12 березня 2021 року м. Житомир справа № 240/13966/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Липи В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні клопотання Генерального штабу Збройних Сил України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач до суду направив клопотання про залишення без розгляду, в обґрунтування якого зазначив, що повний розрахунок з позивачем при звільненні проведений 05.06.2019, тоді як до суду звернувся 25.08.2020, отже строк звернення пропущено.
Суд вважає за можливе розгляд і вирішення клопотання здійснити в письмовому провадженні, відповідно до ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Суд зазначає, що вирішальним моментом щодо визначення строків звернення до суду є встановлення обставин, яких обставин позивач зміг вчинити дії, направлені на відновлення своїх порушених прав, а також вагомість права, про захист якого позивач звернувся до суду.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Так, відповідно ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, Конституційний суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 по справі №1-18/2013 дійшов висновку про те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
При вирішенні питання щодо залишення позовної заяви без розгляду, суд дослідив позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 26.10.2016р. №6-1395цс16. В зазначеній постанові ВС України суд дійшов висновку про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, звернення працівників до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усі виплати, на які працівник має право згідно умов трудового договору та відповідно державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що не підлягають застосуванню норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України щодо шестимісячного строку звернення до суду, крім того, з огляду на положення ст. 233 КЗпП України, якими передбачено право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання Генерального штабу Збройних Сил України про залишення без розгляду позовної заяви - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя В.А. Липа