Справа № 500/5913/19
Провадження № 2/946/742/21
11 березня 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Пащенко Т.П.
при секретарі - Топтигіній О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу,-
В провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Ухвалою суду від 22.08.2019 року прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання на 25.09.2019 року на 11 год. 20 хв.
Ухвалою суду від 22.08.2019 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 8059,01 грн. до ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою суду від 04.02.2021 року позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення суми боргу та суми відсотків за розписками від 22.11.2011 року, 10.04.2012 року, 29.04.2012 року, 31.05.2012 року, 17.07.2012 року залишено без розгляду.
У судові засідання, призначені на 25.09.2019 року, 30.10.2019 року, 19.02.2020 року, 13.04.2020 року, 15.06.2020 року, 02.09.2020 року, 23.09.2020 року, 26.10.2020 року, 18.01.2021 року, 04.02.2021 року та на 11.03.2021 року позивачка або її представники не з'явилися, що підтверджується протоколами судових засідань (а.с.33, 38, 51, 55, 60, 66, 72, 76, 94), про час, дату та місце розгляду справи сповіщалися належним чином судовими повістками за адресою реєстрації, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень особисто (а.с.25, 34), телефонограми (а.с.56, 60, 67, 73, 80), розписки про отримання судових повісток (а.с.46, 53, 70, 81, 87,91).
Представники позивачки неодноразово подавали суду заяви про перенесення розгляду справи на іншу дату з різних причин (а.с.49, 54, 59, 64, 71, 75, 82, 93).
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Таким чином, відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України суд вважає, що позивачка повторно не з'явилася до суду без поважних причин.
Згідно ч.1 ст.121 ЦПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій, в зв'язку з чим, дії позивачки та її представників у вигляді систематичної неявки у судові засідання суд відносить до таких, що суперечать вимогам п.6 ч.2 ст.43 ЦПК України, що призводить до порушення розумних строків розгляду справи.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки у судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнані поважними. Суд відкладає розгляд справи в разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача у судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно ч.5 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що наслідки ч.5 ст.223 ЦПК України настають незалежно від причин повторної неявки сторони позивача, які можуть бути поважними, а обумовлені лише клопотанням позивача про розгляд справи у його відсутності, що є правом останнього.
Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Відповідно п.3 ч.1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадків, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню справи.
Позивачка та її представники не звернулися до суду з заявою про розгляд справи в їх відсутність. Від позивачки та її представників не надходили до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. Лише 04.02.2021 року представником позивачки подано суду клопотання (а.с.93) про розгляд заяви про залишення позовних вимог без розгляду в частині без участі позивачки, в іншій частині справу просив не розглядати.
Відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
За таких обставин, неявка в судові засідання позивачки та її представників, яким було відомо про провадження у справі, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданої до суду позовної заяви, що призвело до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті пред'явленого позову.
На підставі наведеного, беручи до уваги підстави для залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою, відсутності заяви про розгляд справи за відсутності позивачки та її представників, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду.
Крім того, слід роз'яснити позивачці її право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Частиною 3 ст.257 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.
При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.
При поданні позовної заяви позивачкою були заявлені позовні вимоги про стягнення суми боргу за розписками у розмірі 600 322,50 грн. та відсотків у розмірі 205578,74 грн.
Ухвалою суду від 22.08.2019 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 8059,01 грн. до ухвалення судового рішення у справі.
Позовні вимоги про стягнення суми боргу та суми відсотків за розписками від 22.11.2011 року (4000 грн. борг за розпискою та 1550 грн. відсотки), 10.04.2012 року (16000 грн. борг за розпискою та 5866 грн. відсотки), 29.04.2012 року (10000 дол. США=268725 грн. борг за розпискою та 98532,50 грн. відсотки), 31.05.2012 року (16000 грн. борг за розпискою та 5800 грн. відсотки), 17.07.2012 року (2000 грн.=53745 грн. та 19034,68 грн. відсотки) ухвалою суду від 04.02.2021 року залишено без розгляду.
Таким чином, позовні вимоги на суму 489353,18 грн. залишені без розгляду.
Отже, остаточно позивачкою заявлені позовні вимоги на суму 316548,06 грн., за які, у відповідності до статті 4 Закону України «Про судовий збір», позивачка повинна сплатити судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3165,48 грн.
Пунктом 4 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Оскільки ухвалою суду від 22.08.2019 року було відстрочено позивачці сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, підстав для повернення судового збору не має та позивачкою на час ухвалення судового рішення не сплачений судовий збір, суд вважає за необхідне стягнути з позивачки в дохід держави судовий збір у розмірі 3165,48 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу підлягає залишенню без розгляду та з позивачки підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 3165,48 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43,121,131,210, 223, 257, 260, 353 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу - залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - « НОМЕР_1 », в дохід держави судовий збір у розмірі 3165,48 (три тисячі сто шістдесят п'ять гривень сорок вісім копійок) грн.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-ти денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Особою, яка брала участь, але не була в судовому засіданні ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-ти денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.
Суддя: Т.П.Пащенко