2011 у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
23 листопада 2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої і визначається розмір пенсії позивачки (далі - Порядок № 1210).
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 3 серпня 2014 року, доповнено Розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 67, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».
Крім того, 28 грудня 2014 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 39, 51 та 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, який набув чинності 1 січня 2015 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Натомість, з 1 січня 2014 року Законом України від 16 січня 2014 року № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів додаткової пенсії та доплати за проживання на території радіоактивного забруднення, встановлених статтями 39, 51 та 52. Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, враховуючи принцип пріоритетності Закону № 796-XII над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком № 1210, з 1 січня 2014 року нарахування та виплата доплати за проживання на території радіоактивного забруднення та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинні були здійснюватись у розмірі та на підставі статей 39, 51 та 52 Закону № 796-XII.
З 3 серпня 2014 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 39, 51 та 52 Закону № 796-XII, розміри виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, в період з 1 січня по 2 серпня 2014 року нарахування та виплата особі доплати за проживання на території радіоактивного забруднення та додаткової пенсії мають здійснюватись у розмірах, які визначені статтями 39, 51 та 52 Закону № 796-XII, а не Порядком № 1210.
Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 619/2262/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72366914), від 19 червня 2018 року у справі № 344/14522/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 74820849), від 11.09.2018 у справі № 522/6810/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397714) та багатьох інших.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем під час розгляду справи не було надано суду доказів на підтвердження нарахування та виплати позивачці у розмірах, визначених Законом № 796-XII, доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 39, 51 та 52 Закону № 796-XII за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у вигляді нездійснення нарахування та виплати позивачці за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком та щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Крім того, захист порушених прав позивачки також потребує зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити виплату цих сум, що не є втручанням у дискрецію суб'єкта владних повноважень через відсутність у відповідача права адміністративного розсуду.
Так, згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях та чітко обмежені нормою статей 39, 51 та 52 Закону № 796-ХІІ, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити позивачці перерахунок доплати за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до належного розміру та провести такі виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже, вимоги позивачки підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. згідно квитанції від 19.11.2020 № 0.0.1911847969.1, оригінал якої міститься у матеріалах справи (а.с.31).
Враховуючи задоволення позову, вказаний розмір судового збору підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 250 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у вигляді нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком та щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 39, 51 та 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно, доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статті 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше сплачених сум.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Дудін С.О.