36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
11.03.2021 Справа № 917/1604/20
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., при секретарі судового засідання Сілаєвій О.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Комунального підприємства "Теплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ"
про врегулювання розбіжностей договору
за участю представника відповідача - Червона О. В.; від позивача - не з'явився
встановив:
До господарського суду Полтавської області звернулося з позовом Комунальне підприємство "Теплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" про врегулювання розбіжностей, що залишилися неврегульованими під час укладення договору № 911 про перерахування виконавцем комунальної послуги оператору зовнішніх інженерних мереж сплачених споживачами комунальних послуг та власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання, внесків за встановлення вузлів комерційного обліку від 01.08.2020р., щодо п.п 2 абзацу 1 п. 3 Договору, п. 4 Договору та абзацу 2 п. 21 Договору.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що під час процедури укладення Договору № 911 від 01.08.2020 року у сторін виникли розбіжності; позивач не погоджується щодо запропонованих відповідачем змін до Договору в частині п.п. 2 абзацу 1 п. 3, пункту 4 та абзацу 2 пункту 21 Договору викладених в протоколі розбіжностей, що і стало підставою для звернення з відповідною позовною заявою до суду в порядку ст.181 ГК України.
Відповідач у відзиві (вхід. № 12570 від 12.11.2020; а.с.39-40) проти позову заперечує, посилаючись на наступне:
- слід виключити підпункт 2 абзацу 1 пункту 3 з договору, оскільки в пункті 9 договору передбачено, що за збір та перерахування внесків оператор сплачує виконавцеві 1 відсоток загальної суми коштів (з розрахунку на квартал), що надходять на рахунок оператора; таке ж положення передбачено Примірним договором, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2018 p. N 477;
- пункт 4 слід викласти в редакції відповідача, оскільки Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2018 p. N 477 передбачено, що відповідач перераховує сплачені споживачами внески позивачу; відсутні законні підстави та фінансові можливості оплачувати внески позивачеві в інших сумах, ніж суми отриманих внесків від споживачів;
- пункт 21 абзац 2 Договору в редакції відповідача не є прийнятним, оскільки сплата внесків споживачами розпочинається з моменту укладення договору між споживачем та виконавцем послуг (відповідачем); відповідач не може сплачувати внески за всіх споживачів незалежно від фактичного укладення ними договорів та сплати внесків споживачами після укладення договору між позивачем та відповідачем; відповідач не має можливості вплинути на укладення договорів з позивачами та платіжну дисципліну.
Позивач у поясненнях (вхід. № 653 від 21.01.2021р.; а.с.64) повідомив таке:
- при укладені договору на основі примірного договору сторони мають право відступати від змісту договору, змінювати його умови;
- у разі ненадання виконавцем (відповідачем) інформації про розрахункові витрати, пов'язані з виконанням робіт зі збору та перерахуванням внесків від споживачів та власників (співвласників) приміщень оператор (позивач) буде позбавлений можливості включити та обґрунтувати ці витрати під час визначення розміру внеску, що встановлюється органом місцевого самоврядування, а також виконати п. 10 Договору;
- відповідач має вести відповідну роботу по стягненню заборгованості, у тому числі має право звернення до суду з позовами до споживачів про стягнення боргу;
- договір в редакції відповідача є явно несправедливим та суперечить інтересам КП
«Теплоенерго».
Інші заяви по суті спору сторони суду не надали.
У даній справі були вчинені наступні процесуальні дії.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2020р., справа передана на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с.20).
Ухвалою від 08.10.2020р. було залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення недоліків (а.с.22-23). Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с.26-31).
За даним позовом ухвалою Господарського суду Полтавської області 26.10.2020 відкрито провадження у справі № 917/1604/20, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання та встановлено сторонами строки для подання заяв по суті справи (а.с.32-33).
Ухвалою від 19.11.2020р. суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів (а.с.49).
Ухвалою від 21.01.2021р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с.69).
Про час та місце розгляду справи по суті позивач, відповідач повідомлені належним чином, що підтверджено поштовими повідомленнями від 11.02.2021, від 17.02.2021, розпискою від 16.02.2021 (а.с.73, 74, 80, 78).
Під час розгляду справи по суті судом були заслухані пояснення та досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні 11.03.2021р. судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.
Комунальне підприємство «Теплоенерго» (далі за текстом - КП «Теплоенерго», позивач) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» (далі за текстом - ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», відповідач) з пропозицією укласти договір № 911 про перерахування виконавцем комунальної послуги оператору зовнішніх інженерних мереж сплачених споживачами комунальних послуг та власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання, внесків за встановлення вузлів комерційного обліку від 01 серпня 2020 року (далі - Договір; а.с. 7).
