ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" березня 2021 р. справа № 300/3484/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап'юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу за № 224-УБД від 10.11.2020 та зобов'язання вчинити певні дії, -
30.11.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом з позовними вимогами до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - Управління Держгеокадастру) про визнання протиправним та скасування наказу “Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки” за № 224 від 10.11.2020 та зобов'язання повторно розглянути заяву від 09.10.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, та з позовними вимогами до Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради про зобов'язання надати дозвіл, погодження на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
07.12.2020 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що на заяву позивача Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області відмовило у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою для такої відмови Управління Держгеокадастру визначає те, що розташування бажаної в отримання земельної ділянки суперечить раціональному використанню та охороні земель, земельна ділянка розташована в зоні садибно-житлової забудови, а також є громадським пасовищем та перебуває в користуванні громадян для сінокосіння та випасання худоби. Позивач вважає таку відмову протиправною, у зв'язку з чим просить зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву від 09.10.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та зобов'язати Микуличинську сільську раду Яремчанської міської ради надати дозвіл, погодження на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області направило відзив на позовну заяву, із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджуються, із посиланням у ньому на відповідні норми права та твердження. Заперечення проти позову мотивовані тим, що Управління Держгеокадастру, на заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, на адресу Микуличинської сільської ради направляло листа «Про погодження надання земельних ділянок» за №18-9-0.331-5886/0/2-20. Листом Микуличинської сільської ради за № 270-02-11 від 16.10.2020 повідомлено Управління Держгеокадастру про те, що сільська рада не буде погоджувати земельні ділянки згідно запиту, оскільки дана земельна ділянка більше 20 років перебуває у користуванні жителів села Микуличин та використовується для сінокосіння та випасання ВРХ та овець, а згідно Генерального плану село Микуличин, земельна ділянка знаходиться на території садибно-житлової забудови, у зв'язку із чим Управління Держгеокадстру правомірно, оскаржуваним наказом за № 224 від 10.11.2020, відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до принципу раціонального використання та охорони земель землі сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню. Таким чином, землі для ведення особистого селянського господарства не можуть прирівнюватися до земель для сінокосіння та випасання худоби, оскільки вони належать до різних видів земель сільськогосподарського призначення. У разі формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки, і зміні при цьому їх цільового призначення, розробляється технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, відповідно до частини 6 статті 79-1 Земельного кодексу України, а не проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який розробляється у разі зміни цільового призначення земельної ділянки відповідно до статі 20 Земельного кодексу України.
Відповідач - Микуличинська сільська рада Яремчанської міської ради правом подання відзиву на позовну заяву не скористалася.
Позивач подав відповіді на відзив Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, з викладом пояснень, міркувань та аргументів щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
09.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами села Микуличин Яремчанської міської ради, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Управління Держгеокадастру, на заяву позивача, на адресу Микуличинської сільської ради направляло листа «Про погодження надання земельних ділянок» за №18-9-0.331-5886/0/2-20.
Листом Микуличинської сільської ради за № 270-02-11 від 16.10.2020 повідомлено Управління Держгеокадастру про те, що сільська рада не буде погоджувати земельні ділянки згідно запиту, оскільки дана земельна ділянка більше 20 років перебуває у користуванні жителів села Микуличин та використовується для сінокосіння та випасання ВРХ та овець, а згідно Генерального плану село Микуличин, земельна ділянка знаходиться на території садибно-житлової забудови.
Наказом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області “Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки” за № 224-УБД від 10.11.2020, відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8,6285 га (кадастровий номер 2611091501:15:001:0001), яка розташована за межами населеного пункту село Микуличин Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Надвірнянського району, на підставі невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме: - статті 5 Земельного кодексу України - розташування земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах, суперечить раціональному використанню та охороні земель; частини 7 статті 118 Земельного кодексу України - місце розташування земельної ділянки не відповідає генеральному плану, оскільки земельна ділянка зазначена на графічних матеріалах розташована в зоні садибно-житлової забудови; - статті 37 Закону України “Про охорону земель” - земельна ділянка є громадським пасовищем та перебуває в користуванні громадян для сінокосіння та випасання худоби.
Позивач, не погоджуючись з такими висновками відповідачів, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини 7 статті 118 даного Кодексу відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд встановив, що позивач звернувся до Управління Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га.
Згідно тверджень відповідачів бажана в отримання у власність позивачем земельна ділянка входить до складу земельної ділянки загальною площею 8,6285 га, яка розташована за межами населеного пункту село Микуличин Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Надвірнянського району, яка сформована та має єдиний кадастровий номер: 2611091501:15:001:0001.
Згідно з частиною 1 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до частини 2 статті 79-1 даного Кодексу формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Згідно з частинами 3 - 5 даної статті Кодексу сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до частини 6 статті 79-1 цього ж Кодексу формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Згідно з частиною 10 статті 55 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
Згідно з статтею 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою, серед іншого, є: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок (пункт «ґ»); технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (пункт «і»).
Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.
Тобто, згідно з Земельним кодексом України способами формування земельної ділянки, є: у порядку відведення земельної ділянки із земель комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.
Оскільки об'єктом звернення позивача до Управління Держгеокадастру було саме клопотання про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач не мав правових підстав для задоволення такого клопотання позивача.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суд у справі за № 815/4257/16, адміністративне провадження за №К/9901/44859/18 та застосовані в даній адміністративній справі.
При цьому, те, що Управління Держгеокадастру відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з інших підстав, та те, що у відмові відповідач не роз'яснив позивачу порядок отримання спірних земельної ділянки, не може свідчити про протиправність його рішення.
Як наслідок, заявлені позивачем вимоги до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Судових витрат, які підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у справі не має.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (вулиця Сахарова, будинок 34-А, місто Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 39767437), Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради (вулиця Грушевського, будинок 70, село Микуличин, місто Яремче, Івано-Франківська область, 78590, код ЄДРПОУ 04354657) про визнання протиправним та скасування наказу за № 224-УБД від 10.11.2020 та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.