Справа № 453/222/20
№ провадження 1-кп/453/7/21
іменем України
12 березня 2021 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе Львівської області кримінальне провадження № 12019140300000578 від 17.12.2019 року про обвинувачення
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше судимого вироком Сколівського районного суду Львівської області від 01.06.2018 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, не депутата, не адвоката, не нотаріуса, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи засудженим за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до іспитового строку терміном 2 роки, на шлях виправлення не став, а під час його відбування повторно вчинив кримінальне правопорушення.
Так, 17.12.2019 року приблизно о 12.00 годині ОСОБА_4 , перебуваючи у господарському приміщенні ОСОБА_5 , що за адресою: АДРЕСА_2 , побачив велосипед синьо-срібного кольору та в цей час в нього виник умисел на таємне, повторне вчинення крадіжки чужого майна. З метою реалізації свого єдиного злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, ОСОБА_4 , переконавшись що в господарському приміщенні нікого не має, та за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно, повторно вчинив крадіжку вказаного велосипеда вартістю 1 520, 00 гривень, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд. В результаті протиправних дій ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 1 520, 00 грн.
Вказаними вище діями, ОСОБА_4 вчинив повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, від давання показань відмовивсь на підставі ст. 63 Конституції України, ст. 18 КПК України.
Враховуючи те, що обвинувачений свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого порядку дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються. Відтак, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
На підставі вищевикладеного, суд, допитавши обвинуваченого, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена у судовому засіданні повністю.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання, те, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
При визначенні міри покарання обвинуваченому суд враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, його характер та наслідки, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який схильний до вчинення корисливих злочинів, небажання його ставати на шлях виправлення, спосіб життя (не працюючий, раніше судимий, не одружений), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає не прийнятні соціальні зв'язки; позицію потерпілого щодо відсутності претензій до обвинуваченого, а також прокурора про доцільність призначення покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі та остаточно визначити покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі; ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень а саме: його класифікацію за ступенем тяжкості, передбачену у ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч.2 ст. 185 КК України, з визначенням остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 71 даного Кодексу, у виді позбавлення волі.
Також, суд враховує, те що системний аналіз положень КК України свідчить, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України. У разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Суд враховує, що вирокомСколівського районного суду Львівської області від 01.06.2018 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України він звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Новий злочин вчинено ОСОБА_4 в період іспитового строку, а саме 17.12.2019 року.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 "Про практику призначеннями судами кримінального покарання" наголошено, що згідно з частиною 2 статті 75 КК України, суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив новий злочин в період іспитового строку, а також вимоги статей 71,78 КК України, положення пунктів 10, 26 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально і про неможливість застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків.
Відтак, підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у межах санкції частини 2 ст. 185 КК України, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, до обвинуваченого не застосовувався та, враховуючи вимоги ст. ст. 177, 178 КПК України, підстави для його обрання, на даному етапі, відсутні.
Питання речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Питання судових витрат у провадженні суд вирішує відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України та вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 .
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
В силу ч. 4 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, визначеного вироком Сколівського районного суду Львівської області від 01.06.2018, остаточно визначити покарання у виді 3 (трьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Речовий доказ: велосипед синьо-срібного кольору - повернути потерпілому ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи, в сумі 628 (шістсот двадцять вісім) гривень 04 коп.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Головуючий суддя ОСОБА_1