ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" березня 2021 р. справа № 300/3762/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення № 0043500411 від 03.12.2020 року, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення № 0043500411 від 03.12.2020 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що суми єдиного внеску сплачувались ним своєчасно та в повному розмірі, однак сплата внеску за перший та четвертий квартал 2018 року помилково проведена ним на інший рахунок. Вважає, що здійснення помилки під час перерахування грошового зобов'язання по сплаті ЄСВ до бюджету в строк, має кваліфікуватись як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів. З цих підстав просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення.
Ухвалою суду від 28.12.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 15.01.2021 (а.с.34-36). Вважає, що оскаржуване рішення винесено правомірно, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю за №698 від 26.06.2009 має право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.9).
Згідно довідки за №11745 від 08.06.2011 позивач перебуває на обліку в Калуському управлінні ГУ ДПС в Івано-Франківській області, як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність (а.с.10).
Відповідно до повідомлення № 1709068000001 від 26.04.2017року позивач є платником єдиного (а.с.11).
03.12.2020 відповідачем прийнято рішення за №0043500411 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого до позивача застосовано: штраф у розмірі 3387,16 грн. (20%) за період з 20.04.2018 до 13.06.2019 та нараховано пеню у розмірі 467,19 грн. (0,1% суми недоїмки) (а.с.7).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) та Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, в тому числі, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Абзацом 1 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (п.10 ст.9 цього Закону).
Згідно з ч.11 ст.9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що в період 2018-2019 років позивачем своєчасно та в повному обсязі проводилась сплата ЄСВ (а.с.12-23).
Так, зокрема у вказаний період сплата ЄСВ підтверджується:
- копією виписки з карткового рахунку № НОМЕР_1 від 13.04.2018 (за 1 квартал 2018 року в розмірі 2500 грн.);
- копією квитанції №124.151.1/15072029 від 17.05.2018 (за 1,2,3,4 квартали 2017 року в розмірі 7920 грн.);
- копією квитанції №66.151.1/15156344 від 19.05.2018 (за 1 квартал 2018 року в розмірі 2500 грн.);
- копією квитанції №0.0.1089019978.1 від 19.07.2018 (за 2 квартал 2018 року в розмірі 2500 грн.);
- копією квитанції №0.0.1169284978.1 від 25.10.2018 (за 3 квартал 2018 року в розмірі 2500 грн.);
- копією квитанції №0.0.1243141677.1 від 18.01.2019 (за 4 квартал 2018 року в розмірі 2500 грн.);
- копією квитанції №0.0.1331291863.1 від 19.04.2019 (за 2018 рік та перший квартал 2019 року в сумі 5083 грн.);
- копією квитанції №0.0.1379699839.1 від 13.06.2019 (за 3 і 4 квартали 2019 року в сумі 5000грн.);
- копією квитанції №0.0.1576907180.1 від 10.01.2020 (за 4 квартал 2019 року в розмірі 2500 грн.).
Водночас судом встановлено, що кошти зі сплати ЄСВ за перший квартал 2018 згідно виписки з карткового рахунку № НОМЕР_1 від 13.04.2018 на суму 2500 грн. та згідно квитанції №0.0.1243141677.1 від 18.01.2019 за 4 квартал 2018 року на суму 2500 грн., помилково зараховані позивачем не на той бюджетний рахунок.
Однак, 06.11.2020 на підставі заяви позивача, відповідачем проведено перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший (а.с.41-46).
Суд зазначає, що відповідно до ч.4 та ч.5 ст.45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Таким чином, днем сплати платником суми ЄСВ є день подання платіжного документа на оплату та її прийняття банком.
Водночас, законодавцем не визначено випадки застосування до платника фінансових санкцій за своєчасну сплату ЄСВ, однак на помилковий казначейський рахунок.
Процедура зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - кошти) визначена Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 6 від 16.01.2016 (далі - Порядок №6)
Відповідно до п.п.5 і 6 Порядку №6 повернення коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719 ; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.
Повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення (далі - заява).
У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 Порядку №6, заява подається до податкового органу, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.
У випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 Порядку №6, заява подається до податкового органу за місцем обліку помилково сплачених коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення.
Помилково сплачені суми у випадках, передбачених підпунктами 3 та 4 пункту 5 Порядку №6, підлягають поверненню з урахуванням положень статті 43 Податкового кодексу України та пункту 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до п.13 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як зазначалось судом вище, кошти зі сплати ЄСВ за перший квартал 2018 згідно виписки з карткового рахунку № НОМЕР_1 від 13.04.2018 на суму 2500 грн. та згідно квитанції №0.0.1243141677.1 від 18.01.2019 за 4 квартал 2018 року на суму 2500грн., помилково зараховані позивачем не на той бюджетний рахунок, а 06.11.2020 на підставі заяви позивача, відповідачем проведено перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший.
З огляду на зазначене, станом на день винесення оскаржуваного рішення відповідачу було відомо про фактичну сплату позивачем належної суми ЄСВ.
Згідно з п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
З наведеного слідує, що для визначення правильності нарахування штрафу та пені слід встановити факт невиконання платником ЄСВ обов'язку по сплаті сум внеску, а також розмір недоїмки, на який нараховано штраф та пеню.
При цьому, законодавцем визначено порушення, за вчинення яких до порушника застосовуються штрафні санкції. Зокрема, таким порушенням є несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) ЄСВ.
Для підтвердження факту несплати ЄСВ, як узгодженої суми грошового зобов'язання, необхідно встановити, що платник ЄСВ не вчиняв дій, спрямованих на перерахування ЄСВ до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування ЄСВ до державного бюджету в строк, встановлений п.1 ч.2 ст.6, п.8 ст.9 Закону №2464-VI має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника ЄСВ при його сплаті, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.2 ч.11 ст.25 вказаного Закону.
Помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми ЄСВ не може вважатися достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми ЄСВ у визначений вказаною нормою Закону строк, а відтак для застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені.
Водночас, відповідачем не спростовано, що сплачені позивачем кошти не надійшли на єдиний казначейський рахунок, такий рахунок був закритий або не був закріплений за відповідачем.
Суд зазначає, що допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок. До того ж, після виявлення помилки позивач вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю, а саме звернувся до відповідача про перерахування коштів з одного рахунку, де обліковується переплата до іншого, де обліковується недоїмка.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що помилка під час перерахування платником суми грошового зобов'язання з єдиного внеску у строк, встановлений Законом №2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2019 у справі №822/3323/17.
З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин справи, суд дійшов до висновку, що доводи, якими контролюючий орган обґрунтовує свої твердження про порушення позивачем вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", та які покладені в основу оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, є не обґрунтованими.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про протиправність оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Тому суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 840,80 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним та скасування рішення № 0043500411 від 03.12.2020 року - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03.12.2020 за №0043500411.
Cтягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) - 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.