Справа №443/498/19
Провадження №2/443/350/21
іменем України
11 березня 2021 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
з участю: секретаря судового засідання Кушнір М.І.
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Ходорівська міська рада Жидачівського району Львівської області про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за законом,,
Позивачка ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок, загальною площею 112,3 кв.м та житловою площею 58,3 кв.м та господарські будівлі і споруди, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на вказане вище нерухоме майно. Стверджує, що її мати набула право вланості на Ѕ частину житлового будинку площню 46.69 кв.м у АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу. В іншій частині будинку проживав ОСОБА_4 , після смерті якого, спадкоємець ОСОБА_5 звернувся до виконавчого комітету Ходорівської міської ради із заявою про знесення 1/2 частин вказаного будинку, про що було прийнято відповідне рішення №272 від 16.11.2004 року. Крім того, рішенням виконавчого комітету Ходорівської міської ради №332 від 08.12.2009 року матері позивачки надано дозвіл на виготовлення будівельного паспорта на реконструкцію житлового будинку на АДРЕСА_1 . Також, рішенням виконавчого комітету №05 від 28.01.2011 року ОСОБА_3 узаконено самовільно добудовані до житлового будинку кухню, коридор, ванну, кладову та опалювальне приміщення. Однак, свідоцтва про право власності на вказаний вище житловий будинок із добудовами мати позивачки за життя не оформила. Крім того, позивачка зазначає, що постійно проживала із матір'ю до дня її смерті у спірному житлі та є її єдиним спадкоємцем, оскільки рідна сестра, відповідачка по справі ОСОБА_2 відмовилася від прийняття спадщини після смерті матері на користь позивачки. Оформити право вланості на спадкове майно позивачка не має можливості, оскільки нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на будинок. Відтак, вона змушена звертатися до суду за захистом свої майнових прав на спадкове майно.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 26.04.2019 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської обалсті Сливки С.І. від 26.08.2020 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 19.10.2020 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті. Крім того, в порядку витребування доказів зобов'язано Жидачівську ДНК надати до суду спадкову справу після смерті ОСОБА_3
22.10.2020 року на адресу суду надійша відповідь завідувача Жидачівською ДНК Матесека В.В. про те, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа у Жидачівській ДНК не заводиласяє
У судовому засіданні позивач підтримала позов з мотивів наведених у позовній заяві.
Відовідач у судове засідання не з'явилася, подала відзив на позов, згідно якого позов визнає та просить розглядати справи без її участі.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, подав заяву про проведення розгляду справи без його участі та не заперечив протии задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 (а.с.9).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на майно, яке є предметом спору у даній справі, зокрема житловий будинок, загальною площею 112,3 кв.м та житловою площею 58,3 кв.м та господарській будівлі і споруди, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
Як встановлено матеріалами справи, мати позивачки отримала право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, житловою площею 46,69 кв.м за адресою АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23.05.1968 року, посвідченого державним нотаріусом Жидачівського державного нотаріального округу Михайлюк Н.Г., реєстр №693 (а.с.10).
Крім того, рішенням Виконавчого комітету Ходорівської міської ради №332 від 08.12.2009 року (а.с.19) ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення будівельного паспорта на реконструкцію житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Рішенням Виконавчого комітету Ходорівської міської ради №05 від 28.01.2011 року (а.с.20) ОСОБА_3 узаконено самовільно добудовані до житлового будинку кухню, коридор, ванну кімнату, кладову та опалювальне приміщення.
Згідно технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого 28.04.2017 року (а.с.24) об'єкт нерухомості складється із: житлового будинку площею 53,9 кв.м, літ. «А-2»; мансарди площею 33,9 кв.м; прибудови площею 57,5 кв.м, літ. «А-1»; тамбур, 2,4 м.к, літ. «а-1»; тераса, 13,2 м.к, літ. «а»; сарай 26,1 м.к, літ. «Д»; вбиральня літ. «Є», ворота металеві 5,2 та огорожа металева сітка, 8,8 кв.м. (а.с.21-23).
Однак, ОСОБА_3 не оформила право власності на вказане вище нерухоме майно, у встановленому законом порядку.
Натомість 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 була знесена на підставі рішення Виконвачого комітету Ходорівської міської ради №272 від 16.11.2004 року, прийнятого за результатом розгляду заяви ОСОБА_5 , у зв'язку із загрозою падіння аварійної частини (а.с.18).
Згідно довідки Ходорівської міської ради №2430 від 06.07.2016 року (а.с.17) ОСОБА_3 до дня смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею проживали та були зареєстровані: дочка ОСОБА_1 , зять ОСОБА_6 та внучка ОСОБА_7 .
Оскільки за життя ОСОБА_3 заповіту не залишила, після її смерті майно спадкується за законом.
Крім того, судом встановлено, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є позивачка ОСОБА_1 , оскільки її рідна сестра - відповідачка по справі ОСОБА_2 відмовилася від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , про що свідчить заява від 22.08.2016 року, посвідчена приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу Костур О.М., яка зареєстрована в реєстрі за №415 (а.с.24).
Листом №28/01-16 від 12.07.2016 року приватного нотаріуса Жидачівського районного нотаріального округу Костур О.М., відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 , у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на нього оформлених належним чином (а.с.16).
Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно із ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Крім того, згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Водночас, згідно з роз'ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо нерухомого майна - житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який належав на праві власності матері позивачки ОСОБА_3 , що підтверджено наявними у справі доказами, які перелічені вище.
Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз'яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з-за відсутності у нього правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Відсутність у позивача правовстановлюючого документу на вказане вище нерухоме майно, що належала померлій ОСОБА_3 (спадкове майно), перешкоджає йому в реалізації спадкових прав, зокрема, - оформленню спадщини нотаріусом.
Відтак, враховуючи вищенаведене, вимога про визнання за позивачем права власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає до задоволення.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи, що відповідачі позов не заперечив, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на житловий будинок, загальною площею 112,3 кв.м та житловою площею 58,3 кв.м, та господарські будівлі і споруди, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 11 березня 2021 року
Головуючий суддя С.І Сливка