Справа № 496/960/21
Провадження № 1-кс/496/305/21
11 березня 2021 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області
у складі: слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Біляївка клопотання дізнавача СД відділення поліції №2 Одеського районного управління №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021167250000045 від 03.03.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,-
Дізнавач звернувся до суду з вказаним клопотанням. При цьому посилається на те, що сектором дізнання відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021167250000045 від 03.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 358 КК України. 02.03.2021 року до ЧЧ Відділення поліції №2 Одеського районного управління №2 ГУНП в Одеський області надійшов рапорт поліцейського взводу №2 роти ТОР, ОСОБА_4 про те, що 02.03.2021 року за адресою: Одеська область, Біляївський район, автодорога "Київ-Одеса" 450 км. за порушення правил дорожнього руху було зупинено автомобіль марки "Форд" під керуванням гр. ОСОБА_5 , так при перевірці документів у вказаного громадянина було виявлено сліди підробки водійського посвідчення. 02.03.2021 року за адресою Одеська область, Біляївський район, автодорога "Київ-Одеса" 450 км проведено огляд предмету, в ході якого виявлено та вилучено: посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане на ім'я ОСОБА_5 з ознаками підробки, а саме сліди замилення, шрифт не відповідає установленому зразку, яке опечатано у паперовому пакеті Вищезазначене посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане на ім'я ОСОБА_5 з ознаками підробки являється речовим доказом та зберігає на собі сліди кримінального правопорушення та підлягає збереженню, тому виникла необхідність у накладенні арешту для подальшого призначення і проведення судових експертиз, у зв'язку з чим дізнавач звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.
ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надав довідку про те, що вказане посвідчення водія видане відділом реєстраційно - екзаменаційної роботи №2, .
Прокурор в судове засідання не з'явився. Його неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, відповідно до положень ч.1 ст. 172 КПК України.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного.
У відповідності до ч.1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Згідно ч. 1 ст. 40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.
З п.4 ч. 2 ст. 40-1 КПК України вбачається, що дізнавач уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, в ч.1 ст. 98 КПК України вказано, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Ст. 173 ч.2 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Кримінальне правопорушення відповідно до ч.4 ст.358 КК України, полягає у використанні завідомо підробленого документа.
Однак, відповідно до довідки №31/26/8042-175 від 10.03.2021 року вбачається наступне: відповідно до наявних облікових даних Єдиного державного реєстр транспортних засобів (НАІС МВС) станом на 10 березня 2021 року на ім'я громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 видане посвідчення водія серії НОМЕР_1 категорій «В1,В,С1,С» в 16.05.2012 року, відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи № 2 обслуговування міста Києва (видача посвідчення водія замість втраченої посвідчення водія серії НОМЕР_2 категорії «ВС» від 16.01.1988 року). Будь-яких належних та допустимих доказів підробки зазначеного документу, які б спростовували наявну інформацію, та підтверджували наявність обґрунтованої підозри, стороною обвинувачення суду не надано.
В ч.1 ст. 173 КПК України зазначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, суд відмовляє у задоволенні клопотання.
Керуючись ст. ст. 98, 170-173 КПК України, -
В задоволенні клопотання дізнавача СД відділення поліції №2 Одеського районного управління №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1