вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.03.2021м. ДніпроСправа № 904/7194/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Приватного підприємства фірма "Мост", м. Дніпро
до Комунального підприємства "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпро
про стягнення 35 320,99 грн
Приватне підприємство фірма "Мост" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" 35 320,99 грн, з яких: 27 810,00 грн - сума позики; 2 505,19 грн - 3% річних; 5 005,80 грн - інфляційні втрати.
Судові витрати у загальній сумі 4 152,00 грн позивач просить покласти на відповідача, а саме: 2102,00 грн - судовий збір; 2000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу; 50,00 грн - поштові витрати з надсилання позову відповідачу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань щодо повернення позики за договором № 0809/16 від 08.09.2016.
Ухвалою суду від 05.01.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позов, поданому до суду 02.02.2021, відповідач просить відмовити у позові, посилаючись на те, що відповідно до пунктів 1.1, 4.1 договору позику надано на один рік із строком повернення 12 місяців, який обчислюється з моменту надання позичальникові грошових коштів. Відповідач вважає, що оскільки позику у сумі 27 810,00 грн фактично надано 08.09.2016, то строк її повернення - 08.09.2017.
На підставі статей 257, 261 Цивільного кодексу України відповідач стверджує, що перебіг трирічного строку позовної давності починається з 09.09.2017. На думку відповідача звернення позивача з позовом до суду 31.12.2017 є свідченням пропуску строку позовної давності.
У заяві від 02.02.2021, що надійшла разом із відзивом на позов, відповідач просить застосувати строк позовної давності й відмовити у позові.
Заперечуючи проти позову, відповідач також просить покласти на відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у попередньо визначеній ним сумі 6200,00 грн.
У відповіді на відзив, поданій до суду 18.02.2021, позивач зазначає, що відповідно до пункту 4.1 договору остаточний розрахунок позичальник мав провести у строк до 31.12.2017, а тому строк позовної давності закінчується 31.12.2020. Оскільки позов подано 31.12.2020, то строк позовної давності ним не пропущено.
Щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, позивач указує на те, що з наданого відповідачем договору про надання правової допомоги неможливо встановити вартість послуг, наданих адвокатом за цим договором. Також позивач зазначає, що відповідач не надав детального опису робіт, а в акті приймання-передачі наданих послуг не зазначено часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт.
При цьому позивач стверджує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач просить стягнути з позивача, не є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.
Того ж дня позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку на подання відповіді на відзив на позов.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Між Приватним підприємством фірмою "Мост" (далі - позивач, позикодавець) та Комунальним підприємством "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" (далі - відповідач, позичальник) укладено договір позики №0809/16 від 08.09.2016 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору в порядку та на умовах згідно з цим договором позикодавець надає позичальнику позику на визначений строк (один рік), а останній зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів у встановлений договором термін.
Позика надається для проведення розрахунків з позичальниками (пункт 1.2 договору).
За умовами пункту 1.3 договору даний договір не передбачає нарахування і сплати процентів за користування грошовими коштами.
Розмір позики за договором становить 27 810,00 грн без ПДВ (пункт 2.1 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору строк повернення позики становить 12 (дванадцять) календарних місяців, який обчислюється з моменту надання позичальникові суми позичених коштів.
Остаточний розрахунок позичальник має провести до 31 грудня 2017 року.
Згідно з пунктом 4.2 договору термін та умови повернення позики можуть бути змінені або продовжені тільки за згодою сторін, яка оформлюється письмово додатковою угодою до договору.
Позичальник зобов'язується повернути всю суму позики в останній день строку, встановленого в пункті 4.1 цього договору (пункт 5.1 договору).
Сума позики підлягає поверненню шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позикодавця (пункт 5.2 договору).
Цей договір набуває чинності з моменту передачі коштів у визначеній сумі позичальникові і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 7.1 договору).
На виконання зобов'язань за договором позивач перерахував Комунальному підприємству "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради" на його поточний рахунок грошові кошти у сумі 27 810,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 246 від 08.09.2016 (а.с. 6).
Відповідно до претензії № 09.11/01 від 09.11.2020 позивач вимагав від відповідача повернути йому позику за договором (а.с. 7, 8).
