Справа №443/2187/18
Провадження №2/443/280/21
іменем України
11 березня 2021 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
з участю: секретаря судового засідання Кушнір М.І.
представника позивача адвоката Яременка І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ходорівської об'єднаної територіальної громади про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
позивачка звернулася до суду із позовом, у якому просить: встановити факт постійного проживання її разом із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останнього, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті брата - ОСОБА_2 : право на земельну ділянку на території Чорноострівської сільської ради площею 2,44 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0154460, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №659 від 15.10.1996 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на середню частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Чорноострівській сільській раді 27.05.1997 року за №838; право на земельну ділянку на території Чорноострівської сільської ради площею 2,76 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0153538, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №659 від 15.10.1996 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на середню частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Чорноострівській сільській раді 17.05.1997 року за №259.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входила земельна ділянка на території Чорноострівської сільської ради площею 2,44 умовних кадастрових гектари. Згідно довідки Ходорівської міської ради №319 від 27.03.2017 року, ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день смерті із ОСОБА_3 проживали його дружина та матір позивачки - ОСОБА_4 , та брат позивачки - ОСОБА_2 . Заповіту ОСОБА_3 не залишив, а тому спадкування відбулось за законом. ОСОБА_4 проживала разом із ОСОБА_3 , у шестимісячний строку вступила в управління спадковим майном, а тому відповідно до ст.549 ЦК УРСР вважалася такою, що прийняла спадщину.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивачки - ОСОБА_4 , після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входила земельна ділянка на території Чорноострівської сільської ради площею 2,76 умовних кадастрових гектари, а також земельна ділянка площею 2,44 умовних кадастрових гектари. Згідно довідки Ходорівської міської ради №318 від 27.03.2017 року, ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_3 . На день смерті із ОСОБА_4 проживав й брат позивачки - ОСОБА_2 . Заповіту ОСОБА_4 не залишила, а тому спадкування відбулось за законом. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 постійно проживав із ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, він вважався таким, що прийняла спадщину.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивачки - ОСОБА_2 , після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входили земельні ділянки на території Чорноострівської сільської ради площею 2,76 умовних кадастрових гектари та площею 2,44 умовних кадастрових гектари. Заповіту від імені ОСОБА_2 в Чорноострівській сільській раді не посвідчувався. Він був одиноким, сім'ї не мав, а тому єдиним спадкоємцем після його смерті є позивач. ОСОБА_2 важко захворів, а тому позивачка була змушена переїхати до нього в с.Голдовичі та проживала разом із ним, піклувалася про нього, допомагала по господарству.
14.12.2018 року вона звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті брата, однак нотаріус відмовив їй видачі свідоцтва, у зв'язку із пропуском піврічного терміну для подання заяви про прийняття спадщини, а також через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Чорноострівської сільської ради. Вказує, що не пропустила піврічний строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки фактично проживала із братом на час його смерті, не заявляла про відмову від спадщини, а тому фактично її прийняла. Відтак, для визнання права на спадкове майно їй потрібно у судовому порядку встановити факт проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Окрім того, позивачка не може оформити право на спадщину в нотаріальному порядку, оскільки не має змоги пред'явити оригінал правовстановлюючого документа (Державного акту на право приватної власності на землю), через його втрату.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з мотивів наведених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву вказав про відсутність інформації, яка б була підставою для заперечення або невизнання позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим Чорноострівською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 13.03.1997 року (а.с.11).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої входило право на земельну ділянку на території Чорноострівської сільської ради площею 2,44 умовних кадастрових гектари для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належному померлому згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0154460, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №659 від 15.10.1996 року (а.с.13).
Згідно довідки Ходорівської міської ради №319 від 27.03.2017 року, ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день смерті із ОСОБА_3 проживали його дружина та матір позивачки - ОСОБА_4 , та брат позивачки - ОСОБА_2 . (а.с. 12).
Від імені ОСОБА_3 у Чорноострівській сільської ради заповіт не посвідчувався.
