Справа № 487/6093/20
2/467/66/21
(заочне)
11.03.2021 року смт.Арбузинка
Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Догарєвої І.О.,
за участю:
секретаря Шарати Н.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
21.10.2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі-Банк, кредитодавець або позивач), звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 35955,58 грн.
Ухвалою від 09.11.2020 року позовну заяву передано для розгляду за підсудністю до Арбузинського районного суду Миколаївської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.09.2014 року ОСОБА_1 отримав кредит у ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», оформивши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку № б/н від 08.09.2014 року, та підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі Договір), що підтверджується підписом у анкеті-заяві. Банк виконав усі взяті на себе зобов'язання за Договором, а відповідач в процесі користування кредитним рахунком не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями у зв'язку із чим станом на 24.09.2020 року виникла заборгованість у розмірі 35955,58 грн., з яких: 2010,14 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 2010,14 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 722,92 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 33222,52 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія. Посилаючись на наведене, Банк просив стягнути з відповідача на свою користь вищезазначену заборгованість.
19.01.2021 року провадження у справі відкрито, справу визначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання представник позивача неодноразово не з'явився, разом з позовом подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вказав, що необхідні докази наявні в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку позивача відсутні. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 неодноразово належним чином повідомлявся про час і місце судового засідання за зареєстрованим місцем проживання та оголошенням на офіційному веб-сайті судової влади України, проте в судове засідання не з'явився. На цій підставі, враховуючи відсутність заперечень з боку позивача, на підставі ст.ст. 280, 281 ЦПК України в судовому засіданні 11.03.2021 року суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 08.09.2014 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та зобов'язаний виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.com.ua.
До позовної заяви позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті www.privatbank.ua.
Згідно з доданим Банком до позову розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 24.09.2020 року складє 35955,58 грн., з яких: 2010,14 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 2010,14 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 722,92 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 33222,52 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив у тому числі, крім кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 та пеню.
Обґрунтовуючи позовні вимоги крім самого розрахунку кредитної заборгованості банк, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, порядок та строк їх повернення, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді даної справи.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
А тому, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення пені, розмір якої на твердження позивача обумовлено Тарифами, Умовами та правилами надання банківських послуг.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної зі сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.09.2014 року шляхом підписання анкети - заяви.
За такого посилання позивача на те, що відповідач при укладенні кредитного договору був належним чином ознайомлений з його умовами, акцептував пропозицію Банку, отримав кредитну картку, користувався кредитними коштами, а також визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії спрямовані на виконання укладеного договору, не можуть бути підставою для покладення на відповідача обов'язку сплатити заборгованість у визначеному позивачем розмірі.
До того ж, за загальним правилом частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Аналіз положень частини 2-4 статті 81 та статті 82 ЦПК України свідчить про те, що безумовною підставою для звільнення сторони від доказування є обставини, визнані загальновідомими. В інших випадках сторона звільняється від доказування при наявності лише певних умов.
При цьому за правилами пункту 1 статті 82 ЦПК не підлягають доказуванню обставини, які визнані учасником справи і суд не має обґрунтованих сумнівів щодо їх достовірності, або добровільності визнання.
Отже, розгляд справи у заочному порядку (за відсутності відповідача) не звільняє позивача від обов'язку доводити підстави позову, а суд - оцінювати надані докази за вимогами статей 77-80 ЦПК.
Вирішуючи вимоги Банку про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту судом досліджено розрахунок заборгованості (а.с.6-9) та виписку по рахунку клієнта ОСОБА_1 станом на 25.09.2020 року (а.с. 47-48), з яких убачається, що відповідачем використано кредитні кошти 02.07.2016 року в сумі 1476,00 грн. шляхом зняття готівки в банкоматі та 07.07.2016 року в сумі 22,60 грн. шляхом безготівкового розрахунку за товари. Всього відповідачем здійснено трати кредитних коштів на суму 1498,60 грн.
Оскільки, як зазначалось вище, сторонами не було погоджено умови Договору щодо розміру та порядку нарахування відсотків за використання кредитного ліміту, позивачем безпідставно включено до розрахунку тіла кредиту відсотки, погашені за рахунок кредиту 01.09.2016 року в сумі 107,82 грн., 01.10.2016 року в сумі 117,30 грн., 01.11.2016 року в сумі 137,02 грн., та 01.12.2016 року в сумі 149,40 грн.
