12.03.2021 року м.Дніпро Справа № 904/1924/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)
суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2020, ухвалене суддею Татарчуком В.О. (повний текст якого підписаний 12.11.2020, м. Дніпро) у справі № 904/1924/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Світлоприлад”, м. Запоріжжя
до товариства з обмеженою відповідальністю “Першотравенський ремонтно-механічний завод”, м. Першотравенськ, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у сумі 9147,27грн
У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Світлоприлад” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Першотравенський ремонтно-механічний завод” про стягнення 8640 грн - основного боргу, 431,76 грн - пені, 58,23 грн - 3% річних, 17,28 грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки №8216-ПРМЗ-УМТС-Т від 25.06.2019 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, що стало підставою для нарахування позивачем відповідачу пені, передбаченої п.6.7 договору та інфляційних втрат і 3% річних, передбачених ст.625 ЦК України.
Крім того, позивач просить стягнути (з урахуванням уточнень) з відповідача 5500 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2020 у справі №904/1924/20 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Першотравенський ремонтно-механічний завод” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Світлоприлад” 431,76 грн - пені, 58,23 грн - 3% річних, 17,28 грн - інфляційних втрат, 2102 грн - витрат по сплаті судового збору, 5500 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Закрито провадження у справі в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Першотравенський ремонтно-механічний завод” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Світлоприлад” 8640 грн - основного боргу.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду у задоволеній частині, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез"ясування обставин справи, зокрема щодо наявності підстав для застосування штрафних санкцій, обґрунтованості та розумності розміру витрат на правничу допомогу, просить рішення суду скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
При цьому в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на умови укладеного між сторонами договору, зокрема, за п.6.2 договору постачальник несе відповідальність у вигляді сплати неустойки (штрафу та пені) за порушення строків поставки продукції, в свою чергу за п.6.10 договору у випадку порушення постачальником строку поставки продукції та/або партії продукції покупець звільняється від відповідальності, пов"язаної з відмовою від прийняття продукції та/або партії продукції, за якою порушено строк поставки, в тому числі , але не виключно, сплати штрафних санкцій, збитків, додаткових платежів, компенсації витрат постачальника, регресних виплат тощо.
Також апелянт не погоджується із стягнутою сумою витрат на правничу допомогу та зазначає, що судом не досліджений критерій їх розумності, з огляду на те, що дана справа є справою незначної складності, підготовка до її розгляду не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи і не може бути оцінена понад 50% від суми позовних вимог.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст..263 ГПК України, не скористався, про відкриття апеляційного провадження та встановлення строку для подання відзиву попереджений належним чином.
У зв'язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, про що складений акт від 23.11.2020, копію ухвали про відкриття апеляційного провадження надіслано представнику позивача (адвокату Діордієву О.С.) засобами електронного зв"язку та представника відповідача (апелянта) повідомлено в телефонному режимі; для позивача додатково розміщено оголошення на офіційному веб-сайті суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2020 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" залишено без руху у зв'язку з неподанням доказів оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (3153,00 грн), неподання доказів направлення скарги позивачу листом з описом вкладення. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Вказану ухвалу отримано скаржником 21.12.2020, отже, недоліки апеляційної скарги мали бути усунені у строк до 31.12.2020 (включно).
16.12.2020 від скаржника до суду надійшов супровідний лист із доданим до нього платіжним дорученням № 1832128 від 04.12.2020 про сплату 3153,00 грн.
30.12.2020 до суду на виконання ухвали від 11.12.2020 надійшла заява про усунення недоліків із доданими до неї доказами направлення апеляційної скарги позивачу листом з описом вкладення.
З урахуванням перебування у відпустці судді-доповідача Іванова за розпорядженням керівника апарату суду від 04.01.2021 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи для вчинення певної процесуальної дії - відкриття провадження у справі.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021 для розгляду питання щодо відкриття провадження у справі справу №904/1924/20 передано колегії суддів у складі: Орєшкіна Е.В. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г.
