Справа №336/490/20
пр.2-др/336/12/21
11 березня 2021 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запорожжя у складі: головуючого судді Зарютін П.В., за участі секретаря судового засідання Олексієнко С.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі заяву відповідача ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №336/490/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною і застосування наслідків недійсності, -
09.03.2021 відповідач ОСОБА_1 , звернулась з вказаною заявою, якою просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну допомогу.
Згідно із заявою, 07 вересня 2020 року, рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі 336/490/20 було відмовлено у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною і застосування наслідків недійсності.
Однак під час цього суд не вирішив питання про судові витрати, які відповідач поніс при розгляді справи, зокрема, витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн.
Розглянувши заяву, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення та наявність підстав для задоволення заяви у зв'язку із таким.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandisрішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited»проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
На підтвердження надання правової допомоги відповідачем надано суду копію інформації з банківської виписки АО «Снєжний Барс», копію акту прийому-передачі №53/09-20 від 08.09.2020 року, копію договору про надання правової (правничої) допомоги №55/02-20 від 18.02.2020 року, відповідно до яких вартість наданих відповідачу послуг правової допомоги адвоката становить 2500,00 грн.
У даній справі клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до матеріалів справи не надходило, проте, обов'язок доведення неспівмірності витрат згідно з ч.6 ст. 137 ЦПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тому, враховуючи дотримання відповідачем вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, а саме, оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, суд вважає заявлену суму витрат обґрунтованою, у зв'язку із чим задовольняє заяву в повному обсязі.
Таким чином, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2500, 00 грн
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статями 137, 141, 264, 270 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №336/490/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його складення (із врахуванням п.15.5 Перехідних положень).
Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя П.В.Зарютін