Крім того, суд враховує, що згідно вказаних розрахунку та виписки, відповідачем було здійснено погашення заборгованості на суму 555,34 грн. (автоматичне погашення заборгованості з карти клієнта 31.08.2017 року на суму 497,50 грн. та 13.10.2017 року на суму 57,84 грн.). Дані грошові кошти віднесені Банком на рахунок погашення заборгованості по пені. Однак, як зазначалось вище, судом встановлено безпідставність нарахування Банком пені ОСОБА_1 за Договором від 08.09.2014 року, відтак дані кошти слід віднести на рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.
Отже, ОСОБА_1 здійснено трати кредитних коштів на суму 1498,60 грн., з яких повернуто 555,34 грн., таким чином, станом на дату пред'явлення позову сума боргу за тілом кредиту становить 943,26 грн., які належить стягнути з відповідача відповідно до ст.ст. 526, 530, 1054 ЦК України.
Щодо стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦПК України, то дані вимоги Банку не ґрунтуються на законі, та не підтвердженні доказами.
Так, за нормами цивільного законодавства, проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявляючи вимогу про стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України у розмірі 722,92 грн. позивач посилається на зміни від 01.04.2019 року до Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, за якими п.2.1.1.2.12 викладено в новій редакції яка визначає, що у разі порушення зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов'язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% для картки «Універсальна» та 84,0% для картки «Універсальна Голд». Згідно розрахунку, наданого позивачем, розмір «відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст.625 ЦПК України розрахований позивачем за період з 01.10.2019 року по 24.09.2020 року виходячи з річної процентної ставки на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України 86,4% та 43,2%.
При розгляді цієї справи суд не встановив узгоджених умов щодо сплати процентів та інших сум при укладенні Договору від 08.09.2014 року, тобто не встановив підстав для застосування договірних розмірів процентів. Даний висновок суду стосується також змін до Умов та правил надання банківських послуг від 01.04.2019 року, оскільки суду не надано підтвердження, що відповідач був з ними ознайомлений.
Розглядаючи можливість стягнення з відповідача 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України суд також зробив висновок про неможливість такого стягнення, оскільки на підставі цієї норми відповідальність настає у випадку прострочення боржника.
За змістом ч.1 ст.612 ЦК України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З наведених вище підстав, оскільки анкета-заява від 08.09.2014 року не містить умов щодо строку повернення кредитних коштів, а Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису ОСОБА_1 , і їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.09.2014 року шляхом підписання анкети - заяви, отже, строк виконання відповідачем обов'язку з повернення кредитних коштів сторонами не узгоджений та визначається згідно положень ст.530 ЦК України моментом пред'явлення вимоги.
Позивачем не надано суду доказів направлення на адресу відповідача вимоги про повернення кредитних коштів. Підстави вважати, що строк повернення кредитних коштів визначається строком дії кредитної картки відсутні, оскільки така умова відсутня у анкеті-заяві від 08.09.2014 року. Відтак, позивачем не доведено, що відповідач ОСОБА_1 вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання та, відповідно, не доведено підстав для стягнення з нього відсотків на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.
За такого позовні вимоги АТ КБ «ПиватБанк» належить задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в сумі 943,26 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, виходячи із принципу пропорційності відшкодування судового збору до задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 55 грн. 14 коп. судового збору за подання позовної заяви (2102,00 грн. х 943,26 грн. : 35955,58 грн. =55,14 грн.)
Керуючись ст.ст. 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Семенівка Арбузинського району Миколаївської області, ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження по вулиці Грушевського, будинок 1Д в місті Києві заборгованість в сумі 943 (дев'ятсот сорок три) гривні 26 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Семенівка Арбузинського району Миколаївської області, ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження по вулиці Грушевського, будинок 1Д в місті Києві витрати по сплаті судового збору в сумі 55 (п'ятдесят п'ять) гривень 75 копійок.
У задоволенні інших позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Арбузинським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.О.Догарєва