Відповідно до ст.549 ЦК УРСР, чинного на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вважалася такою, що прийняла спадщину, оскільки фактично вступила в управління спадковим майном та не заявила про відмову від спадщини. ОСОБА_2 спадщину не прийняв, оскільки не вчинив дій, передбачених ст.549 ЦК УРСР.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , виданим Чорноострівською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 27.09.2005 року (а.с.14).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входило право на земельну ділянку на території Чорноострівської сільської ради площею 2,44 умовних кадастрових гектари для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належному померлому згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0154460, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №659 від 15.10.1996 року та право на земельну ділянку площею 2,76 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0153538, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №659 від 15.10.1996 року (а.с.16).
Згідно довідки Ходорівської міської ради №318 від 27.03.2017 року, ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_3 . На день смерті із ОСОБА_4 проживав й брат позивачки - ОСОБА_2 (а.с.15).
Від імені ОСОБА_4 у Чорноострівській сільської ради заповіт не посвідчувався.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_2 вважався такими, що прийняв спадщину, оскільки постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявив про відмову від неї..
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , виданим Виконавчим комітетом Ходорівської міської ради Жидачівського району Львівської області від 14.02.2017 року (а.с.17).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої право на земельну ділянку на території Чорноострівської сільської ради площею 2,44 умовних кадастрових гектари для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належному померлому згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0154460, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №659 від 15.10.1996 року та право на земельну ділянку площею 2,76 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0153538, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №659 від 15.10.1996 року.
Згідно довідки Ходорівської міської ради №998 від 10.12.2018 року, ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18).
Від імені ОСОБА_2 у Чорноострівській сільської ради заповіт не посвідчувався.
Як вбачається із копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 , батьками останньої є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.8,9).
Згідно копії актового запису №3 про народження ОСОБА_2 , останній народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Голдовичі і його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.65).
Позивачка стверджує, що постійно проживала із ОСОБА_2 , не заявляла про відмову від спадщини, а тому на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину.
Постановою завідувача Жидачівською ДНК Матусека В.В. від 14.12.2018 року (а.с.19) ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, у зв'язку із тим, що вона пропустила піврічний термін на подання заяви, а також відсутні правовстановлюючі документи на земельні частки (пай).
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_1 показала, що ОСОБА_2 є її рідним братом. В 2015 році, після смерті батьків, вона переїхала проживати до брата, оскільки він був одиноким та потребував допомоги. Вони проживали разом до дня смерті останнього, вона займалася похоронами брата.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що його матір ОСОБА_1 з 2015 року постійно проживала разом із її братом ОСОБА_2 в с.Голдовичі і до дня смерті останнього, доглядала за ним.
Відповідно до положень ст. ст.1216-1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У п.п. 2,23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз'яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно із ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Суд зауважує, що метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є необхідність реалізації нею права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки.
Одночасно суд бере до уваги і той факт, що заявник позбавлений можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту постійного проживання із спадкодавцем на час її смерті.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги той факт, що заявник позбавлений можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту постійного проживання із спадкодавцем на момент його смерті, суд приходить до переконання, що здобутими в судовому засіданні доказами, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем - ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, а тому позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.
Крім того, згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Водночас, згідно з роз'ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права у порядку спадкування за законом на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,44 та 2,76 умовних кадастрових гектари, яке належало померлому ОСОБА_2 .
Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз'яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнаннятакого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з-за відсутності у нього правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Відсутність у позивача правовстановлюючих документів на право на земельні ділянки, що належало померлому ОСОБА_2 (спадкове майно), перешкоджає їй в реалізації спадкових прав, зокрема, - оформленню спадщини нотаріусом.
Після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась (а.с.26), що свідчить про відсутність інших спадкоємців після його смерті.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд вважає, що вимога про визнання за позивачем права на земельні ділянки також підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов задоволити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_4 ) разом із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останнього, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_4 ) в порядку спадкування за законом після смерті брата - ОСОБА_2 :
-право на земельну ділянку на території Чорноострівської сільської ради площею 2,44 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0154460, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №659 від 15.10.1996 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на середню частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Чорноострівській сільській раді 27.05.1997 року за №838;
-право на земельну ділянку на території Чорноострівської сільської ради площею 2,76 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0153538, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №659 від 15.10.1996 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на середню частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Чорноострівській сільській раді 17.05.1997 року за №259.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 11 березня 2021 року
Головуючий суддя С.І Сливка