04.03.2021 року м.Мостиська
єдиний унікальний номер 443/856/18
провадження №1-кп/448/10/21
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні залу суду в м.Мостиська клопотання сторони захисту про арешт майна у кримінальному провадженні за №42017141330000035, внесеному у ЄРДР 05.09.2017 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -
учасники справи:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
його захисник-адвокат ОСОБА_5 ,
представник потерпілої - адвокат ОСОБА_6 ,
В провадженні суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 висунуто обвинувачення у тому, що він 05.09.2017р., близько 12 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно несправним, але працездатним транспортним засобом - автомобілем марки «Ауді 100», реєстр.номер НОМЕР_1 , рухаючись в порушення правил безпеки дорожнього руху по вул. Фабричній, що у м.Жидачів Львівської області, вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої пасажирка вказаного автомобіля ОСОБА_7 отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вказує, що 13.11.2020 року в рамках кримінального провадження стороною захисту заявлено клопотання про призначення комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної та медико-криміналістичної експертиз. Однак, при призначенні згаданої експертизи постало питання забезпечення експертів відповідними матеріалами та доказами.
Стверджує, що з огляду на перелік питань у клопотанні необхідно забезпечити доступ до транспортного засобу - автомобіля марки «Ауді 100», реєстр.номер НОМЕР_1 , а також надати у розпорядження експертів одяг ОСОБА_3 , в який останній був одягнутий в момент вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди.
Зазначає, що 18.04.2018р. в рамках кримінального провадження винесено постанову, котрою поміж інших визнано речовими доказами: автомобіль марки «Ауді 100», реєстр.номер НОМЕР_1 (даний речовий доказ визначено зберігати на території Жидачівського ВП Стрийського ВП ГУ НГІ у Львівській області); одяг ОСОБА_3 (даний речовий доказ визначено зберігати в камері зберігання речових доказів слідчого відділу прокуратури Львівської області).
Покликається на те, що незважаючи на визнання автомобіля та одягу речовими доказами, арешт на вказане майно не накладався, що дає можливість законним власникам відповідного рухомого майна у будь-який час вимагати повернення останнього на підставі цілого ряду норм матеріального права.
З огляду на вищенаведене, просить накласти арешт на транспортний засіб - автомобіль марки «Ауді 100», реєстр.номер НОМЕР_1 та його, обвинуваченого ОСОБА_3 , одяг (сорочка, брюки, одна пара шкарпеток, туфля на ліву ногу).
Сторона захисту, зокрема обвинувачений ОСОБА_3 і його захисник-адвокат ОСОБА_5 , в судовому засіданні просили суд задовольнити подане ними клопотання, з мотивів, що були наведені у такому.
Прокурор, а також представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 , почергово, в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання.
Суд, розглянувши клопотання, заслухавши думки учасників судового провадження, приходить до наступного висновку.
Згідно ст.ст. 22,26 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 , висунуто обвинувачення у тому, що він 05.09.2017р., близько 12 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно несправним, але працездатним транспортним засобом - автомобілем марки «Ауді 100», реєстр.номер НОМЕР_1 , рухаючись в порушення правил безпеки дорожнього руху по вул. Фабричній, що у м.Жидачів Львівської області, вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої пасажирка вказаного автомобіля ОСОБА_7 , отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Слід зазначити те, що 13.11.2020р. в рамках вищевказаного кримінального провадження стороною захисту заявлено клопотання про призначення комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної та медико-криміналістичної експертиз.
Однак, при призначенні згаданої експертизи постало питання забезпечення експертів відповідними матеріалами та доказами.
Слід зазначити те, що 18.04.2018р. в рамках вищевказаного кримінального провадження винесено постанову, котрою поміж інших визнано речовими доказами: автомобіль марки «Ауді 100», реєстр.номер НОМЕР_1 (даний речовий доказ визначено зберігати на території Жидачівського ВП Стрийського ВП ГУ НГІ у Львівській області); одяг ОСОБА_3 (даний речовий доказ визначено зберігати в камері зберігання речових доказів слідчого відділу прокуратури Львівської області).
Відповідно до приписів статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів.
Згідно ч.2 ст.100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України..
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Статтею 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Враховуючи наведену норму, суд приходить до висновку, що сторона захисту в особі обвинуваченого ОСОБА_3 не вправі була звертатись із даним клопотанням до суду, оскільки як відомо із норми ст.171 КПК України, із вказаним клопотанням можуть звертатись лише прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Таким чином норми КПК містять вичерпний перелік осіб, які мають право звертатись в суд із даним клопотанням.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання сторони захисту про накладення арешту на майно необхідно відмовити, з наведених вище мотивів та підстав.
Керуючись ст.ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, суд-
постановив:
У задоволенні клопотання сторони захисту про арешт майна у кримінальному провадженні за №42017141330000035, внесеному у ЄРДР 05.09.2017 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ст.392 КПК України.
Повний текст ухвали проголошено учасникам справи об 17.40 год. 09.03.2021 року
Суддя ОСОБА_1