вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.03.2021м. ДніпроСправа № 904/6828/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроприводи Белімо Дніпро", м. Дніпро
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ", м. Дніпро в особі відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ", м. Жовті Води, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 97 982,62 грн
Суддя Золотарьова Я.С.
Без участі представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроприводи Белімо Дніпро" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 97 982,62 грн, з яких: основний борг у розмірі 85 656,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 721,69 грн, 3% річних у розмірі 1 865,66 грн, пеня у розмірі 8 739,27 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн та судовий збір.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
22.01.2021 представник відповідача подав відзив на позов.
11.03.2021 представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначає, що позивачем було оплачено суму основного боргу у повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 12 326,62 грн, з яких: інфляційні втрати у розмірі 1 721,69 грн, 3% річних у розмірі 1 865,66 грн, пеня у розмірі 8 739,27 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн та судовий збір. На підтвердження оплати подав платіжне доручення № 15664 від 04.03.2021 на суму 85 656 грн.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення по справі у нарадчій кімнаті.
Позиція позивача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог
Позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору № 12с/232/53-142-01-19-01104 від 03.12.2019. Позивачем було поставлено товар відповідачу на загальну суму 85 656,00 грн, який останній оплатив з прострочкою.
Позивачем за неналежне виконання відповідачем договору нараховано інфляційні втрати у розмірі 1 721,69 грн, 3% річних у розмірі 1 865,66 грн, пеню у розмірі 8 739,27 грн.
Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 11, 509, 525-526, 530, 610, 613, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України.
Позиція відповідача
Відповідач зазначає, що ним було отримано товар 07.02.2020, про що міститься відмітка на видатковій накладній. Відповідно строк оплати поставленого товару є таким, що настав 17.03.2020.
Також, відповідач вказує, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат взято у період березень 2020, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Крім того, відповідач заперечує проти задоволення витрат на правничу допомогу, оскільки справа не є складною та вартість однієї години роботи завищена (перевищує 5% розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, що визначено Методикою обчислення розміру винагороди адвокатів).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
03.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроприводи Белімо Дніпро" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (покупець) було укладено договір № 12с/232/53-142-01-19-01104 (арк.с.9).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, поставити покупцеві електричні приводи (код ДК 021:2015-42130000-9), а покупець - прийняти і оплатити продукцію на умовах, визначених договором.
Згідно пункту 1.2 договору найменування, одиниця виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна визначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Продукція, що постачається по своїй якості, технічним параметрам та комплектності повинна відповідати технічним характеристикам на товар (додаток №2 до договору), діючим стандартам, ТУ, підтверджуватися технічними паспортами і відповідати нормативно-технічній документації, виданої підприємством-виробником та умовам договору (пункт 2.1 договору).
Пунктом 3.2 договору передбачено, що сума договору є твердою та становить 85 656,00 грн, у тому числі ПДВ - 14 276,00 грн.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 85 656,00 грн, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № РН-0000035 від 06.02.2020 (арк.с.14). На видатковій накладній міститься напис відповідача - отримав 07.02.2020.
Згідно пункту 3.4 договору розрахунок за продукцію здійснюється по узгодженим цінам в національній валюті України протягом 25 банківських днів з моменту поставки та проходження вхідного контролю продукції за кількістю та якістю відповідно до нормативних документів покупця, в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в договорі, згідно рахунку наданого постачальником.
23.03.2020 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія в якій позивач просив сплатити заборгованість у розмірі 85 656,00 грн (арк.с.16).
28.04.2020 відповідачем надано відповідь на претензію № 12-07/957 (арк.с.17), в якій зазначено, що запровадження карантину та введення ряду обмежувальних заходів відображається на здійсненні фінансування, гарантує здійснення повної оплати за поставлену продукцію.
В ході судового розгляду, відповідачем було оплачено суму основного боргу у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 15664 від 04.03.2021 на суму 85 656,00 грн.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки товару.
Щодо виконання зобов'язання з оплати товару
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно відмітки на видатковій накладній, продукція прийнята відповідачем 07.02.2020.
Виходячи з умов договору (пункт 3.4), оплату продукції підприємство повинно було здійснити протягом 25 банківських днів з моменту поставки та проходження вхідного контролю продукції за кількістю та якістю, тобто до 16.03.2020.
Розрахунок здійснено з урахуванням статті 253 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події з якою пов'язано його початок та з врахуванням, що 09.03.2020 вихідний, оскільки державне свято Міжнародний жіночий день 8 березня припало на неділю, відповідно - наступний робочий день понеділок вихідний.
Відтак, умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого товару. Відповідно до пункту 3.4 договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав 16.03.2020.
В порушення вимог закону та договору відповідач оплатив за поставлений товар 04.03.2021 тобто з простроченням.