Листом від 04.09.2020 ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» повернуло на адресу КП «Теплоенерго» підписаний Договір № 911/572 від 01.08.2020 року разом з протоколом розбіжностей. Цей лист був отриманий позивачем 10 вересня 2020 року (а.с.10, 11).
Згідно протоколу узгодження розбіжностей від 28.09.2020 позивач частково погодив окремі умови договору в редакції відповідача, а саме: п.п. 1 абзацу 1 п. 3, п.п. 1 абзацу 2 п. 3, абзацу 3 п.3 Договору. Щодо запропонованих відповідачем змін до Договору в частині п.п. 2 абзацу 1 п. 3, пункту 4 та абзацу 2 пункту 21 Договору, викладених в протоколі розбіжностей, позивач не погодився (а.с.13).
30.09.2020 позивач направив відповідачу протокол узгодження розбіжностей, що підтверджено відповідною поштовою накладною від 30.09.2020 та описом вкладення у цінний лист (а.с.15-16).
Оскільки відповідач не погодив вказані пропозиції, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду на підставі ст.181 ГК України.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 - ч.5 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
В ч.7 ст. 181 Господарського кодексу України вказано, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Протокол розбіжностей до Договору був отриманий позивачем 10.09.2020, про що свідчить відмітка на листі від 04.09.2020 № 06/3409 (а.с.10).
30.09.2020 позивач направив відповідачу протокол узгодження розбіжностей, що підтверджено відповідною поштовою накладною від 30.09.2020 та описом вкладення у цінний лист (а.с.15-16).
З позовною заявою КП "Теплоенерго" звернулося до господарського суду 30.09.2020, згідно поштового штемпелю на конверті, тобто в установлений законодавством строк (а.с.19).
Згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору.
Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Iнші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення спірного договору передбачена у ч. 1 ст. 6 Закону України від 22 червня 2017 року № 2119-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» де зазначено, що витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги внесків на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку. У разі якщо виконавець комунальної послуги не є оператором відповідних зовнішніх інженерних мереж, він зобов'язаний перераховувати сплачені споживачами та власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання, внески на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку оператору зовнішніх інженерних мереж відповідно до договору.
Також, в п. 4 Порядку перерахування виконавцем комунальної послуги оператору зовнішніх інженерних мереж сплачених споживачами комунальних послуг та власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання, внесків за встановлення вузлів комерційного обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2018 р. № 477 (далі - Порядок № 477), вказано, що взаємовідносини між виконавцями та операторами зовнішніх інженерних мереж, зокрема в частині перерахування внесків, здійснюються виключно на договірних засадах.
Отже, укладення спірного договору є обов'язковим в силу вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2018 р. № 477.
В ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Порядок перерахування виконавцем комунальної послуги оператору зовнішніх інженерних мереж сплачених споживачами комунальних послуг та власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання, внесків за встановлення вузлів комерційного обліку, був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2018 р. № 477 (далі - Порядок № 477).
Відповідно до положень вказаного Порядку № 477:
1. Цей Порядок визначає механізм перерахування виконавцем комунальної послуги, який не є оператором відповідних зовнішніх інженерних мереж, сплачених споживачами комунальних послуг (далі - споживачі) та власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання (далі - власники (співвласники) приміщень), внесків за встановлення вузлів комерційного обліку (далі - внески) оператору зовнішніх інженерних мереж.
2. Дія цього Порядку поширюється на виконавців комунальних послуг, які не є операторами відповідних зовнішніх інженерних мереж (далі - виконавці), а також на операторів зовнішніх інженерних мереж.
3. У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України “Про житлово-комунальні послуги” і “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”.
4. Взаємовідносини між виконавцями та операторами зовнішніх інженерних мереж, зокрема в частині перерахування внесків, здійснюються виключно на договірних засадах.
5. Договір про перерахування виконавцем оператору зовнішніх інженерних мереж внесків (далі - договір) оформляється відповідно до Примірного договору, наведеного в додатку.
6. Виконавець забезпечує зарахування внесків споживачів комунальних послуг та власників (співвласників) приміщень на окремий рахунок та перераховує внески на окремий рахунок оператора зовнішніх інженерних мереж, відкритий з метою отримання таких внесків.
Оператор зовнішніх інженерних мереж відкриває для отримання внесків від кожного виконавця окремий рахунок.
