справа № 513/540/20
Іменем України
11 березня 2021 року м.Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в місті Арциз Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017160420000313, внесеному 17 червня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Зоря Саратського району Одеської області, болгарина, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, маючого двох неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
встановив:
16 червня 2017 року, приблизно о 23 год. 30 хв., більш точної дати та часу в ході судового слідства встановити не представилося можливим, ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Москвич ІЖ 2715011», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у темний час доби, здійснюючи рух по сухому асфальтному дорожньому покриттю безіменного провулку с.Зоря Саратського району Одеської області, на якій організований двосторонній, однорядний рух у кожному напрямку, без наявності дорожньої розмітки, у напрямку вулиці Садова, с.Зоря Саратського району Одеської області, в порушенні вимог п. 1.5, п/п «б» п. 2.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, не контролюючи рух керованого автомобіля, будучи не уважним, не стежачи за дорожньою обстановкою, створив небезпеку для інших учасників дорожнього руху, та проявивши необережність, проявляючи злочинну самовпевненість, наближаючись до нерегульованого перехрестя вищезазначених вулиць, на якому в напрямку його руху були відсутні дорожні знаки, в порушенні вимог п. 16.12 зазначених Правил дорожнього руху України, не дав дорогу мопеду «Honda Dio», без державного реєстраційного номеру, під керуванням ОСОБА_5 , який рухався по вул.Садова, біля будинку № 97, зазначеного населеного пункту, у смузі свого напрямку руху та наближався до перехрестя з безіменним провулком з правого боку, за ходом руху автомобіля, під керуванням ОСОБА_4 , який нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників руху, продовжуючи рух, виїхав на перехрестя та допустив зіткнення із зазначеним мопедом під керуванням ОСОБА_5 , в результаті чого водію мопеда ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому склепіння та основи черепу (луски і верхньої стінки піраміди лівої скроневої кістки); забою головного мозку І ступеня, які згідно висновку експерта № 102 від 28 серпня 2017 року судово-медичної експертизи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю визнав себе винним в обсязі пред'явленого йому обвинувачення. В ході судового розгляду він детально розповів про обставини злочину та щиро розкаявся у його вчиненні, не піддавши сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті. Крім того, ОСОБА_4 в судовому засіданні просив суд застосувати відносно нього дії Закону України «Про амністію у 2016 році», так як має двох неповнолітніх дітей.
В судовому засіданні встановлено, що потерпілий ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_6 , яка доводилася дружиною потерпілого ОСОБА_5 , надала до суду письмову заяву, відповідно до якої вона відмовилася від участі в кримінальному провадженні в якості потерпілої, інших родичів у потерпілого не встановлено. З урахуванням думки учасників судового розгляду на підставі обвинувального акту, які вважали за можливе розглядати кримінальне провадження без залучення потерпілого, суд дійшов висновку про проведення судового розгляду на підставі обвинувального акту без залучення потерпілого.
Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддавав сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розумів зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, а також у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження у зв'язку з чим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів, що стосуються особи обвинуваченого. При цьому судом роз'яснено та з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному, касаційному порядку.
Сукупність наведених і вивчених судом доказів, підтверджує вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, і, аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд визнає належними, допустимими, достовірними, вони узгоджуються між собою і є достатніми для постановлення обвинувального вироку.
Давши оцінку доказам, які були вивчені в процесі судового слідства, суд вважає доведеною винність обвинуваченого і вищеописані дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів, в повнолітньому віці; одружений; має на утриманні двох неповнолітніх дітей; проживає разом з дружиною, сином та донькою; характеризуються за місцем проживання позитивно; на психіатричному диспансерному обліку, наркологічному обліку КЗ «Саратська ЦРЛ» не перебуває; вчинив необережний злочин в тверезому стані; раніше не судимий.
До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , під час судового засідання не встановлено.
Згідно висновку досудової доповіді відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , враховуючи інформацію, яка характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т. ч. окремих осіб).
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує позицію Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатацію транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», що викладена в п. 20, згідно якого при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини справи, давши їм оцінку, беручи до уваги особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним злочину, керуючись вимогами кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і у суду є підстави застосувати до обвинуваченого покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням до нього дії ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України. Підстав для застосування до обвинуваченого дії ст. 69 КК України суд не вбачає.
Беручи до уваги положення ст. 50 КК України, а саме те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також положення ст. 65 КК України відносно засад призначення покарання, згідно яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає за доцільне не призначати додаткове покарання пов'язане з позбавленням обвинуваченого права керування транспортними засобами.
Суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирати.
Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про застосування до нього положень Закону України «Про амністію у 2016 році», суд звертає увагу на наступне.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4 є батьком двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено свідоцтвами про народження, і не позбавлений відносно них батьківських прав.
22 грудня 2016 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про амністію у 2016 році» № 1810-VIІI, який набув чинності 07 вересня 2017 року, тобто після вчинення ОСОБА_4 злочину.
Згідно п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності вищезазначеним Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Перешкод для застосування до ОСОБА_4 амністії, встановленої ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» судом не встановлено.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що ОСОБА_4 вчинив необережний злочин, який, відповідно до ст. 12 КК України, не є особливо тяжким злочином, та вчинено ним у тверезому стані до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» і на день набрання чинності зазначеним законом ОСОБА_4 має двох неповнолітніх дітей, яким не виповнилося 18 років та непозбавлений відносно дітей батьківських прав і дана обставина судом встановлена на стадії судового розгляду кримінального провадження, тобто судом установлено наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене ОСОБА_4 діяння, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне ухваливши обвинувальний вирок, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з нереабілітуючих підстав.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо речових доказів, відшкодування процесуальних витрат.
Суд вирішує питання про речові докази у справі згідно ч. 9 ст. 100 КПК України: автомобіль марки «Москвич ІЖ 2715011», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , мопед «Honda Dio», без державного реєстраційного номеру, які передані на зберігання відповідно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підлягають поверненню власникам.
У зв'язку з доведеністю вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину і проведенням по кримінальному провадженню експертних досліджень по встановленню його вини, суд, керуючись ч. 2 ст. 124 КПК України, прийшов до висновку про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальних витрат на залучення експертів, які проводили судову автотехнічну експертизу, судову транспортно-трасологічну експертизу, автотехнічну експертизу у наявному кримінальному провадженні на загальну суму 9528,00 грн.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 369-371, 373-375 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі строком на три роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю один рік.
В силу ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання звільнити на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 9528 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Речові докази: автомобіль марки «Москвич ІЖ 2715011», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , мопед «Honda Dio», без державного реєстраційного номеру - повернути власникам.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя
Арцизького районного суду ОСОБА_1