Справа № 462/7738/20
11 березня 2021 року м.Львів
Залізничний районний суд м.Львова в складі: головуючого судді - Румілової Н.М., при секретарі - Шиманській Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Львівський державний завод «Лорта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем та була звільнена з роботи за Наказом ДП ЛДЗ «Лорта» від 16.08.2018 року за №434к на підставі ч.3ст.38 КЗпП України. У день звільнення з нею не було проведено розрахунок. Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 01 квітня 2019 року у справі № 462/668/19 стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 17.08.2018року по 29.04.2019року. Середньоденний заробіток за період 01.06.2018р. по 31.07.2018р. становить 141,18грн. Оскільки заборговану заробітну плату та середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні вона отримала лише 21 серпня 2019 року, вважає, що відповідач повинен сплатити їй середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 30.04.2019р. по 21.08.2019року в сумі 11012,04 грн.
На підставу своїх вимог позивач надав розрахунок середньоденної заробітної плати, розрахунок компенсації за затримку заборгованості, копію трудової книжки, копію постанови ВП №59461287 про закінчення виконавчого провадження, копію рішення суду від 01.04.2019 року по справі №462/668/19 за її позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду визначено здійснювати судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач на позовну заяву надав відзив, яким не визнав позовні вимоги, зазначив, що 1.08.2019 платіжним дорученням була перерахована на рахунок Державної виконавчої служби Залізничного району м.Львова визначена судом заборгованість, тобто з позивачем був здійснений повний розрахунок. Також зазначив, що сплив тримісячний строк звернення до суду. Просив у позові відмовити.
У зв'язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно із ст. 2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до ст.7 ч.4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст..81 ч.1 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
За ст.79 ЦПК достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За ч.4 ст.82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з копії трудової книжки позивач знаходилась з відповідачем у трудових відносинах з 12.08.1968 року та була звільнена з роботи за Наказом ДП ЛДЗ «Лорта» від 16.08.2018 року за №434к на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.
Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 01 квітня 2019 року у справі № 462/668/19 стягнуто з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі 21716 грн. 89коп., середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні 30866 грн. 88 коп., компенсацію втрати частини заробітку у розмірі 1227грн.03коп.
Платіжним дорученням №33 від 8 серпня 2019 року відповідач здійснив перехунок на рахунок ДВС у Залізничному районі 59341,88 грн., призначення платежу : Перерахунок коштів за ВП №59461287 від 04.07.2019 р., заборгованість заробітної плати ( ОСОБА_2 )
Постановою ВП №59461287 від 30.08.2019 року державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби м.Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Тарабан О.О. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №462/668/19, виданого 25.06.2019 року про борг на суму 53810,80грн. закінчено.
Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновком, який міститься у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року в справі № 6-116цс15.
Беручи до уваги, що повний розрахунок був проведений 8 серпня 2019 року, тому перебіг тримісячного строку звернення до суду почався з 9 серпня 2019 року, а відтак, суд приходить до висновку, що позивач, звернувшись до суду з даним позовом 3 грудня 2020 року, біль ніж через рік, пропустив тримісячний строк звернення до суду.
Суд не вбачає наявних у позивача причин непереборного характеру, які б перешкоджали йому зверненню до суду у встановлений законом строк.
Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст.10, 11, 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Львівський державний завод «Лорта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Н.М.Румілова