7. Виконавець веде облік сплачених внесків, що надійшли на його рахунок від споживачів та власників (співвласників) приміщень, окремо за кожною будівлею, а також облік внесків, перерахованих на рахунок оператора зовнішніх інженерних мереж у відповідному кварталі.
8. Сплачені споживачами та власниками (співвласниками) приміщень внески перераховуються виконавцем оператору зовнішніх інженерних мереж не пізніше 5 числа місяця, що настає за розрахунковим кварталом, якщо договором між сторонами не встановлено інший строк. Розрахунковим кварталом, за який здійснюється перерахування внесків, є календарний квартал.
9. Обсяг коштів, що перераховуються виконавцем оператору зовнішніх інженерних мереж відповідно до вимог цього Порядку, становить 100 відсотків загальної суми внесків, що надходять на рахунок виконавця від споживачів та власників (співвласників) приміщень.
10. Виконавець та оператор зовнішніх інженерних мереж здійснюють звіряння обсягу внесків, отриманих виконавцем від споживачів та власників (співвласників) приміщень, і обсягу внесків, перерахованих виконавцем оператору зовнішніх інженерних мереж у відповідному періоді. Строк та період звіряння зазначених обсягів внесків обумовлюються у договорі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2018 р. № 477 був також затверджений Примірний договір про перерахування виконавцем комунальної послуги оператору зовнішніх інженерних мереж сплачених споживачами комунальних послуг та власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання, внесків за встановлення вузлів комерційного обліку.
При розгляді розбіжностей, що виникли між сторонами щодо спірних положень договору, суд зазначає наступне.
В п.3 оспорюваної частини Договору вказано, що для збору внесків Виконавець подає Оператору інформацію про:
1) кількість будівель, де споживачі та власники (співвласники) приміщень сплачують внески виконавцю, а також адреси зазначених будівель;
2) розрахункові витрати пов'язані з виконанням робіт зі збору та перерахуванням внесків від споживачів та власників (співвласників) приміщень.
Відповідач пропонує п.п 2 абзацу 1 п. 3 Договору виключити з договору.
Згідно протоколу узгодження розбіжностей від 28.09.2020, позивач прохає викласти п.п 2 абзацу 1 п. 3 Договору в наступній редакції: « 2) розрахункові витрати пов'язані з виконанням робіт зі збору та перерахуванням внесків від споживачів та власників (співвласників) приміщень.»
Обґрунтовуючи необхідність включення п.п 2 абзацу 1 п. 3 до Договору, позивач посилається на те, що під час визначення розміру внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку та їх розподілу між споживачами, а також виконавчими органами сільських, селищних, міських рад під час встановлення відповідних внесків оператором зовнішніх інженерних мереж застосовується Методика визначення розміру внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку та їх розподілу між споживачами комунальних послуг, власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.06.2018 року № 129 (далі - Методика).
У відповідності до пункту 2 глави 2 розділу III Методики до складу витрат на збут включаються витрати, пов'язані з оплатою оператором зовнішніх мереж послуг зі збору та перерахування внесків виконавцем комунальних послуг (у разі якщо виконавець комунальної послуги не є оператором зовнішніх інженерних мереж) (у разі наявності укладених договорів).
Позивач у позові зазначає, що у разі ненадання виконавцем (відповідачем) інформації про розрахункові витрати пов'язані з виконанням робіт зі збору та перерахуванням внесків від споживачів та власників (співвласників) приміщень оператор (позивач) буде позбавлений можливості включити ці витрати під час визначення розміру внеску, що встановлюється органом місцевого самоврядування.
Проте, суд зазначає, що визначення розміру внеску, що встановлюється органом місцевого самоврядування, не входить до предмету спірного договору.
Даним договором врегульовуються питання про перерахування виконавцем комунальної послуги оператору зовнішніх інженерних мереж сплачених споживачами комунальних послуг та власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання, внесків за встановлення вузлів комерційного обліку.
Зокрема, в п. 2 Договору вказано, що виконавець (відповідач) забезпечує збір внесків з урахуванням даних, наданих йому оператором, та зараховує їх на окремий рахунок.
Тобто, спірний договір врегульовує порядок перерахування позивачу внесків, які вже сплачені споживачами.
Питання встановлення розміру внесків органом місцевого самоврядування не є предметом цього договору та не входить в межі даного спору.
Суд зазначає, що спірне положення Договору також не передбачено і в Примірному договорі про перерахування виконавцем комунальної послуги оператору зовнішніх інженерних мереж сплачених споживачами комунальних послуг та власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання, внесків за встановлення вузлів комерційного обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2018 р. № 477 (далі - Примірний договір).
