11 березня 2021 року Справа № 280/1856/21 провадження ЗВ/280/30/21
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»
стягувач Публічне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА БАНК»
боржник ОСОБА_1
про заміну стягувача у виконавчому написі
10.03.2021 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», в якій товариство просить суд замінити стягувача у виконавчому написі, посвідченому 14.06.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюк B.C., реєстровий № 488, з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» його правонаступником, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП».
Зі змісту заяви слідує, що вона подана на підставі статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та статті 15 Закону України “Про виконавче провадження”.
Розглянувши вищезазначену заяву та додані до неї документи, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог частини 1 статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Частиною 2 статті 379 КАС України передбачено, що суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Ухвалу суду за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом (частина 3 статті 379 КАС України).
Згідно з вимогами частини 4 статті 379 КАС України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до п.19 ч.1 ст.34 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 №425-XII (далі Закон №425-XII), вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.
Згідно зі ст.87 Закону №425-XII, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів.
Відповідно до положень ст.88 Закону №425-XII, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права кредитора на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Статтею 90 Закону №425-XII визначено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У силу вимог п.3 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, таких виконавчих документів як виконавчі написи нотаріуса.
Згідно з п.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595 (далі Порядок №296/5), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він має бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріального документа.
Відповідно до п.2 глави 16 Порядку №296/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Згідно з пп.3.1 п. 3 глави 16 Порядку №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Відповідно до пп.7.2 п.7 глави 16 Порядку №296/5, при кожному наступному вчиненні виконавчого напису за одним і тим самим зобов'язанням повторне подання копії документа, що встановлює заборгованість, не вимагається. У цих випадках нотаріус вимагає подання двох примірників витягу з особового рахунку та оригіналу зобов'язання.
Таким чином, Порядком №296/5 передбачено наступне вчинення виконавчого напису нотаріуса за одним і тим самим зобов'язанням. Відтак, заявник не позбавлений права на заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса шляхом звернення до нотаріуса, який видав виконавчий напис за вказаним зобов'язанням.
Суд зазначає, що виконавчі листи та виконавчі написи нотаріуса є різними видами виконавчих документів.
При цьому, нормами КАС України не передбачено повноважень суду здійснювати заміну сторони у виконавчому написі нотаріуса, встановлювати за особою право та статус стягувача на пред'явлення виконавчого напису нотаріуса до примусового виконання.
Отже, застосувати аналогію права до інституту заміни сторін у виконавчому написі нотаріуса із заміною сторони у виконавчому листі не можливо, оскільки виконавчий напис не має преюдиційної сили для суду.
Крім того, аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що суд здійснює заміну сторони виконавчого провадження на підставі заяви посадової особи - державного виконавця або за заявою заінтересованої особи, але лише у тому випадку, коли цей суд розглядав справу як суд першої інстанції.
Суд зазначає, що спори, пов'язані зі стягненням з боржника на користь кредитора грошових сум, не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Таким чином, станом на час розгляду даної заяви Запорізький окружний адміністративний суд не наділений повноваженнями розглядати заяви про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки не здійснював розгляд справи як суд першої інстанції.
У той же час, з 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України, зокрема, відповідно до статті 442 вказаного Кодексу у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Крім того, статтею 446 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Суд зазначає, що редакція частини 1 статті 264 КАС України, яка діяла до 15.12.2017, дійсно передбачала, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Разом з тим, норма КАС України, яка регламентувала порядок та механізм заміни сторони виконавчого провадження, зазнала змін, а саме чинна редакція частини 1 статті 379 КАС України передбачає, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи, суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником, лише у разі якщо такий суд розглядав справу як суд першої інстанції.
Отже, підсумовуючи вищенаведене, питання заміни сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса з 15.12.2017 віднесено до юрисдикції місцевих загальних судів у порядку цивільного судочинства за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно з частиною 3 статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Як зазначено у частині 2 статті 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Оскільки нормами КАС України не передбачено повноважень суду здійснювати заміну сторони у виконавчому написі нотаріуса, встановлювати за особою право та статус стягувача на пред'явлення виконавчого напису нотаріуса до примусового виконання, та нормами процесуального закону не передбачено порядку розгляду заяв, поданих з порушенням предметної юрисдикції, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення заяви без розгляду на підставі статті 167 КАС України як такої, що є безпідставною та необґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 167, 248, 294, 379 КАС України, суд,
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну сторони у виконавчому написі - повернути без розгляду.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Запорізький окружний адміністративний суд.
Суддя Н.В. Стрельнікова