Справа № 466/4892/20
09 березня 2021 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Ковальчука О.І.
з участю секретаря Масної К.О.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
справа №466/4892/20
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Черник Наталія Степанівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
01.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в якому просить визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 2 (два) місяці.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , смерть якого зареєстрована Шевченківським районним у м. Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що в книзі реєстрації смертей 06 липня 2017 року зроблено відповідний актовий запис за № 621. Після його смерті відкрилась спадщина.
Згідно Заповіту, складеного 16 квітня 2015 року та посвідченого державним нотаріусом Третьої львівської нотаріальної контори Семенюк О.Є., все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме на день смерті ОСОБА_4 , він заповідає позивачу.
У зв'язку з несприятливими сімейними обставинами, а саме хворобою матері ОСОБА_5 , 1936 року народження, інваліда 1 групи з лютого 2016 року та батька ОСОБА_6 , 1935 року народження, інваліда 2 групи, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживають у м. Жидачеві Львівської області, позивач був вимушений на протязі цього часу доглядати за хворими батьками. А тому, у встановлений законом для прийняття спадщини 6 місячний строк, не мав можливості звернутися до нотаріальної контори з відповідною заявою. Протягом часу після смерті ОСОБА_4 , тяжко хвора мати та батько інвалід потребували постійного догляду.
Увесь цей час позивач фактично перебував у м. Жидачеві. Його мати після інсульту знаходиться прикутою до ліжка, а це потребує значних матеріальних видатків. Також, вона потребує особливого догляду та піклування, а тому весь вільний від роботи час позивач проводив разом з нею, намагався створити для неї сприятливі умови, які вплинули б на її стан здоров'я. Тобто, весь час після смерті заповідача позивач боровся за здоров'я своєї матері та батька, а тому часу на оформлення спадщини в нього не було, адже весь вільний час ОСОБА_1 проводив з батьками.
18 червня 2020 року позивач отримав повідомлення від приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Наталії Степанівни про те, що після смерті ОСОБА_4 він є спадкоємцем за заповітом та пропустив 6-ти місячний термін для прийняття спадщини.
Як вже зазначалося вище в зв'язку з тим, що позивач був вимушений доглядати за хворими батьками, вважає поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Нотаріус роз'яснив, що йому необхідно звернутися до суду, щоб продовжити строк для подання заяви про прийняття спадщини. В іншому порядку, крім судового, це питання вирішити неможливо.
За таких обставин, позивач вимушений звернутись з позовом до суду про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 , який також представляє інтереси відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечив.
Крім того, статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.6).
Відповідно до заповіту від 16.04.2015 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори Семенюк О.Є., ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він по закону буде мати право заповів ОСОБА_1 (а.с.5).
З повідомлення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Наталії Степанівни від 03.06.2020 року за №107/02-14 вбачається, що після смерті ОСОБА_4 позивач є спадкоємцем за заповітом та пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини (а.с.4).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 1 ст. 1269 передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
У встановлений вищевказаною статтею строк позивач не звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Судом встановлено, що позивач, у зв'язку з важкими сімейними обставинами, а саме хворобою матері ОСОБА_5 , 1936 року народження, інваліда 1 групи з лютого 2016 року та батька ОСОБА_6 , 1935 року народження, інваліда 2 групи, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7-10), що проживають у м. Жидачеві Львівської області, був вимушений на протязі цього часу доглядати за хворими батьками. Після смерті ОСОБА_4 , важко хворі мати та батько позивача потребували постійного догляду, тому позивач фактично перебував у м. Жидачеві. Мати позивача ОСОБА_5 після інсульту знаходиться прикутою до ліжка, що потребує значних матеріальних видатків, особливого догляду та піклування, а тому весь вільний від роботи час позивач проводив разом з нею, намагався створити для неї сприятливі умови, які вплинули б на її стан здоров'я.
Відтак, в силу важких життєвих обставин, внаслідок постійних хворіб батьків та витрат на лікування, що підтверджується копіями медичних висновків, позивач був позбавлений можливості вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Згідно з положеннями п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК для прийняття спадщини.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_1 пропустив встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 з поважної причини.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, оскільки позивач пропустив строк прийняття спадщини, то суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними, а тому приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.
Задовольняючи позов, суд визначає позивачу додатковий двомісячний строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141, 263-265,268 ЦПК України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Черник Наталія Степанівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити повністю.
Визначити ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 2 (два) місяці, який рахувати з часу набрання рішення суду законної сили.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.
Повний текст судового рішення виготовлено 11 березня 2021 року.
Суддя О. І. Ковальчук