Разом з тим суд зазначає, що обсяг коштів, що перераховуються виконавцем оператору зовнішніх інженерних мереж, визначено у п. 9 Порядку № 477, та становить 100 відсотків загальної суми внесків, що надходять на рахунок виконавця від споживачів та власників (співвласників) приміщень.
В п. 9 спірного Договору передбачено, що за збір та перерахування внесків оператор сплачує виконавцеві 1 відсоток загальної суми коштів (з розрахунку на квартал), що надходять на рахунок оператора. В такій же редакції це положення передбачене Примірним договором.
Тобто, договором визначено розмір витрат позивача на оплату відповідачу витрат пов'язаних зі збором та перерахунком внесків - 1 відсоток загальної суми коштів (з розрахунку на квартал), що надходять на рахунок оператора.
Посилання позивача на пункт 10 договору є помилковим, так як даний пункт визначає порядок погодження витрат на розрахунково-касове обслуговування, а не витрати пов'язані зі збором та перерахунком внесків.
Таким чином, включення вказаного положення п.п 2 абзацу 1 п. 3 до Договору не передбачено діючим законодавством та виходить за межі предмету спірного Договору.
Отже, суд визнає обґрунтованою пропозицію відповідача про виключення п.п 2 абзацу 1 п. 3 з Договору.
Згідно протоколу узгодження розбіжностей від 28.09.2020, п. 4 Договору викладено позивачем в такій редакції: «Обсяг коштів, що перераховується виконавцем оператору щоквартально розраховується на підставі інформації про кількість будинків та відповідний тариф, встановлений органом, який має право на встановлення такого тарифу.»
Відповідач запропонував викласти п. 4 Договору у такій редакції: «Обсяг коштів, що перераховується виконавцем оператору, становить 100 відсотків загальної суми внесків, які надійшли на рахунок виконавця.»
При вирішенні спору в цій частині суд зазначає наступне.
Згідно з п. 2 Порядку № 477 дія цього Порядку поширюється на виконавців комунальних послуг, які не є операторами відповідних зовнішніх інженерних мереж (далі - виконавці), а також на операторів зовнішніх інженерних мереж.
В п. 6 Порядку № 477 встановлено, що виконавець забезпечує зарахування внесків споживачів комунальних послуг та власників (співвласників) приміщень на окремий рахунок та перераховує внески на окремий рахунок оператора зовнішніх інженерних мереж, відкритий з метою отримання таких внесків. Оператор зовнішніх інженерних мереж відкриває для отримання внесків від кожного виконавця окремий рахунок.
Згідно з п. 8 Порядку № 477 сплачені споживачами та власниками (співвласниками) приміщень внески перераховуються виконавцем оператору зовнішніх інженерних мереж не пізніше 5 числа місяця, що настає за розрахунковим кварталом, якщо договором між сторонами не встановлено інший строк. Розрахунковим кварталом, за який здійснюється перерахування внесків, є календарний квартал.
У п. 9 Порядку № 477 встановлено, що обсяг коштів, що перераховуються виконавцем оператору зовнішніх інженерних мереж відповідно до вимог цього Порядку, становить 100 відсотків загальної суми внесків, що надходять на рахунок виконавця від споживачів та власників (співвласників) приміщень.
Таке ж положення передбачено і в п. 4 Примірного договору.
Таким чином, законодавством встановлена вимога перераховувати оператору кошти в розмірі 100 відсотків загальної суми внесків, що надходять на рахунок виконавця від споживачів та власників (співвласників) приміщень, а запропонований позивачем порядок визначення обсягу коштів шляхом розрахунку на підставі інформації про кількість будинків та відповідного тарифу, не відповідає вказаним вимогам.
Отже, запропонована позивачем редакція пункту 4 спірного Договору суперечить вимогам законодавства, а саме п. 9 Порядку № 477.
З огляду на викладене, пункт 4 договору суд приймає в редакції відповідача: « 4. Обсяг коштів, що перераховується виконавцем оператору, становить 100 відсотків загальної суми внесків, які надійшли на рахунок виконавця.»
Позивач у поясненнях (а.с.64-65) вказав, що пропонуючи умови п.п. 2 абзацу 1 п. 3 Договору та п. 4 Договору, він скористався правом змінювати окремі умови, передбачені примірним договором згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України.
В ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України вказано, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.
