Провадження № 2/325/52/2021
Справа № 325/1677/20
Іменем України
11 березня 2021 року смт. Приазовське
Приазовський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Діденка Є.В.,
за участю секретаря судового засідання Краснової Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
14.12.2020 року до суду надійшов позов АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що згідно укладеного між позивачем і відповідачем договору б/н від 10.01.2017 року відповідач отримав у позивача платіжну картку, відповідно до тарифів якої позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Власник картрахунку зобов'язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Офердрафту, який відповідно до п. 1.1.1.63 Договору - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою на сумою залишку на його рахунку в розмірі ліміту кредитування. Відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту та відсотків не виконав, внаслідок чого станом на 11.10.2020 року у нього утворилась заборгованість в сумі 28107,36 грн., яка складається з: 18886,62 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6619,74 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 2601,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит на підставі ст. 625 ЦК України. У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в загальній сумі 28107,36 грн., а також покласти на відповідача судові витрати, а саме суму судового збору 2102,00 грн.
Ухвалою судді від 22.12.2020 року відкрито спрощене позовне провадження і справа призначена до розгляду на 18.01.2021 року з викликом учасників справи.
Ухвалою судді від 22.12.2020 року клопотання представника АТ КБ «ПриватБанк» про огляд веб-сайту повернуто позивачу через невідповідність його ст. 117 ЦПК України.
Ухвалою суду від 18.01.2021 року розгляд справи відкладено на 16.02.2021 року через неявку відповідача, щодо якого відсутні відомості про отримання ним судової повістки.
16.02.2021 року судове засідання відкладено через неявку сторін, наступне засідання призначено на 11.03.2021 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, заяв про відкладення розгляду справи не подав, в матеріалах справи міститься заява, в якій представник банку просить розглядати справу за відсутності представника позивача, на позовних вимогах наполягає.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, заяв про відкладення засідання не надходило, відзив на позовну заяву не надіслав, судова повістка направлялась йому за зареєстрованим місцем проживання і була повернена підприємством поштового зв'язку без вручення за закінченням терміну зберігання. Також судова повістка направлялась ОСОБА_1 за адресою, вказаною в позовній заяві, і була повернута підприємством поштового зв'язку з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою.
З урахуванням положень ч. 8 ст. 128 ЦПК України, а саме направлення повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідача, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
З метою дотримання права позивача на доступ до правосуддя, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи без участі відповідача, на підставі ст. 280 ЦПК України за наявними у справі доказами.
Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Під час розгляду справи судом встановлено, що 10.01.2017 року відповідачем ОСОБА_1 на бланку підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку. У вказаній Анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 приєднується до Умов і правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті http://privatbank.ua, і згодний з тим, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, примірник якого він отримав шляхом самостійного роздрукування.
Згідно з наданим банком Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна», обов'язковий щомісячний платіж становить 7 % від суми заборгованості, та не менше 50 грн., та має сплачуватись до 25ого числа кожного місяця. Базова відсоткова ставка складає 3 % на місяць на залишок заборгованості. Відомості про підписання відповідачем вказаних Тарифів банку відсутні (а.с. 11).
Відповідно до п. 2.1.1.1 Умов і правил надання банківських послуг, банк видає клієнту картку на підставі заяви, належно заповненої і підписаної клієнтом.
Згідно з п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до Довідки банку, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким останньому було надано наступні кредитні картки: НОМЕР_1 (дата відкриття 16.08.2017 року, термін дії 08/21), НОМЕР_2 (дата відкриття 02.03.2018 року, термін дії 12/21).
Відповідно до довідки про зміни умови кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , 16.08.2017 року, йому була надана картка НОМЕР_1 . Кредитний ліміт 02.03.2018 року встановлено в розмірі 0,00 грн., 10.04.2018 р. кредитний ліміт збільшено до 2500,00 грн.; 25.04.2018 року кредитний ліміт збільшено до 13000,00 грн., 13.05.2019 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн.
У наданому банком розрахунку заборгованості, відповідачу станом на 11.10.2020 року нараховано банком заборгованість у розмірі 28107 (двадцять вісім тисяч сто сім) гривень 36 копійок, із них: 18886,62 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6619,74 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 2601,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналізуючи надані банком документи, суд звертає увагу, що Анкета-заява позичальника не містить будь-яких умов кредитного договору, не визначає процентної ставки, суми кредиту і штрафних санкцій.
Надані банком примірники Умов і Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів не містять підпису позичальника. Матеріали справи не містять відомостей, що саме з цими Умовами і Правилами та Тарифами погодився позичальник на час підписання Анкети-заяви.
Інформація у вигляді таблиці про умови кредитування також не містить підпису відповідача у графі з його прізвищем. Крім того, у наданій банком Анкеті-заяві навіть не зазначено, який вид банківської послуги бажав отримати відповідач.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. І тому до таких правовідносин неможливо застосувати ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Таким чином, суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, і тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17-ц, у подібних правовідносинах, у яких позивачем так само виступав АТ КБ «Приватбанк».
Крім того, у наведеному рішенні Верховний Суд також зазначив, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому, за обставинами цієї справи, у суду так само відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Враховуючи, що банком не було доведено факт ознайомлення відповідача з процентною ставкою, її розміром, та суми штрафних санкцій, і відповідно не доведено, що заявлені до стягнення суми відсотків є частиною кредитного договору, умови якого розумів і з якими погодився позичальник, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Виписка по рахунку відповідача підтверджує отримання відповідачем коштів на кредитну картку і їх фактичне витрачання.
Однак, надана банком Анкета-заява не містить також строку повернення кредиту, а тому беручи до уваги вимоги частини другої статті 530 ЦК України, суд вважає, що позивач має право вимагати повернення фактично отриманої позичальником суми кредитних коштів в розмірі 18886,62 грн.
Надаючи оцінку позовним вимогам в частині нарахування відсотків на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд враховує, що згідно з розрахунком заборгованості, сума таких відсотків нарахована за період з 01.01.2020 по 09.02.2020 року (40 днів).
Оскільки банком не доведено, що між сторонами в належній формі узгоджено розмір відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання, відмінний від трьох відсотків річних, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, то розмір відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання в даному випадку має розраховуватись виходячи з трьох відсотків річних від простроченої суми кредиту, і складає 62 грн. 09 коп. (18886,62 х 3 % / 365 днів х 40 днів = 62,09 грн.).
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості в загальному розмірі 18948,71 грн., яка складається з суми використаного кредиту у розмірі 18886,62 грн. та відсотків на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в розмірі 62,09 грн.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 1408 грн. 34 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 526-530, 610, 1054-1056-1 ЦК України, суд
позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за кредитним договором б/н від 10.01.2017 року в розмірі 18948 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 71 коп., яка складається з: 18886,62 грн. - сума заборгованості за простроченим тілом кредиту, 62,09 грн. - відсотки на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) суму судового збору в розмірі 1408 (одна тисяча чотириста вісім) грн. 34 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Дата складення рішення суду 11 березня 2021 року.
Суддя Є.В. Діденко