12 березня 2021 року Справа № 280/698/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69600, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд.12, код ЄДРПОУ 41320207)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
26.01.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку позивачу з 01.12.2016;
- зобов'язати відповідача відновити нарахування та виплатити щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку позивача з 01.12.2016;
- рішення суду в частині зобов'язання відповідача відновити нарахування та виплатити щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку позивача з 01.12.2016 допустити до негайного виконання за один місяць.
Ухвалою суду від 27.01.2021 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 16.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №280/698/21, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику сторін.
Ухвалою суду від 10.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій про розгляд справи №280/698/21 у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено у позовній заяві від 12.02.2021 (вх.№9198 від 16.02.2021). Зокрема зазначено, що позивач є потерпілим на виробництві та має право на страхові виплати, однак виплата останніх припинена з 01.12.2016. Дії відповідача, пов'язані з припиненням виплати належних сум страхових виплат порушують права позивача, охоронювані Конституцією та законами України, оскільки вказані виплати для позивача є джерелом існування. Ігноруючи право позивача на страхові виплати, не вживаючи встановлених законом дій щодо нарахування та перерахування страхових виплат, відповідач не вчинив дії щодо виплати страхових сум, які, з позиції позивача, мають бути визнані судом протиправними. Позовні вимоги обґрунтовані також з посиланням на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №243/3505/16-ц. На підставі викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву від 03.03.2021 (вх.№13399 від 09.03.2021). Мотивуючи правомірність дій з припинення щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 , відповідач посилається на норми ст.46 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV). Зазначає, що постанова від 08.11.2016 №0801/20390/20390/17 про припинення щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 винесена з підстав не підтвердження факту його проживання за адресою вказаною в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Повторно з заявою про продовження раніше призначених страхових виплат ОСОБА_1 не звертався, що, на думку відповідача, свідчить про передчасність його позовних вимог. Також вказано, що належним відповідачем по справі є Управління у Донецькій області, оскільки справа формувалась та знаходиться в його робочих органах. Також відповідачем зауважено, що позивачем пропущено встановлений ст.122 КАС України строк звернення до суду. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, особою, яка має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане з 28.05.2004.
За висновком МСЕК від 24.06.2004 серії 2-18 АВ №061733 потерпілому встановлена стійка втрата професійної працездатності 35% та 3 група інвалідності безстроково (а.с.24).
Згідно довідки від 09.06.2017 № 2306-21487 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с.23 зворот).
На постійному обліку ОСОБА_1 перебував у відділенні у м. Шахтарськ, повноваження виконання статутних завдань якого, відповідно до постанови правління Фонду соціального страхування України від 10.10.2017 №50 «Про затвердження структури органів Фонду», з 01.01.2018 передано до Маріупольського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
25.09.2014 позивач звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердянську з заявою про тимчасове продовження раніше призначеної страхової виплати (а.с.40).
Постановою від 07.10.2014 відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердянську №0801/20390/20390/1 продовжено раніше призначену щомісячну страхову виплату у зв'язку з тимчасовим місцем проживання (а.с.42).
Згідно Витягу з протоколу засідання комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №19 від 02.11.2016, у призначенні страхової виплати у зв'язку з втратою працездатності ОСОБА_1 відмовлено з підстав не підтвердження факту проживання. (а.с.43-45).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердянську від 08.11.2016 №0801/20390/20390/17 припинені з 01.12.2016 виплати ОСОБА_1 щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 2259,48 грн. на підставі протоколу №19 від 02.11.2016.
29.11.2016 позивач звернувся до керівника виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердянську з заявою про зняття з обліку з 01.12.2016 у зв'язку зі зміною місця проживання.
14.01.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання письмової відповіді щодо його страхових виплат, які не були виплачені за минулий період з конкретизацією періоду та причин не виплати (а.с.51).
Листом від 18.01.2021 №Б-3/02-11-234 позивачу повідомлено, що на підставі рішення комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Бердянської міської ради страхові виплати позивачу зупинено з 01.12.2016. Також, рішенням управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради №153 від 20.02.2017 скасовано надану позивачу довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території. Зазначено, що повторно з заявою про продовження раніше призначених страхових виплат до Бердянського відділення управління заявник не звертався. Для отримання інформації щодо страхових виплат, невиплачених за минулий період, запропоновано звернутись до Маріупольського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (а.с.25,52).
