10 березня 2021 року Справа № 280/705/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, оф. 14; РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Аланд» (01033, м.Київ, вул. Саксоганського, буд. 14, оф. 301; код ЄДРПОУ 42642578) про визнання протиправною та скасування постанови, -
26.01.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Аланд», в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2021 ВП №64050780.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, вказав недостовірну адресу місце проживання позивача - м. Київ, проте ОСОБА_2 ніколи не був зареєстрований та не проживав за вказаною адресою. Зазначено, що відповідач порушив статтю 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки прийняв до виконання виконавчий документ за відсутності доказів того, що в межах території виконавчого округу міста Києва наявне майно, що належить позивачу та не врахував, що місце реєстрації (проживання) позивача є м.Запоріжжя. З огляду на зазначене, вважає постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2021 ВП №64050780 протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 01.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Призначено судове засідання на 10.02.2021.
Відповідач позовні вимоги не визнав, 09.02.2021 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№7751), в якому зазначає, що дії приватного виконавця були вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому написі №62508 від 05.10.2020 вказано місце проживання боржника: АДРЕСА_2 . Тобто, виконавчим документом чітко встановлено, що місце проживання боржника знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. Більш того, в заяві про примусове виконання рішення стягувачем також зазначена інформація, що вказана у виконавчому написі. Зауважує, що чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження, а тому не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання. Вказує, що приватним виконавцем було перевірено виконавчий документ на відповідність вимогам чинного законодавству України. На підставі вищенаведеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Пояснення від третьої особи на адресу суду не надходили.
Ухвалою суду від 10.02.2021 відкладено судове засідання на 10.03.2021.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.
За приписами частини шостої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
05.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис №62508 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є Боржником за кредитним договором 015-Z/016153 від 12.07.2012, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит», ідентифікаційний код юридичної особи 09807856, правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами000060-b від 07.02.2018 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ідентифікаційний код юридичної особи 35234236, правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 11/08/2020-ФА від 11.08.2020 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алланд», ідентифікаційний код юридичної особи 42642578, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301, реквізити: НОМЕР_3 у АТ «ОТП БАНК», МФО300528, заборгованості в сумі 85874,85 грн.
21.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алланд» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчий написом №62508 від 05.10.2020.
11.01.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни відкрито виконавче провадження №64050780 за виконавчий написом №62508 від 05.10.2020.
Позивач, вважаючи постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), в контексті статті 1 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII) розуміють сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Частиною першою статті 26 Закону №1404-VII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною третьою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
За приписами абзацу 1 частини другої статті 48 Закону №1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Отже, примусове виконання рішень здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом №1404-VII випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника.
Виконавчим округом приватного виконавця Малкової М.В. є місто Київ, тому, відповідач має право здійснювати дії щодо примусового виконання виконавчих написів нотаріуса, в тому числі і щодо відкриття виконавчого провадження, при умові що місце знаходження майна боржника або місцем реєстрації боржника є місто Київ.
До заяви про примусове виконання рішення стягувач додав виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича №62508 від 05.10.2020, у якому вказано, що місце проживання боржника ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 , а місце реєстрації - АДРЕСА_4 .
Тобто, у виконавчому документі зафіксовано, що місцем проживання боржника є м.Київ.
Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно з абзацу 5 статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Таким чином, фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому закону порядку. Проте ні стягувач, ні виконавець не можуть зобов'язати боржника зареєструвати чи перереєструвати адресу свого місця проживання у разі розбіжностей місця фактичною та зареєстрованою адресою.
Отже, положення частини другої статті 24 Закону №1404-VII у взаємозв'язку з частиною третьою статті 26 цього ж Закону щодо відомостей про місце проживання, місце перебування чи місцезнаходження особи не можна тлумачити виключно як вказівку на зареєстроване місце проживання, оскільки в Законі України «Про виконавче провадження» застосовуються всі три окремих поняття.
Чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено обов'язку виконавця перевіряти інформацію стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.
Аналогічна правова позиція щодо відсутності обов'язку у виконавця перевіряти фактичне місцезнаходження боржника, висловлена в ухвалі Верховного Суду від 25.01.2019 (справа №511/1342/17).
Перевіряючи постанову приватного виконавця Малкової М.В. про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2021 на предмет її законності, суд не встановив порушень статті 24 Закону №1404-VIII при її винесенні, оскільки приватний виконавець відкрив виконавче провадження за місцем проживання (перебування) боржника, яке зазначено стягувачем у заяві про відкриття провадження та у виконавчому написі нотаріуса, який, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VII, є виконавчим документом.
При цьому суд зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, адже виконавчий напис приватного нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Гораєва Олега Станіславовича №62508 від 05.10.2020 є чинним, не оскаржений у судовому порядку та не визнаний неправомірним.
В той час, адміністративний суд позбавлений правової можливості надавати оцінку виконавчому напису нотаріуса, оскільки за приписами статті 28 Цивільного процесуального кодексу України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню можуть пред'являтися до загального суду за правилами цього Кодексу.
Отже, за результатами розгляду адміністративної справи позивачем не доведено протиправність винесення відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2021 у виконавчому провадженні №64050780.
Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС України).
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, оф. 14; РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Аланд» (01033, м.Київ, вул. Саксоганського, буд. 14, оф. 301; код ЄДРПОУ 42642578) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 10.03.2021.
Суддя М.С. Лазаренко