Миколаївської області
Справа №477/2392/20
Провадження №3/477/85/21
10 березня 2021 року місто Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Козаченка Р.В.,
із секретарем судових засідань - Бітюковою С.В.,
розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 407208 від 14 грудня 2020 року, о 00.20 того дня, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Nissan Micra», р.н. НОМЕР_1 , і рухався по автомобільній дорозі на вул. Московська м. Миколаєва з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, хитка хода, але відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, надав письмові заперечення про невизнання вини та прохання для підтвердження своєї невинуватості викликати свідків, зазначених в протоколі, та витребувати у поліцейських відеозапис нагрудних відеореєстраторів з місця події.
Суд, перевіривши матеріали справи прийшов до наступних висновків.
Згідно з пунктом 2.5. Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За порушення цього пункту Правил дорожнього руху України передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2 розділу І інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції”, затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров'я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
В п. 3 розділу І цієї Інструкції вказано, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки або у найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на проведення такого огляду, у тому разі, якщо водій відмовився від огляду на місці чи був незгоден з його результатами (п.п. 6 та 7 розділу І Інструкції).
Відповідно до п. 9, розділу ІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відповідно до п. 22, розділу ІІІ Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Статтею 266 КУпАП визначений порядок відсторонення осіб від керування транспортними засобами та проведення огляду таких осіб на стан сп'яніння.
Так, згідно зі ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейськими з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд водія проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
На підтвердження протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суду надані два пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були присутні при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього і як він відмовився від проходження медичного огляду на визначення стану сп'яніння у встановленому законом порядку.
Свідок ОСОБА_3 не з'явився до судового засідання, хоча викликався належним чином.
Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_2 пояснив, що 14 грудня 2020 року він зі своїми знайомими їхав по вул. Московська в м. Миколаєві, де напроти кінотеатру «Батьківщина» був зупинений поліцейськими і запрошений для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно іншого водія. В його присутності та присутності іншого свідка, з яким він не знайомий, співробітниця поліції ставила питання, на які водій відповідав, що необхідно дочекатися адвоката. Запаху алкоголю чи нестійкої ходи у водія не було, але мова його була не в повній мірі нормальною. Також свідок підтвердив, що поліцейська надала йому після цього документи, які він підписав, хоча вони й були не заповнені повністю. При пред'явленні свідку письмових пояснень, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, він вказав, що він та інший свідок підписали пояснення, в яких було заповнено тільки їх верхня частина з анкетними даними, а самі тексти пояснень у момент підпису були відсутні. Поліцейська вказала їм підписати ці пояснення та протокол і вони поїхали далі в своїх справах. Також було відмічено, що на час цих подій він був неповнолітній.
В КУпАП визначено, що як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов'язаний з'явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання (ст. 272 КУпАП).
В своїх неодноразових рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в справах "Енгель та інші проти Нідерландів" та "Озтюрк проти Німеччини" визначив, що за певних умов провадження у справі про адміністративне правопорушення набуває статусу кримінального для цілей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У наведених рішеннях напрацьовано три основних критерії, за якими повинна бути здійснена оцінка для класифікації провадження як кримінального у розумінні Конвенції: - класифікація правопорушення в національному законодавстві відповідної держави; - характер правопорушення; - суворість покарання, до якого може бути притягнута особа.
Щодо класифікації правопорушення як кримінального в національному законодавстві, то така класифікаціє не є вирішальною (п. 82 рішення "Енгель та інші проти Нідерландів").
До прикладу в справі "Озтюрк проти Німеччини", аналізуючи порушення правил дорожнього руху яке призвело до ДТП, ЄСПЛ було зауважено, що загальна природа застосованої правової нори та мета покарання, яка є одночасно і попереджувальною, і караючою, в сукупності є достатнім для кваліфікації правопорушення саме як кримінального для цілей Конвенції.
Стосовно критерію тяжкості покарання, який може бути застосовано до особи за вчинення відповідного правопорушення, як приклад можна навести рішення у справі "Золотухін проти Росії". У пункті 49 цього рішення ЄСПЛ зазначив, що беручи до уваги як максимальний строк покарання у виді арешту - 15 діб, що міг бути застосований до заявника, а також і фактично застосований термін арешту - 3 доби, провадження щодо заявника мало кримінально-правовий характер в контексті Конвенції.
Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається ЄСПЛ кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення ЄСПЛ у справі "Маліге проти Франції").
В КУпАП хоча й виписані особливості провадження відносно неповнолітньої особи, проте не визначено таких нюансів відносно неповнолітнього свідка.
В той же час, враховуючи кримінально-правовий характер правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, слід звернути увагу на те, що в ст. 226 КПК України передбачено, що допит неповнолітньої особи проводиться у присутності його законного представника.
Проте на час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , свідок ОСОБА_2 , зазначений в цьому протоколі, був неповнолітній.
Відеозапису події поліцейськими не велося, що було підтверджено на запит суду відповіддю з Управління патрульної поліції в Миколаївській області від 02 березня 2021 року, тому неможливо достовірно встановити факт керування ОСОБА_1 автомобілем та його відмова від проходження медичного огляду на визначення стану сп'яніння у встановленому законом порядку.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
На підставі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Це неодноразово визначено правовими позиціями ЄСПЛ, практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
ЄСПЛ в своєму рішенні від 10 лютого 1995 року по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» відмітив, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, чим це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.
Крім того, в своєму рішенні «Маліга проти Франції» ЄСПЛ, окрім того, що визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачено санкцію у виді позбавлення права керування транспортним засобом, також підкреслив, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
В рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Таким чином, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою оскільки суперечить позиції ЄСПЛ, а також Конституційного Суду України та порушує презумпцію невинуватості особи.
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що законність складання протоколу про адміністративне правопорушення з врахуванням усіх наведених обставин, викликають розумні сумніви, що виключає можливість визнання цього протоколу та наданих до нього документів, як допустимих та достовірних доказів у справі на підтвердження вини ОСОБА_1 .
Так, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не можуть вважатися належними доказами, оскільки за свідченням ОСОБА_2 , бланки письмових пояснень були підписані ними не заповненими. Крім того вони не відповідають дійсності, оскільки водій ОСОБА_1 не відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, а просив поліцейських дочекатися адвоката для отримання ним юридичної допомоги, що не може вважатися відмовою від проходження огляду на визначення стану сп'яніння у визначеному законом порядку. До того ж свідок ОСОБА_2 на 14 грудня 2020 року був неповнолітнім і до складання протоколу був залучений без свого законного представника.
Сам по собі протокол про адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 без підтвердження даних, викладних у ньому, іншими доказами, не може бути єдиним належним і достатнім доказом вини ОСОБА_1 .
Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
За таких встановлених обставин, слід дійти висновку про необхідність закрити провадження у даній справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 256, 266, 283-285 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за
ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити через відсутність в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районного суд.
Суддя Р.В. Козаченко