Вважаючи дії відповідача з припинення страхових виплат протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначені Законом № 1105-XIV.
Пунктом 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 3 Закону №1105-XIV визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3).
Відповідно до ч.1 ст.46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Матеріалами справи підтверджується, що виплата страхових виплат позивачу припинена у зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання.
Разом з тим, вичерпний перелік, визначений ст. 46 Закону № 1105-ХIV не містить таких підстав для припинення страхових виплат, а відмова особи від конституційних прав, до яких належить право на соціальний захист, є недійсною.
Отже, підстави зазначені відповідачем не є передбаченими законом підставами для припинення виплат.
Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV (далі - Закон №1382-IV) передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно ст. 3 Закону №1382-IV, місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ст.29 Цивільного Кодексу України, місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина 6 ст. 29 Цивільного Кодексу України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.
Тобто, зміна особою місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання соціальних виплат.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Положення ст. 1 Конвенції, ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення.
Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, відповідач, не виплативши соціальні виплати за відсутності передбачених законами України підстав порушив право позивача на їх отримання, при цьому, зазначене право є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідач не заперечує право позивача на отримання соціальних виплат.
Доводи відповідача про скасування довідки позивача про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, судом не беруться до уваги, оскільки наведена обставина не була підставою припинення страхових виплат позивачу згідно постанови від 08.11.2016 №08001/20390/20390/17.
Суд акцентує увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові по справі № 243/3505/16-ц від 20.09.2018, в яких зазначено, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка від 09.06.2017 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №2306-21487, фактичним місцем проживання є: АДРЕСА_2 .
Отже, змінивши своє місце проживання у 2016, позивач залишився проживати в межах м. Бердянськ.
Суд також критично оцінює посилання відповідача про те, що ОСОБА_1 не використав свого права на звернення до будь-якого робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України із заявою про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати.
З цього приводу суд зауважує, що одним із основних завдань робочих органів Фонду соціального страхування України, є своєчасне та у повному обсязі забезпечення соціального захисту людини, якій заподіяна шкода внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Однією із складових соціального захисту потерпілого є грошова компенсація страхової виплати у розмірах, визначених чинним законодавством.
Питання про щомісячну виплату ОСОБА_1 страхових виплат внаслідок нещасного випадку на виробництві, було вирішено ще у 2004 році, і ці виплати він отримував постійно до грудня 2016 року, а тому й твердження відповідача про можливість виплати позивачу страхових сум тільки з дня його звернення є безпідставними.
Крім того, позивач сам має право вирішувати про необхідність звернення до Фонду про продовження страхових виплат. Відсутність такого звернення не є підставою для відмови в задоволенні позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2019 у справі № 243/3505/16-ц.
Посилання відповідача на пропуск позивачем 6-місячного строку звернення до суду з вказаним позов є недоречним, оскільки на захист прав позивача в цьому випадку діє норма ч. 7 ст. 47 Закону №1105-XIV, за якою, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку.
Крім того, адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду як підставу відмови у задоволенні позову у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист.
Аналогічне застосування норм права відображено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №646/6250/17 (адміністративне провадження №К/9901/261/18).
Щодо позовної вимоги про звернення рішення в частині стягнення заборгованості за один місяць до негайного виконання, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Оскільки у даній справі не застосовано спосіб захисту порушеного права у вигляді стягнення, дані норми застосуванню не підлягають.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №53539 від 20.01.2021 (а.с.4).
За таких обставин, судовий збір у розмірі 908 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69600, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд.12, код ЄДРПОУ 41320207) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69600, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд.12, код ЄДРПОУ 41320207) щодо припинення виплати щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з 01.12.2016.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69600, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд.12, код ЄДРПОУ 41320207) відновити нарахування та виплатити щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з 01.12.2016.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69600, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 12; код ЄДРПОУ 41320207) на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 12.03.2021.
Суддя І.В.Садовий