За розпорядження керівника апарату суду від 11.01.2021 дану справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу справи з метою повернення її раніше визначеному складу суду.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021 справу №904/1924/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2021 (колегія суддів: головуючий, доповідач - Іванов О.Г., судді - Березкіна О.В., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2020 у справі №904/1924/20; з урахуванням ціни позову, положень ч.1 ст.270 ГПК України, вирішено розглядати апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження; сторонам наданий строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань відповідно до ст.ст. 38, 74, 80, 161, 263 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
25.06.2019 між ТОВ “Першотравенський ремонтно-механічний завод” (покупець за договором, відповідач по справі) та ТОВ “Торгівельний дім “Світлоприлад” (постачальник за договором, позивач по справі) укладений договір поставки № 8216-ПРМЗ-УМТС-Т, згідно предмету якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (продукція), в асортименті, кількості, у строки, за цінами та якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (п.1.1 договору).
Відповідно до п. 2 договору, покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.
Пунктом п. 4.1 договору визначено, що поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, якісними характеристиками та в строки, погоджені сторонами в специфікаціях до даного договору.
Згідно з п.4.3 договору Постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: рахунок, податкову накладну, видаткову накладну, відповідні товарно-супровідні документи. Документи (крім податкових накладних) постачальник зобов'язаний надати покупцю разом з поставленою продукцією.
На дату виникнення податкових зобов'язань (або підстав для їх коригування відповідно до податкового кодексу України) постачальник складає податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) в електронній формі. Реєстрація податкових накладних та розрахунків коригування до них у випадках, передбачених законодавством здійснюється постачальником протягом 3-х календарних днів.
Відповідно до пункту 5.4 договору, розрахунки за продукцію, що постачається по даному договору здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом п'яти робочих днів з 90-го календарного дня з дати поставки відповідної продукції, на підставі отриманого покупцем рахунку та при умові надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Пунктом 6.7 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати продукції покупець за письмовою вимогою постачальника сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно неоплаченої продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.
Даний договір може бути скріплений печатками сторін, вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Сторони дійшли згоди, що в разі належного виконання обома сторонами своїх зобов"язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2020 включно. В разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов"язань за цим договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов"язань. В разі укладення сторонами на виконання цього договору специфікацій до договору до закінчення строку дії договору, визначеного у абзаці першому п.8.1 договору, строк виконання зобов"язань за яким виходить за межі строку дії договору, зазначеного у абзаці першому п.8.1 цього договору, дія договору продовжується на строк виконання сторонами зобов"язань за вказаними специфікаціями. Строк дії договору продовжується тільки у відношенні специфікацій, які укладені в порядку, зазначеному в даному пункті договору і тільки на період виконання сторонами зобов"язань за вказаними специфікаціями.
25.06.2019 між сторонами підписана специфікація до Договору (далі - Специфікація, а.с.14), в якій вони узгодили найменування і кількість продукції (пускач магнітний ПМЕ-211 220В, пускач ПМА-3102 40А 380В, пускач магнітний ПМА-6202 160А 220В) загальною вартістю 8640,00 грн. з ПДВ; оплату продукції згідно умов договору; умови постачання - DDP, (с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, вул. Першотравнева, 1ж).
На виконання умов Договору і Специфікації позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 8640,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №1017 від 27.09.2019, яку отримано відповідачем за нарядом №665 від 25.09.2019 (а.с. 16, 17).
Також 27.09.2019 Позивачем виставлено відповідачеві рахунок на оплату товару №979 на суму 8640,00 грн (а.с.15), оформлено податкову накладну № 62 від 27.09.2019 на суму 8640 грн. (а.с.19).
Товар отриманий відповідачем без будь-яких зауважень щодо якості, кількості, вартості товару.
З урахуванням умов оплати, визначених п.5.4 договору поставлена продукція мала бути оплачена у строк до 08.01.2020 (включно).
