Справа № 459/3042/19
Провадження № 2/459/65/2021
(заочне)
10 березня 2021 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі головуючого - судді Новосад М.Д.
з участю секретаря судових засідань Канюка В.Р.
представника позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Червонограді цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-
28.10.2020 звернувся в суд із зазначеним позовом, у якому просить визнати неправдивою та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, оприлюднену та поширену ОСОБА_3 про те, що вона обдурює людей, підписує умови завдатку на корисних для себе умовах, не повертає кошти, працює без реквізитів, та умови які пропонуються клієнтам не мають юридичної сили, в мережі інтернет на персональній сторінці відповідачки у соціальній мережі «Фейсбук» та зобов'язати відповідачку протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили спростовувати поширену нею неправдиву інформацію у формі інформаційного повідомлення, та стягнути моральну шкоду за поширення неправдивої інформації , що принижує честь, гідність та ділову репутацію у розмірі 10000 грн. та судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що у 2018 році до неї звернулась ОСОБА_4 для продажу квартири в м.Соснівка. Її інтереси за дорученням представляла ОСОБА_5 .. Між ними було укладено договір про надання послуг, а саме з пошуку покупців для подальшої продажі квартири. До неї звернувся ріелтор ОСОБА_6 з приводу купівлі вказаної квартири, якому вона повідомила про наявні судові спори з приводу зняття з реєстрації осіб у цій квартирі. 18.03.2019 між представником продавця ОСОБА_5 та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір завдатку. Так як вона виконала взяті на себе зобов'язання, що до пошуку покупця на квартиру між замовником та нею був підписаний акт виконаних робіт по наданню вище вказаних послуг. Справа про зняття з реєстрації осіб у квартирі розглядалась тривалий час, протягом усього періоду з моменту підписання договору завдатку відповідачка проживала у цій квартирі. В подальшому основний договір купівлі-продажу не уклала.
Вказала, що жодних угод по наданню послуг з відповідачкою не укладала, остання не була її клієнткою, та вона не брала на себе жодних зобов'язань перед нею, та не давала жодних обіцянок в частині продажу вище вказаної квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі Facebook на сторінці відповідачки було розміщено інформацію, де вона зазначала, що власниця квартири є шахрайка, та що вона дурить людей, та надає неякісні послуги, та закликала людей оминати її як ріелтора та не користатись моїми послугами. Стверджує, що вказана відповідачкою інформація не відповідає дійсності. Вона зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності та надає послуги з продажі об'єктів нерухомості, що є основним джерелом доходу її сім'ї, у неї на утриманні двоє неповнолітніх дітей. Розповсюдження неправдивої інформації щодо її професійної діяльності негативно виплинуло на її роботу. Відповідачка принизила її перед іншими людьми, вона була вимушена виправдовуватись перед знайомими, клієнтами, та потенційними клієнтами. Через це деякі клієнти відмовились від її послуг, тим самим вона втратила дохід. Тому вважає, що діями відповідачки їй завдано моральну шкоду, яка виразилась в моральних стражданнях та переживаннях, в порушені душевної рівноваги. Вона перенесла стрес, що позначилось на її здоров'ю, втратила спокій, стала тривожна, втратила сон, стала дратівлива з приводу свого стану зверталась за допомогою до психолога.
08.11.2019 у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
11.02.2020 підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду на 13.03.2020.
13.03.2020 розгляд справи було відкладено у зв'язку із неявкою відповідачки.
06.07.2020 у справі було оголошено перерву для виклику відповідачки та свідків.
