1Справа № 335/2524/19 2/335/60/2021
24 лютого 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого - судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Барсукової В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, -
01 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
21 травня 2019 року позивач подала уточнену позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, визнання недійсним договору купівлі-продажу, у якій просить:
1. Стягнути з відповідача суму боргу за розпискою від 16 квітня 2013 року в розмірі - 30 000 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 28 люте 2019 року (1 долар = 26, 99 гривень) - 809 700 гривень 00 копійок, 3 % річних - 3 926 гривень 49 копійок, разом 813 626 гривень 49 копійок;
2. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений 22 березня 2019 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М. за реєстровим №158;
3. Стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 9 337 гривень 10 копійок.
В обґрунтування позовних вимог вказує наступне.
16 квітня 2013 року ОСОБА_1 надала у борг ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів про, що була складена відповідна розписка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначенні грошові кошти ОСОБА_2 брала для придбання житла в м. Алушта в АРК з умовою повернення до 31 грудня 2018 року. В зазначений строк, а саме до 31 грудня 2018 року ОСОБА_2 не повернула ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів.
Кількість днів прострочення повернення боргу за розпискою від 16 квітня 2013 року з 31 грудня 2018 року по 28 люте 2019 року становить - 59 днів.
Розрахунок 3% річних: 809 700*3 / 100 / 365*59 = 3 926 гривень 49 копійок.
Станом на 28 лютого 2019 року 3% річних від суми боргу за розпискою від 16 квітня 2013 року становить - 3 926 гривень 49 копійок.
Загальна сума заборгованості ОСОБА_2 за розпискою від 16 квітня 2013 року станом на 28 лютого 2019 року становить 813 626 гривень 49 копійок, яка складається: з основного боргу 30 000 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 28 люте 2019 року (1 долар США = 26, 99 гривень) - 809 700 гривень 00 копійок; 3% річних - 3 926 гривень 49 копійок.
22 березня 2019 року відповідачем було вчинено фіктивний правочин - продано квартиру АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 (договір купівлі - продажу, посвідчений 22 березня 2019 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М. за реєстровим №158), з метою уникнення виконання грошового зобов'язання перед ОСОБА_1 ..
Представник позивача підтримала позовні вимоги та просили позов задовольнити з підстав зазначених у позові.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, відзиви, клопотання та письмові пояснення суду не надавали.
У відповідності до ст.ст.280-282 ЦПК України, за згодою позивача, суд вважає можливим провести заочний розгляді справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ч.5 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено наступне.
16 квітня 2013 року ОСОБА_1 надала у борг ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів, про що була складена відповідна розписка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В зазначений строк, а саме до 31 грудня 2018 року ОСОБА_2 не повернула ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів.
Кількість днів прострочення повернення боргу за розпискою від 16 квітня 2013 року з 31 грудня 2018 року по 28 лютого 2019 року становить - 59 днів.
Розрахунок 3% річних: 809 700*3 / 100 / 365*59 = 3 926 гривень 49 копійок.
Станом на 28 лютого 2019 року 3% річних від суми боргу за розпискою від 16 квітня 2013 року становить - 3 926 гривень 49 копійок.
Загальна сума заборгованості ОСОБА_2 за розпискою від 16 квітня 2013 року станом на 28 лютого 2019 року становить 813 626 гривень 49 копійок, яка складається:
- з основного боргу 30 000 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 28 лютого 2019 року (1 долар США = 26, 99 гривень) - 809 700 гривень 00 копійок;
- 3% річних - 3 926 гривень 49 копійок.
Згідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж вартості. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 Цивільного кодексу України).
Згідно до частини 2 статті 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 має право на стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів відповідно до розписки від 16 квітня 2013 року, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 28 лютого 2019 року (1 долар = 26, 99 гривень) - 809 700 гривень 00 копійок та 3 % річних у розмірі 3 926 гривень 49 копійок, а всього 813 626 гривень 49 копійок.
Договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений 22 березня 2019 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М. за реєстровим №158 є фіктивним, так як укладений ОСОБА_2 з метою уникнення виконання грошового зобов'язання перед ОСОБА_1 .
Позовні вимоги в частині визнання недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчений 22 березня 2019 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М. за реєстровим №158, задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи позов у частині визнання недійсним договір купівлі-продажу, позивач зазначає, що 22 березня 2019 року ОСОБА_2 вчинено фіктивний правочин - укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 з метою уникнення виконання грошового зобов'язання перед ОСОБА_1 ..
Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.
Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, з якою погодився Верховний Суд у постановах: від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц (провадження № 61-1300св18), від 08 лютого 2018 року у справі № 756/9955/16-ц (провадження № 61-835св17).
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19).
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається
як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи спір, на підставі належним чином оцінених доказів, (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановивши відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження фіктивності оспорюваного договору купівлі-продажу квартири, укладеного між відповідачами у справі та ураховуючи те, що спірний договір не приховує іншу угоду, відповідає намірам сторін створити для себе юридичні наслідки, передбачені законом, судом на встановлено підстав для задоволення позову у цій частині.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) суму боргу за розпискою від 16 квітня 2013 року в розмірі - 30 000 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів, що еквівалентно - 809 700 гривень 00 копійок, 3 % річних - 3 926 гривень 49 копійок, всього 813 626 гривень 49 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 8 184 гривні 50 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача .Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя А.В.Воробйов