Відповідач отриманий товар не оплатив, що і стало підставою звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з відповідача 8640,00 грн. заборгованості.
Також Позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 431,76 грн за період з 09.01.2020 по 31.03.2020, 3% річних в загальному розмірі 58,23 грн., які нараховані за період з 09.01.2020 по 31.03.2020 та інфляційні втрати в розмірі 17,28 грн за період січень 2020.
Позивачем також заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 грн, виходячи із розрахунку за 4 години роботи вартістю 1000 грн за годину та 1500 грн вартість послуг адвоката за участь в одному судовому засіданні.
В ході вирішення спору, відповідачем сплачено позивачу 8640 грн основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням №1746116 від 30.09.2020 (а.с.166).
Частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних, місцевий господарський суд виходив із арифметичної вірності здійсненого позивачем розрахунку.
Закриваючи провадження у справі в частині основної заборгованості на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд констатував, що оскільки заборгованість сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, то в частині стягнення 8640,00 грн відсутній предмет спору між сторонами.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн місцевий господарський суд, з урахуванням співмірності заявлених вимог із складністю справи, обставин надання професійної правничої допомоги позивачу, фактичного понесення цих витрат, що підтверджено належними та допустимими доказами, присудив до стягнення з відповідача заявлену суму витрат.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Аналізуючи правовідносини сторін, колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, який регулюється параграфом 1-3 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України.
Частиною 1 ст.174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, товар на суму 8640,00 грн був отриманий відповідачем без будь-яких зауважень, відповідно до договору та специфікації до нього кінцевий строк оплати товару відтермінований на 90 календарних днів та оплата має бути здійснена протягом 5 робочих днів з 90-го дня, а отже, з урахуванням поставки 27.09.2019 - до 08.01.2020 (включно). Під час слухання справи (після відкриття провадження в ній) відповідачем сплачена основна сума заборгованості (8640 грн) за платіжним дорученням №1746116 від 30.09.2020.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З урахуванням наведеного, є обґрунтованим закриття провадження у справі в частині основної суми заборгованості в сумі 8640,00 грн.
Крім того, оскільки прострочення в оплаті мало місце, а на момент подання позовної заяви сума основної заборгованості сплачена не була, є підставними і обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 431,76 грн за період з 09.01.2020 по 31.03.2020, 3% річних в загальному розмірі 58,23 грн., які нараховані за період з 09.01.2020 по 31.03.2020 та інфляційних втрат в розмірі 17,28 грн за січень 2020 року. Вказані розрахунки здійснені арифметично правильно, внаслідок чого є обґрунтованим задоволення позовних вимог в цій частині.
Доводи апелянта про те, що він має бути звільнений від сплати штрафних санкцій згідно з умовами п.6.2, 6.10 договору, не приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.
За умовами п. 6.2. Договору, у разі не поставки продукції або поставки продукції з порушенням строків, передбачених в Договорі або відповідній Специфікації, Постачальник несе наступну відповідальність:
6.2.1. в разі не поставки Продукції або прострочення поставки Продукції Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 5% від вартості Продукції, яка підлягає поставці за відповідною специфікацією;
6.2.2. в разі, якщо не поставка Продукції або прострочення поставки Продукції буде понад 10 (десять) календарних днів, то Постачальник, починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня, сплачує Покупцеві неустойку в розмірі 0,1% від вартості не поставленої Продукції або Продукції, поставленої з порушенням строків, за кожен день прострочення.
Відповідно до п.6.10. Договору, в разі порушення Постачальником строку поставки Продукції та/або партії Продукції, встановленого Договором або Специфікацією до Договору, Покупець:
має право відмовитись від прийняття Продукції або партії Продукції, за якою порушено строки поставки, шляхом направлення відповідного письмового повідомлення Постачальникові не раніше закінчення узгодженого Сторонами у Договорі або Специфікації до Договору строку для поставки Продукції та/або партії Продукції;
звільняється від будь-якої відповідальності, пов'язаної із відмовою від прийняття Продукції та/або партії Продукції, за якою порушено строки поставки, в тому числі, але не виключно, сплати штрафних санкцій, збитків, додаткових платежів, компенсації видатків постачальника, регрес них виплат тощо.
