1Справа № 335/2565/21 3/335/711/2021
10 березня 2021 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Стеценко А.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Рівне, Генічеського району, Херсонської області, військовослужбовець, місце служби: старший сержант в в/ч НОМЕР_1 , артист другої категорії оркестру, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, -
Як вбачається з протоколу про військове адміністративне правопорушення серії НГ №003447 від 06.03.2021, ОСОБА_1 05.03.2021 будучи військовослужбовцем за контрактом, в умовах особливого періоду, знаходячись на території військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, за адресою: АДРЕСА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком медичного огляду від 05.03.2021 № 1244.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, суду пояснив обставини вчинення адміністративного правопорушення, просив суворо не карати.
Стаття 7 КУпАП вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі. В ній, зокрема, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
Статтею 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння; участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов'язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов'язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів.
Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, або в умовах особливого періоду.
Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303 було оголошено проведення часткової мобілізації. Саме з цим моментом відповідно до норм Закону №3543-XII законодавець пов'язує настання особливого періоду.
Згідно з абзацом четвертим статті 1 вищезазначеного Закону завданням мобілізації є, зокрема, здійснення комплексу заходів, спрямованих на переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Отже, сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію. Закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення такого стану, а тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що на даний час в Україні діє особливий період.
У цьому випадку однією з умов завершення особливого періоду слід вважати припинення воєнного конфлікту, який зумовив його настання.
Так, в умовах триваючого воєнного конфлікту законодавець встановив певні обмеження щодо звільнення військовослужбовців, які проходять службу за контрактом. Зокрема, таким обмеженням є продовження дії контракту на період до оголошення демобілізації.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 04.08.2020 №К/9901/22987/18.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії НГ №003447 від 06.03.2021, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1244 від 05.03.2021, письмовими поясненнями ОСОБА_1 та поясненнями ОСОБА_1 наданими в судовому засіданні.
При цьому, обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі належних доказів, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в її діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.
При призначенні виду адміністративного стягнення ОСОБА_1 в межах санкції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи характер вчиненого правопорушення, суд вважає за можливе накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454,00 гривні.
Керуючись ст.ст. 40-1, 172-20, 251, 252, 283-285 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20, і накласти на нього стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 3 655 (три тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. у дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду, через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом 10 днів з моменту проголошення постанови.
Суддя: А.В. Стеценко