27.10.2020 позивачка та її представник позов підтримали з підстав, вказаних у ньому. Просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Позивачка додатково пояснила, що з відповідачкою не укладала жодних угод та грошей від неї брала. На момент продажу квартири не були зняті з реєстрації прописані там особи. Відповідачка знала про це, дала завдаток та жила в цій квартирі. Потім відмовилась її купувати і власники повернули їй завдаток. Через розповсюдження відповідачкою недостовірної інформації вона втратила клієнтів. У зв'язку із цим вона була вимушена звертатись до психолога.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що її знайома ОСОБА_8 хотіла продати квартиру. Вона їй порадила ріелтора - позивачку, яку знала з 2019 року. У цій квартирі було прописано 4 осіб. Через іншого ріелтора знайшли покупця на квартиру - відповідачку ОСОБА_3 , яку попередили про наявність прописаних осіб у квартирі. Відповідачка дала завдаток за квартиру у розмірі 1000 доларів США, який отримала представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 .. Потім відповідачка сказала, що передумала купувати квартиру. З дозволу власниці квартири вона повернула їй завдаток. Після цього в інтернеті на сторінці відповідачки в Фейсбук вона побачила фото квартири і повідомлення про те, що позивачка шахрайка, що вона дурить людей. Вказала, що відповідачка прийшла з іншим ріелтором, не була клієнтом позивачки.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що позивачка є її знайомою, в неї є багато клієнтів. Вона бачила пост відповідачки у мережі Фейсбук, в якому було вказано. Після цього у позивачки зменшилась кількість клієнтів.
Відповідачка належно повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи. Однак остання у судові засідання 13.03.2020, 06.07.2020, 27.10.2020, 14.01.2021 та 10.03.2021 не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, заяв, клопотань та відзиву не подала.
Тому суд на підставі ст.280 ЦПК України провів заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення учасників справи, свідків, оцінивши докази, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом у мережі Інтернет на сторінці « ОСОБА_11 » в соціальній мережі Фейсбук було розміщено допис такого змісту «Увага! В Соснівці продається квартира АДРЕСА_1 . Люди будьте обережні!!!!! Власниця квартири ОСОБА_4 , яка проживає за кордоном. ОСОБА_12 . В квартирі було прописано четверо людей. Я шість місяців чекала на переписку цієї квартири, яка так і не відбулась. Агенція, через яку вона продає цю квартиру, знаходиться в місті Червоноград. Агенція "Успіх", ОСОБА_13 дурять людей !!!!!!! Агенція підписує умови завдатку корисні для себе. З великим трудом повернули мені гроші. Агенція працює без своїх реквізитів і печаток, умови ,які підписуються ніякої юридичної сили і відповідальності не мають. Минайте агенцію «УСПІХ» далекою дорогою, попередьте своїх знайомих».
Статтею 32 Конституції України передбачено захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї.
Разом з тим ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України спростуванню підлягає недостовірна інформація.
Згідно із ст.1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
З роз'яснень, викладених у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вбачається, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Статтею 270 ЦК України визначено, що до особистих немайнових прав особи входять у тому числі право на повагу до гідності і честі та ділової репутації.
Частиною 1 статті 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суд дійшов висновку, що при вирішенні справи про захист честі, гідності та ділової репутації слід визначити баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка наголошувала, що в розміщеній статті було оприлюднено відомості, стосовно неї, які є недостовірними та неправдивими, на її думку, принижують честь, гідність та ділову репутацію.
Водночас відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Відповідачкою не було доведено, що поширена нею інформація була достовірною.
Крім того, позивачка подала докази недостовірності поширеної інформації.
Зокрема, твердження відповідачки «Агенція працює без своїх реквізитів і печаток» спростовуються наданими позивачкою копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.11.2018, тобто на час виникнення спірних правовідносин позивачка з 10.05.2016 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, вид економічної діяльності «Агенство нерухомості» (а.с.11-14).
Також твердження відповідачки «Агенція підписує умови завдатку корисні для себе. З великим трудом повернули мені гроші» не є достовірними, оскільки відповідачка не укладала та не підписувала із агентством позивачки жодних угод, послуги Агенство нерухомості «Успіх» на підставі договору від 18.03.2019 надавало ОСОБА_5 , яка діяла як представник власника квартири ОСОБА_4 , з якою також був підписаний акт виконаних робіт (а.с.15-16,17).
