Провадження № 2-н/470/21/21
Справа № 470/125/21
11 березня 2021 року смт. Березнегувате
Суддя Березнегуватського районного суду Миколаївської області Орлова С.Ф., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,
10 березня 2021 року заявник звернувся до суду з відповідною заявою у якій зазначив, що з травня 2007 року проживав з боржником спільно без укладення шлюбу, за час спільного проживання у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі з ОСОБА_2 він стосунків не підтримує та разом не проживає, вона ухиляється від надання допомоги на утримання сина.
Вивчивши заяву та документи додані до неї суддя доходить висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі пункту 8 частини 1 статті 165 ЦПК України, оскільки із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, з огляду на наступне.
З копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , убачається що сторони є його батьками.
Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень. Як слідує із даних Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2013 року по справі № 470/1314/13-ц з заявника було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј частини його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 листопада 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями частин другої та третьої статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
З вказаного вище рішення суду убачається, що після припинення спільного проживання, син сторін залишився проживати разом з матір'ю, та перебував на її утриманні.
До заяви про видачу судового наказу заявник додав копії акта обстеження місця проживання, з якого слідує що станом на 12 лютого 2021 року ОСОБА_5 проживає та зареєстрований разом з ним, натомість долучені документи не містять даних про те, що місце проживання ОСОБА_3 було визначено саме разом з батьком.
У підпункті 1 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно сам факт проживання дитини разом з батьком, за наявності судового рішення про стягнення з останнього аліментів на користь матері на утримання цієї ж дитини, не є безумовною підставою для стягнення з матері на користь батька аліментів на утримання спільного сина. Сімейне законодавство України не містить підстав для припинення стягнення аліментів за рішенням суду, яке набрало законної сили, однак за аналогією права для врегулювання такого роду правовідносин можуть бути застосовані норми частини четвертої статті 273 ЦПК України. Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов'язок щодо сплати цих платежів.
Відповідно при зміні обставин батько, з якого стягують аліменти за рішенням суду, має право звернутись до суду в порядку позовного провадження з позовом про припинення стягнення аліментів, якщо дитина проживає з ним, та стягнути аліменти з матері, такий висновок міститься зокрема у постанові Верховного суду від 04 вересня 2019 року по справі №711/8561/16-ц.
Керуючись п.8 ч.1 ст.165 ЦПК України суд,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Роз'яснити заявнику, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Березнегуватський районний суд Миколаївської області протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя С. Ф. Орлова