Щодо суми пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 стаття 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі порушення покупцем більш ніж на 30 календарних днів строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочки оплати.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 8 739,27 грн за період з 13.03.2020 по 03.12.2020.
Враховуючи те, що факт порушення зобов'язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати поставленого товару, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.
Суд перевіривши розрахунок пені, зазначає, що він є невірним. Позивачем неправильно обрано період нарахування, а саме позивачем нараховано пеню з 13.03.2020, тоді як строк виконання зобов'язання по оплати товару є таким, що настав 16.03.2020, відповідно прострочення починається з 17.03.2020. Також, позивачем нараховано пеню більше ніж за 6 місяців, що суперечить частині 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Здійснивши перерахунок судом встановлено, що сума пені, яка підлягає задоволенню становить 6 337,61 грн за період з 17.03.2020 по 17.09.2020.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 865,66 грн за період з 13.03.2020 по 03.12.2020.
Суд перевіривши розрахунок 3% річних, зазначає, що він є невірним. Позивачем неправильно обрано період нарахування, а саме позивачем нараховано з 13.03.2020, тоді як строк виконання зобов'язання по оплати товару є таким, що настав 16.03.2020, відповідно прострочення починається з 17.03.2020.
Здійснивши перерахунок судом встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає задоволенню становить 1 839,50 грн за період з 17.03.2020 по 03.12.2020.
Також, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 721,69 грн за період квітень - жовтень 2020.
Суд не приймає доводи відповідача про безпідставне включення до періоду нарахування березеня 2020, оскільки із розрахунку позивача вбачається, що останнім нараховано інфляційні втрати за період квітень - жовтень 2020.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 721,69 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо суми витрат на правничу допомогу
Позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн.
Відповідач заперечує проти компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 500,00 грн. Вважає, що справа не є складною, позивачем завищено вартість однієї години роботи адвоката. Так, відповідно до п.2. Методики обчислення розміру винагороди адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 465, розмір оплати за годину роботи адвоката за надання правової допомоги становить 5 відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачені або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
01.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроприводи Белімо Дніпро" (замовник) та Адвокатським бюро “Завгоронього Олександра “Адвокатто” (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг № 01/12/2020.
Пунктом 1.1 договору встановлено, що замовник дає завдання виконавцю та зобов'язується оплатити його послуги, а виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника надати йому зазначені юридичні послуги.
Згідно пункту 1.2 договору, на підтвердження факту надання виконавцем замовнику юридичних послуг відповідно до умов цього договору складається акт приймання-передачі юридичних послуг.
Відповідно до пункту 1.3 договору основним дорученням за даним договором є представлення інтересів замовника у господарському суді Дніпропетровської області щодо стягнення заборгованості з боржника ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "Електроприводи Белімо Дніпро" за договором № 12с/232/53-142-01-19-01104 від 03.12.2019.
01.12.2020 між сторонами було підписано акт прийому-передачі № 1, в якому зазначено, що виконавцем були надані, а замовником були отримані послуги на загальну суму 7 500,00 грн, а саме:
- вивчення наданих замовником документів;
- надання усних консультації замовнику з питань перспективи судової справи за позовом ТОВ "Електроприводи Белімо Дніпро" до ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення заборгованості за договором за договором № 12с/232/53-142-01-19-01104 від 03.12.2019;
- підготовка та подання до суду позову, повне та самостійне представництво інтересів замовника в судовому процесі.
Клієнтом було оплачено бюро грошові кошти у розмірі 7 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3351 від 07.12.2020 (арк.с.20).
Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відтак, чинним законодавством не заборонено права суду присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, за рахунок іншої сторони адвокатські витрати у меншому розмірі, який погоджений у договорі між адвокатом та його клієнтом.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі (7 500,00 грн) не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості.
З огляду на те, що під час надання правової допомоги було допущено помилки у розрахунках пені та 3 відсотків річних, внаслідок чого позов було задоволено частково, зважаючи на те, що справа не є складною, суд доходить висновку про можливість зменшення суми витрат на правову допомогу, яку слід покласти на відповідача.
Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вищевикладене та часткове задоволення позову та згідно частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн слід покласти на відповідача.
Щодо суми судового збору
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому судовий збір позивача у розмірі 2 049,92 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Гагаріна, 4; ідентифікаційний код 39688675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроприводи Белімо Дніпро" (49000, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 74, кв. 1А; ідентифікаційний код 36296932) інфляційні втрати у розмірі 1 721,69 грн, 3% річних у розмірі 1 839,50 грн, пеню у розмірі 6 337,61 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, судовий збір у розмірі 2 049,92 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не почала функціонувати, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи до господарського суду Дніпропетровської області.
Суддя Я.С. Золотарьова