Жодних доказів про те, що між сторонами були укладені будь-які інші цивільно-правові угоди суду не надано.
18.03.2019 між представником продавця ОСОБА_5 та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір завдатку. Який в подальшому був повернутий відповідачці за домовленістю із власника квартири ОСОБА_4 ..
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Згідно із роз'ясненнями, даними у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що вказані відповідачем висловлювання з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів містять в собі критику, оцінку дій позивача та висловлювання, що можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані і не є оціночними судженнями в розумінні ст. 30 Закону України «Про інформацію».
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка наголошувала, що в розміщеній статті було оприлюднено відомості, стосовно неї, які на її думку принизили її честь, гідність та ділову репутацію.
В силу ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В силу ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ст. 201 ЦК України ділова репутація юридичної особи є немайновим благом, яке охороняється цивільним законодавством.
Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" визначено поняття ділової репутації, як сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону. Зазначене поняття застосовується до правовідносин, на які поширюється цей Закон.
Статтею 200 ЦК України встановлено, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.
Згідно із ст.2 ЗУ “Про інформацію” визначено, що основними принципами інформаційних відносин є: відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації.
В силу ст. 22 ЗУ “Про інформацію” масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб. Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.
Зазначена інформація, поширювана щодо позивача відповідачем, має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення позивачем загальновизнаних правил співжиття, прийнятих у суспільстві вимог та принципів етики і моралі, є такою, що, порушує її немайнові права, і не є оціночним судженням, і обов'язок доказування її достовірності покладається на відповідача.
Відповідачем доказів протилежного не надано.
Відповідно до п. 4 Постанови № 1 чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально- етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Суд погоджується із твердженням позивачки, що поширення неправдивої інформації щодо неї свідчить про принизливе ставлення відповідача до неї, що в свою чергу впливає на зниження цінності її особи, а також створило негативну соціальну оцінку її особи в очах оточуючих, порушивши її честь.
Згідно із ч.7 ст.277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Відповідно до п.5 та п.24 Постанови №1 при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною і спростовується особою, яка її поширила; задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.
Зазначено, що якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації. У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.
Згідно із ч.1, п.4 ч.2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Позивачка зазначила, що відповідачка принизила її перед іншими людьми, вона була вимушена виправдовуватись перед знайомими, клієнтами, та потенційними клієнтами. Через це деякі клієнти відмовились від її послуг, тим самим вона втратила дохід. Тому вважає, що діями відповідачки їй завдано моральну шкоду, яка виразилась в моральних стражданнях та переживаннях, в порушені душевної рівноваги. Вона перенесла стрес, що позначилось на її здоров'ю, втратила спокій, стала тривожна, втратила сон, стала дратівлива з приводу свого стану зверталась за допомогою до психолога.
Беручи до уваги наведене, з врахуванням глибини моральних страждань, ступеня вини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що розмір достатньої компенсації відшкодування моральної шкоди повинен скласти 5000 грн., які слід стягнути з відповідачки, так як вимоги про стягнення 10000 грн. моральної шкоди є завищені та належним чином не обґрунтовані.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог.
Керуючись вимогами ст.141 ЦПК України дійшов висновку, що з відповідача в користь держави слід стягнути 1921 грн. судового збору за вимоги немайнового характеру та 384,20 грн. за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди (пропорційно до задоволених вимог).
Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 265, 268, 273, 280-283, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , оприлюднену та поширену ОСОБА_3 в мережі інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1 на персональній сторінці у соціальній мережі «Фейсбук».
Зобов'язати відповідачку протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили спростовувати поширену нею неправдиву інформацію у формі інформаційного повідомлення.
Стягнути з ОСОБА_3 користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000 грн..
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 користь ОСОБА_2 2305,20 грн. сплаченого судового збору.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду області через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 10.03.2021.
Суддя: М. Д. Новосад