Справа № 946/3781/20
Провадження № 2/946/801/21
04 березня 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Пащенко Т.П.
при секретарі - Топтигіній О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
В червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 01.08.2008 року №728, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради та свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.12.2019 року, виданого приватним нотаріусом Арнаут О.В. У вказаній квартирі зареєстрований відповідач, який кілька років не проживає за даною адресою, фактичне місце мешкання відповідача не відоме. Як вбачається з відмітки у паспорті ОСОБА_2 отримав дозвіл на тимчасове проживання в Російській Федерації. З огляду на зазначене, позивачка просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні, не заперечували проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області https://iz.od.court.gov.ua, а також за адресою реєстрації, про причину неявки суд не повідомив, тому суд відповідно до ч.1 ст.280, ч.4 ст.223 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв'язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи представника позивачки.
Вислухавши позивачку, її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно положень ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.
Відповідно до ст.72 ЖК визнання особи, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені терміни проводиться в судовому порядку.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 01.08.2008 року №728, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради (а.с.13) та свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.12.2019 року, виданого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Арнаут О.В. (а.с.15) ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до відомостей домової книги «Розділ ІІІ Прописки» (а.с.8-9) та довідки Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 08.07.2020 року (а.с.26) ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично не проживає за цією адресою, що підтверджується довідкою ОСББ «Корвет» та актом про не проживання за адресою (а.с.18, 19).
Згідно розпорядження Ізмаїльського міського голови від 19.02.2016 року № 57р «Про перейменування вулиць, провулків та проспекту в м.Ізмаїлі Одеської області» вулицю Комсомольську перейменовано на вулицю Покровську.
Як вбачається з пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідач не проживає за вказаною адресою біля п'яти - шести років, його особистих речей у квартирі немає, їм відомо, що він виїхав за межі України на заробітки.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ст.ст.12,13,77,78,79,80,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до абзацу 6 ч.1 ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою. Згідно ст. 7 цього Закону зняття з реєстрація місця проживання особи здійснюється органом реєстрації на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
За таких обставин, оскільки відповідач не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , та він не є членом сім'ї власниці квартири, він втратив право користування житлом.
Своїм перебуванням на теперішній час на реєстраційному обліку у квартирі АДРЕСА_1 , який належить позивачці, відповідач створює перешкоди в реалізації нею в повному обсязі прав та охоронюваних законом інтересів власника зазначеного майна, тобто порушує ч.ч. 1,2 ст. 317, ч.ч. 1,2 ст. 319 ЦК України.
Згідно ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» підставою для зняття з реєстрація місця проживання особи є судове рішення, яке набрало законної сили, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81, 82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим позов задовольнити та визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 , оскільки позовні вимоги обґрунтовані.
За правилами ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-289 ЦПК України, ст. 316, 391, 405 ЦК України, -
Позов ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , до ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням є підставою для зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - « НОМЕР_1 », на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - « НОМЕР_2 », судовий збір в розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Т.П.Пащенко