Дата документу 10.03.2021
Справа № 334/1773/19
Провадження № 2/334/263/21
10 березня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Баруліної Т.Є.,
за участю секретаря Панасюри Н.С.,
представник позивача Васюхіної К.Є,,
представник відповідача Леонової Л.М.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
В провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
10.03.2021 р. в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заявила клопотання про закриття провадження по справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Своє клопотання обґрунтувала тим, що договір іпотеки є забезпечувальним зобов'язанням і не є основним Договором, яким є кредитний договір, укладений 21.03.2013 року між юридичними особами ПАТ «Універсал Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти клопотання.
Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи- підприємці.
Частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до положень статей 553, 554, 626 ЦК України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто договір поруки укладається кредитором і поручителем для забезпечення виконання боржником основного зобов'язання.
Статтею 575 ЦК України визначено, що Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, банк звернувся до суду з позовом до іпотекодаця (майнового поручителя) за договором іпотеки, що укладений на забезпечення зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто між позивачем та відповідачем існує спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі (позивачами і відповідачами) можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.
Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2529/18 (провадження № 12-257гс18), від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц (провадження № 14-32цс20), від 16.12.2020 року у справі 755/6060/18 (провадження 61-22878 св.19).
У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін за основним зобов'язанням як таких, що виникли з господарського договору, спір у цій справі відноситься до господарської юрисдикції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Керуючись ст. ст. 31, 32, 255, 256, 263 ЦПК України, суд -
Провадження по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки- закрити.
Роз'яснити Публічному акціонерному товариству «Універсал Банк», що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали буде складено 12.03.2021.
Суддя: Баруліна Т. Є.