Справа № 442/1125/21
Провадження №3/442/563/2021
Іменем України
11 березня 2021 року
Суддя Дрогобицького мiськрайонного суду Львiвської областi Гарасимків Л.І., розглянувши матерiали, якi надiйшли з Дрогобицького відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , не працюючого,-
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
08.02.2021р., о 23.00 год., на автодорозі Т 1415 67км.+35м., правопорушник ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Форд Мондео» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.
Представник правопорушника - адвокат Коцан Р.М. в судове засідання не з'явився, однак подав заяву, в якій просить провадження по справі закрити з підстав, викладених письмово, вважає постанову незаконною та такою, що не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Оглянувши матеріали справи, вважаю, що провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України слід закрити виходячи з наступного.
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного.
Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об'єднаються у чотири групи (елементні: об'єкт адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб'єкт адміністративного правопорушення та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов'язковими. Суб'єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб'єктивної сторони.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами. Правове регулювання виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння регламентоване Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженою Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N1103 та ст.266 КУпАП.
Як вбачається із Протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 за №447679 від 08.02.2021р., ОСОБА_1 свою вину не визнає, оскільки насамперед, у зазначеному протоколі в графі «свідки чи потерпілі» нічого не зазначено, однак п. 2.3. Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 16.02.2015 № 3/02-15 (зі змінами згідно з наказом Уповноваженого 14.02.2018 № 3/02-18) (далі - Порядок) передбачає, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; наявність або відсутність пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Таким чином, у даній графі протоколу необхідно зазначати свідків чи потерпілих, а якщо вони відсутні вказати «відсутні», а тому суд вважає, що нема підтвердження будь - яких свідчень, що ОСОБА_1 справді керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Норма ч.6 Розділу II Порядку передбачає, що огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Таким чином, можна зробити висновок про те, що свідки не були присутніми при огляді на стан алкогольного сп'яніння, а окрім цього взагалі не можуть підтвердити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, оскільки протокол про адміністративне правопорушення було складено поліцейським у закладі охорони здоров'я.
Судом взято до уваги той факт, що Акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп 'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 34 від 07.02.2021 року не відповідає вимогам Наказу № 1452/735 від 09.11.2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за № 1413/27858 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), оскільки в такій чітко визначено, що акт медичного огляду на виявлення стану сп'яніння є додатком З до даної Інструкції та повинен містити найменування закладу. Натомість вищезазначений складений акт медичного огляду відносно мене є додатком 2 до Наказу ДМЛ № 1 від 05.01.2011р., а отже, складений в нечинній формі, яка суперечить встановленій законодавством, більше того назву закладу охорони здоров'я зовсім не зазначено, а отже працівником поліції протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено із порушенням чинного законодавства, а саме Порядку.
Окрім всього вищезазначеного, в п.18 Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння № 34 від 07.02.2021 року зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проведення обстеження з використанням спеціальних технічних засобів, а саме драгеру, ознак відповідно до п.7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п.6 Порядок, Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, однак в матеріалах справи відсутні докази, що мають істотне значення та доказову базу для вирішення справи, зокрема Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції видається медичним закладам.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частинами третьою, четвертою зазначеної статті встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Таким чином, працівники поліції мали б скласти акт про відмову особи у проведенні обстеження на стан алкогольного сп'яніння з використанням алкотестеру.
Також, у складеному протоколі про адміністративне правопорушення наявні виправлення, а саме в даті складання протоколу виправлено з «2020» на «2021» рік, що є жодним чином недопустимим.
Враховуючи вищевикладені обставини, слід вважати, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння № 34 від 07.02.2021 року, складений з грубим порушенням чинного законодавства.
Як вбачається із ч. 22 Розділу III Інструкції, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Крім того, судом взято до уваги той факт, що особа може бути притягнута судом до адміністративної відповідальності лише в тому випадку, коли її вина доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, суд повинен бути впевнений, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, щодо якої складено протокол.
У відповідності до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановленому законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 працівниками поліції та лікарем (фельдшером) у закладі охорони здоров'я було здійснено з порушенням встановленого законом порядку.
Всі вищевказані факти та обставини являються визначальними підставами вважати про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та закриття справи.
Стаття 247 КУпАП містить перелік обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Так згідно з п.1, ч.І, ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Із рішення Конституційного Суду України справа № 1-34/2010 від 22 грудня 2010 року п.4 мотивувальної частини: «Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України) ( 254к/96-ВР ). Конституція України ( 254к/96-ВР ) визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції України ( 254к/96-ВР ), не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22) ( 254к/96-ВР ); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24) ( 254к/96-ВР ); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61) ( 254к/96-ВР ); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62) ( 254к/96-ВР ); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (частина перша статті 64).
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст.251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
На підставі вище викладеного, відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, суд вважає, що провадження по справі слід закрити у зв"язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст.ст.247 п.1, 283, 284 ч.1 п.3, 284 ч.2 КпАП України,-
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Гарасимків Л.І.