Проте, запропонована позивачем редакція п.п 2 абзацу 1 п. 3 Договору та п. 4 Договору не лише є зміною умов Примірного договору, а суперечить вимогам діючого законодавства, що регулює спірні відносини, а саме положенням Порядку № 477, і тому не може бути прийнята судом.
Пункт 21 Примірного договору затверджено в такій редакції: «Договiр набирає чинностi з дати його підписання сторонами і діє до… Зобов'язання сторін, які на дату закінчення строку дії договору не виконані, залишаються чинними до їх повного виконання».
У проекті спірного договору позивачем запропоновано викласти п. 21 в такій редакції:
« 21. Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до його розірвання в установленому порядку. Зобов'язання сторін, які на дату закінчення строку дії договору не виконані, залишаються чинними до їх повного виконання.
Виконання сторонами зобов'язань по даному договору розпочинається з моменту його укладення та встановлення відповідних тарифів уповноваженим органом.»
Згідно протоколу узгодження розбіжностей від 28.09.2020, абзац 2 п. 21 Договору викладено позивачем в такій редакції: «Виконання сторонами зобов'язань по даному договору розпочинається з моменту його укладення та встановлення відповідних тарифів уповноваженим органом.»
Відповідач пропонує викласти абзаці 2 п. 21 Договору у такій редакції: «Виконання сторонами зобов'язань по даному договору розпочинається з моменту укладення договору між Виконавцем та Споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії відповідно до вимог ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та обраної споживачем моделі регулювання договірних відносин.»
При вирішенні спору в цій частині суд зазначає наступне.
Запропонована відповідачем умова щодо початку виконання зобов'язання з моменту укладення договору між Виконавцем та Споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії не є конкретизованою з огляду на значну кількість споживачів теплової енергії та в майбутньому може призвести до спору між сторонами з приводу початку виконання зобов'язань за договором.
Отже, ця умова не відповідає принципу розумності, встановленому у п.6 ст. 3 Цивільного кодексу України.
Запропонована відповідачем умова також не відповідає вимогам Порядку № 477, за яким встановлено зобов'язання виконавця забезпечити зарахування внесків споживачів на окремий рахунок та перерахування внесків на окремий рахунок оператора (п.6); ведення обліку сплачених внесків, що надійшли на його рахунок та внесків, перерахованих на рахунок оператора (п.7); перерахування сплачених споживачами внесків оператору не пізніше 5 числа місяця, що настає за розрахунковим кварталом (п.8). При цьому виконання вказаних зобов'язань згідно Порядку № 477 не ставиться в залежність від укладення договорів між виконавцем та споживачем про надання послуг з постачання теплової енергії.
Посилання відповідача на те, що запропонована позивачем редакція спірного пункту направлена на те, щоб відповідач розпочав сплачувати внески за всіх споживачів незалежно від фактичного укладення договорів та сплати внесків споживачами, є необгрунтованим, оскільки в п.9 Порядку № 477 чітко визначено, що обсяг коштів, який перераховується виконавцем оператору зовнішніх інженерних мереж відповідно до вимог цього Порядку, становить 100 відсотків загальної суми внесків, що надходять на рахунок виконавця від споживачів та власників (співвласників) приміщень.
З огляду на вищевикладене, абзац 2 п. 21 Договору суд приймає в редакції позивача: «Виконання сторонами зобов'язань по даному договору розпочинається з моменту його укладення та встановлення відповідних тарифів уповноваженим органом.»
Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 2102,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 5108 від 29.09.2020р. (а.с.6). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 30.09.2020 (а.с.21).
Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 701,00 грн.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Врегулювати розбіжності за договором № 911 про перерахування виконавцем комунальної послуги оператору зовнішніх інженерних мереж сплачених споживачами комунальних послуг та власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання, внесків за встановлення вузлів комерційного обліку від 01 серпня 2020 року, наступним чином:
виключити підпункт 2 абзацу 1 пункту 3 Договору;
пункт 4 Договору викласти в наступній редакції: « 4. Обсяг коштів, що перераховується виконавцем оператору, становить 100 відсотків загальної суми внесків, які надійшли на рахунок виконавця.»
абзац 2 пункту 21 Договору викласти в наступній редакції: «Виконання сторонами зобов'язань по даному договору розпочинається з моменту його укладення та встановлення відповідних тарифів уповноваженим органом.»
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" (вул. Свіштовська, буд. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39610; ідентифікаційний код 42225136) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" (вул. Софіївська, буд. 68, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; ідентифікаційний код 31700972) 701грн. 00 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
4. В іншій частині - у позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Полтавської області.
Дата складення повного судового рішення: 12.03.2021р.
Суддя Т. М. Безрук