10.03.2021
ЄУН №337/888/21
Провадження №3/337/320/2021
10 березня 2021 року м. Запоріжжя
Суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя Бредун Дмитро Сергійович, розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з ВП №5 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кіров Охунбабаївського району Ферганської області, громадянки України, працюючої прибиральницею у ТОВ «Амстор», зареєстрованої і фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 184, ч.2 ст. 184 КУпАП,
Згідно протоколів про адміністративне правопорушення:
- серії АПР18 №628202 за ч.1 ст. 184 КУпАП « ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки відносно своїх малолітніх онучок ОСОБА_2 2004 р.н., ОСОБА_3 2005 р.н., ОСОБА_3 2007 р.н., ОСОБА_4 2011 р.н., а саме не створення належних умов проживання для дітей та наявність антисанітарних умов проживання.»;
- серії ВАБ №028131 за ч.2 ст. 184 КУпАП « ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки відносно своїх малолітніх онучок ОСОБА_2 2004 р.н., ОСОБА_3 2005 р.н., ОСОБА_3 2007 р.н., ОСОБА_4 2011 р.н., а саме не створення належних санітарних умов проживання для останніх».
В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечила свою провину у вчиненні вказаних правопорушень, та пояснила, що не розуміє, у вчиненні яких саме дій її обвинувачують. Розповіла, що докладає усіх можливих зусиль для виховання онучок, та створення для них належних умов. Наявні недоліки в умовах проживання намагається максимально швидко усувати.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Частиною 1 статті 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Частиною 2 статті 184 КУпАП - ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до вимог ст. 245КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх із матеріалами судової справи.
Таким чином, доступ до суду є аспектом права на справедливий суд, порушення якого (права на доступ) неодноразово визнавалось ЄСПЛ, зокрема в справах «Кутіч проти Хорватії», заява №487778\99 п.25. ЄСПЛ 2002-11, «Меньшакова проти України», заява № 377\02 від 08.04.2010 року.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в процесуальному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Аналізуючи фабулу обвинувачення ОСОБА_1 , викладену в протоколах про адміністративні правопорушення, приходжу до висновку, що провадження по справі відносно неї підлягає закриттю через відсутність в її діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 184 КУпАП.
Так згідно приписів ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому всі викладені в Протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції, «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia, рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ, така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia, заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки, вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
При цьому, в протоколах серії АПР18 №628202 та серії ВАБ №028131 не містить ні жодної інформації про те, чому ОСОБА_1 повинна виконувати батьківські обов'язки відносно своїх малолітніх онучок, ні час та місце вчинення кожного порушення (при триваючих порушеннях - час і місце їх виявлення), ні в чому конкретно було виражене кожне порушення.
Таким чином, перевіряючи фабулу обвинувачення, неможливо встановити наявність всіх елементів складу адміністративного правопорушення, та вирішити питання про дотримання строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Крім того протокол серії ВАБ №028131 складено за ч.2 ст. 184 КУпАП, однак ні він, ні додатки до нього не містить інформації про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягненняза ч.1 ст. 184 КУпАП.
Оцінивши вказані обставини, суд приходить до висновку про не доведення переданими до суду матеріалами наявність в діях ОСОБА_1 складу конкретного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 чи ч.2 ст. 184 КУпАП.
Згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 184, 247, 268, 277 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184, ч.2 ст. 184 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя: Д.С. Бредун