Справа № 461/1610/21
11.03.2021 року місто Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Полтавської області, Чутівського району, с. Грякове, українця, громадянина України, тимчасово ніде не зареєстрованому, без постійного місця проживання, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 21.08.2017 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України засудженого до покарання у виді чотири роки та шести місяців позбавлення волі,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України,
встановив:
ОСОБА_4 , 06.02.2021 року близько 15 години 21 хвилин, перебуваючи у приміщенні магазину «Рукавичка», по вул. Шептицьких, 43 у м. Львові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна повторно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення шляхом вільного доступу намагався таємно викрасти одну упаковку кави марки «Lavazza» вагою 250 грам, вартістю 143 гривні 63 копійки за штуку та п'ять плиток шоколаду марки «Міленіум Голд» вагою 100 грам, кожна, вартістю 26 гривень 22 копійки за штуку на загальну суму 274 гривень 73 копійки, що належать ТзОВ ТВК «ЛЬВІВХОЛОД», однак свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівником охорони вищевказаного магазину.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю. Дав покази, які в повній мірі відповідають фабулі обвинувачення та вищенаведеним встановленим судом обставинам. Вказав, що у обвинувальному акті вірно відображено те, що він, перебуваючи у приміщенні магазину «Рукавичка», по вул. Шептицьких, 43 у м. Львові намагався таємно викрасти продукти харчування. Пояснив, що дії відбувались у період часу, у спосіб, за обставин, які зазначені в обвинувальному акті. Вказав, що мотиви і мета вчинення злочинів, а також перелік майна яке він намагався викрасти в обвинувальному акті відображені вірно. У вчиненому розкаюється. Просить суворо не карати.
Даючи оцінку показанням ОСОБА_4 , суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об'єктивно і повно відображають обстановку і обставини вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, підстав для самообмови судом не встановлено.
Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ч.15, ч.2 ст.185 КК України.
Під час судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 після вчинення злочину, рівень суспільної небезпеки обвинуваченого, наслідки суспільно-небезпечних діянь останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію порушень, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним злочину, форму вини, спосіб вчинення злочину, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного, факт щирого каяття, який знайшов своє відображення в процесі судового розгляду. Також суд враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку в лікаря нарколога не перебуває, перебуває на обліку у лікаря психіатра. Також, суд враховує наслідки кримінального правопорушення, а саме повернення майна потерпілому.
Пом'якшуючою покарання ОСОБА_4 обставиною суд визнає щире каяття.
Обтяжуючою покарання ОСОБА_4 обставиною є рецидив злочинів.
Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
При цьому, суд виходить з того, що каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. Відтак покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об'єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді арешту в межах санкції статті, за якою кваліфіковано дії обвинуваченого.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання, що відповідає положенням статті 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».
На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Запобіжний захід обвинуваченому у вигляді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Початок строку відбуття покарання обвинуваченому рахувати з часу звернення вироку до виконання.
Питання речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді чотирьох місяців арешту.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з часу звернення вироку до виконання.
Речові докази:
- одну упаковку кави марки «Lavazza», п'ять плиток шоколаду марки «Міленіум Голд» - повернути потерпілому за належністю;
- відеозапис з камер спостереження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку, з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1