У відповіді № 501 від 13.11.2020 на претензію відповідач повідомив про відсутність у нього відомостей про отримання ним будь-яких позик від позивача та просив його надати копії договору позики № 0809/16 від 08.09.2016 та інші документи на підтвердження надання позики (а.с. 9).
Листом № 01.12/01 від 01.12.2020 позивач надіслав відповідачу зазначені документи та повідомив, що у разі неповернення суми позики до 10.12.2020 буде змушений звернутися з позовом до суду (а.с. 10, 11).
Відповідач відповіді на цей лист не надав.
Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем зобов'язань за договором №0809/16 від 08.09.2016 в частині повернення позики у сумі 27 810,00 грн.
Предметом доказування у справі є обставини щодо виконання/невиконання зобов'язань за договором позики № 0809/16 від 08.09.2016.
Згідно з частиною першою статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).
Відповідно до пунктів 4.1, 5.1 договору відповідач зобов'язаний повернути позику у сумі 27 810,00 грн не пізніше 31 грудня 2017 року.
Доказів повернення позики відповідач суду не надав, отримання позики не оспорює. Строк повернення позики є таким, що настав.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 27 810,00 грн є законними й обґрунтованими.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 2 505,19 грн розраховані ним за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, а інфляційні втрати - за січень 2018 року - листопад 2020 року у сумі 5005,80 грн із заборгованості у сумі 27 810,00 грн (а.с. 2).
Вирішуючи питання про початок перебігу прострочення відповідачем строку виконання договірного зобов'язання, слід враховувати таке.
Частиною п'ятою статті 254 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
31.12.2017 був вихідним днем, а 01.01.2018 - святковим. Тому, днем закінчення строку виконання зобов'язань з повернення позики за договором є перший робочий день - 02.01.2018.
Відтак, початком прострочки повернення позики є 03.01.2018.
За результатом здійсненого судом перерахунку та в межах позовних вимог визначені позивачем 3% річних підлягають зменшенню та будуть фактично становити 2 498,33 грн за період з 03.01.2018 по 31.12.2020 із заборгованості у сумі 27 810,00 грн.
Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
За результатом здійсненого судом перерахунку інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення, підстави для їх зменшення відсутні.
Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 35 314,13 грн, з яких: 27 810,00 грн - основний борг, 2 498,33 грн - 3% річних, 5 005,80 грн - інфляційні втрати.
Заява відповідача про застосування строку позовної давності судом відхиляється з наступних підстав.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому, відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи граничний строк повернення позики, встановлений пунктами 4.1, 5.1 договору та відповідно до вимог частини п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України, повернення відповідачем позики мало бути здійснено не пізніше 02.01.2018. Звернення позивача з позовом до суду 31.12.2021 не є свідченням пропуску трирічного строку позовної давності (а.с. 1).
Щодо судових витрат позивача суд зазначає таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи ( ч. 1 ст. 124 ГПК України).
За змістом частини другої статті 128 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно з абзацами другим, третім частини восьмої статті 129 цього Кодексу такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення cуду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивач у справі лише попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн. Доказів на підтвердження цих витрат позивач суду не надав, однак у позові зазначив, що відповідні докази будуть подані суду по мірі їх понесення.
За таких обставин попередньо визначені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу судом між сторонами не розподіляються з огляду на зроблену позивачем відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України заяву.
Щодо стягнення з відповідача вартості послуг з пересилання поштової кореспонденції у сумі 50,00 грн, позивачем на підтвердження витрат надано фіскальний чек від 31.12.2020 та поштову накладну з описом вкладення від цього ж числа, відповідно до яких позивачем понесені витрати з надсилання на адресу відповідача позовної заяви та доданих до неї документів у сумі 44,60 грн (а.с. 4).
Визначаючи розмір судових витрат та вирішуючи питання щодо їх розподілу між сторонами, суд також враховує нормативні приписи частин першої, четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин сплачений позивачем судовий збір у сумі 2102,00 грн та підтверджені доказами витрати, пов'язані з розглядом справи у сумі 44,60 грн, покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме у сумі 2101,59 грн (35314,13х2102,00/35320,99 = 2101,59) та 44,59 грн (35314,13х44,60/35320,99 = 44,59) відповідно.
Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
На підтвердження зазначених витрат відповідачем суду надані: договір про надання правничої допомоги № 29/01 від 29.01.2021; акт № 1 від 02.02.2021 приймання-передачі за договором про надання правової допомоги № 29/01 від 29.01.2021 та платіжне доручення № 1620 від 02.02.2021 про сплату вартості послуг у сумі 6200,00 грн (а.с. 31 - 33).
Згідно з актом № 1 від 02.02.2021 приймання-передачі послуг адвокатом на користь відповідача в межах укладеного ними договору були надані наступні послуги:
1. складання та подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи (у т.ч. ознайомлення з правом фотокопіювання) - 1100,00 грн;
2. вивчення та аналіз матеріалів справи, а також складання аналітичної довідки щодо правової позиції у справі - 1000,00 грн;
3. підготовка та складання відзиву на позовну заяву (у т.ч. його виготовлення та направлення копій з додатками на адресу позивача засобами поштового зв'язку) - 3000,00 грн;
4. підготовка та складання заяви про застосування строку позовної давності - 600,00 грн;
5. подання до суду відзиву на позовну заяву - 500,00 грн.
Усього - 6200,00 грн.
Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів відповідача у справі є ордер серії ДП № 1906000016 від 29.01.2021 (а.с. 23).
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналізуючи заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом з тим, вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
За своєю категорією, враховуючи позицію відповідача у справі, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію.
При цьому, суд звертає увагу, що частина із наданих послуг не може бути віднесена саме до правничої допомоги.
Так, за змістом пунктів 4 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
За таких обставин подання до суду відзиву на позовну заяву чи то виїзд до суду для подання відзиву на позов, вартість якої відповідачем серед інших послуг адвоката визначена в акті у сумі 500,00 грн, не може бути віднесена до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». А тому ці витрати не можуть бути й відшкодовані у якості витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначений висновок збігається з правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у його постанові від 04.11.2019 у справі № 9901/264/19.
Аналізуючи інші види послуг за актом та їх вартість, яка без послуг щодо подачі позову (500,00 грн) становить у загальній сумі 5700,00 грн, суд враховує, що справа не є складною, надання адвокатом зазначених у акті послуг, який має знання у сфері права та обізнаний із судовою практикою, не потребує значних зусиль, високої професійної кваліфікації та затрат часу. Указані в акті послуги: ознайомлення з матеріалами справи з фотокопіюванням (1100,00 грн); вивчення та аналіз матеріалів справи, складання аналітичної довідки (1000,00 грн), а також підготовка та складання відзиву на позовну заяву (3000,00 грн) й складання заяви про застосування строку позовної давності (600,00 грн) частково поглинаються одна одною, що впливає на підсумкову їх вартість.
За таких обставин суд погоджується з доводами позивача про завищений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу та з урахуванням критеріїв, визначених статтею 126 Господарського процесуального кодексу України, а також розумності й співмірності із 5700,00 грн реальними визнає витрати відповідача у сумі 3000,00 грн.
При цьому, розподіляючи ці судові витрати між сторонами, суд враховує нормативні приписи частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої інші судові витрати (окрім судового збору), пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із заявлених позовних вимог на суму 35 320,99 грн задоволенню підлягають вимоги на суму 35314,13, що становить 99,98% (35314,13х100/35320,99 = 99,98). Тому, 0,02% (100,00 - 99,98 = 0,02) від 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відповідача буде становити лише 0,60 грн (3000,00х0,02/100 = 0,60).
Разом з тим, згідно з частиною дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зважаючи на недобросовісність відповідача щодо виконання договірних зобов'язань з повернення позивачу позики, судові витрати у сумі 0,60 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Приватного підприємства фірма "Мост" до Комунального підприємства "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради» задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Агентство регіонального розвитку "Регіон-Лідер" Дніпропетровської обласної ради» (ідентифікаційний код 36163109, місцезнаходження: 49600, м.Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 56) на користь Приватного підприємства фірма "Мост" (ідентифікаційний код 25514757, місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 20-Д) основний борг у сумі 27 810,00 грн, 3% річних у сумі 2 498,33 грн, інфляційні втрати у сумі 5005,80 грн, судовий збір у сумі 2 101,59 грн, витрати, пов'язані з розглядом справи у сумі 44,60 грн.
У решті позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI “Перехідні положення” цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 12.03.2021.
Суддя І.І. Колісник