Постачальник зобов"язаний сплатити покупцю нараховані штрафні санкції та/або компенсувати покупцю понесені та документально підтверджені збитки у зв"язку з порушенням строків поставки продукції та/або партії продукції;
Виконати всі необхідні дії з мінімізації видатків постачальника та/або покупця через відмову покупця від поставки продукції та/або партії продукції, за якою порушені строки поставки.
Таким чином, з огляду на викладені умови договору передбачене положеннями п. 4.3 договору право покупця застосувати оперативно-господарську санкцію за неправильне та невчасне заповнення/направлення податкових накладних, а також передбачені умовами п.6.2 договору штрафні санкції за несвоєчасну поставку товару не впливає на обов'язок відповідача сплатити заборгованість за договором за отриманий і прийнятий товар.
При цьому слід наголосити, що звільнення від відповідальності за договором (за п.6.10 договору) для покупця передбачене лише в разі відмови від отримання товару/партії товару поставленого з порушенням строку поставки. В даному випадку товар апелянтом прийнятий без зауважень, доказів протилежного в матеріали справи відповідачем не надано, внаслідок чого п.6.10 до спірних правовідносин не може бути застосований.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Колегія суддів наголошує, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19.
Також Об'єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Світлоприлад"" (замовник) та адвокатом Діордієвим Олексієм Сергійовичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги (арк.с.24).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що замовник доручає, а адвокат зобов'язується надати замовнику правову (правничу) допомогу при розгляді в судах загальної юрисдикції всіх інших справ, що стосуються замовника, а також представляти інтереси замовника в усіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, органах державної влади та місцевого самоврядування, органах Національної поліції.
За п.2.3 договору приймання-передача наданих послуг оформлюється актом, що підписується обома сторонами цього договору.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору вартість послуг адвоката за цим договором визначається в додатках до даного договору; платежі здійснюються шляхом передачі готівкових коштів адвокату на підставі підписаного акту прийому-передачі наданих послуг чи будь-яким іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, або до повного виконання сторонами взятих на себе зобов"язань (п.5.1 договору).
До договору сторонами підписано додаток №1 від 02.03.2020, яким сторони узгодили, що винагорода адвоката за надання правової допомоги за договором становить 1000 грн за одну годину роботи; винагорода адвоката за представництво інтересів замовника в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій в одному судовому засіданні (в тому числі підготовчому) складає 1500,00 грн за одне засідання незалежно від його тривалості; визначено умови підписання акту приймання-передачі послуг після надання певного обсягу послуг; визначено, що транспортні витрати адвоката оплачуються замовником окремо за фактом їх виникнення (а.с.25).
Між сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2020, за яким адвокатом надані наступні послуги: зібрано докази, вчинено та проаналізовано документи, надані замовником для оформлення позовної заяви про стягнення заборгованості за договором №8216-ПРМЗ-УМТС-Т від 25.06.2019, укладеним між позивачем та відповідачем, здійснено консультацію замовника щодо способу захисту його порушених прав, здійснено розрахунок суми втрат від інфляції, відсотків річних та пені за період прострочення оплати за договором №8216-ПРМЗ-УМТС-Т від 25.06.2019, складено позовну заяву, сформовано додатки до позову. Всього надано послуг на 4000 грн (а.с.26).
Згідно розрахунку наданих послуг адвокатом витрачено 4 години по 1000 грн. за годину (а.с.26).
Відповідно до видаткового касового ордеру та квитанції до прибуткового касового ордера від 31.03.2020 адвокатом отримано 4000 грн (а.с.27, 142-143).
В подальшому, між позивачем та адвокатом підписаний акт приймання-передачі наданих послуг від 22.09.2020, за яким адвокатом надано послугу з участі у судовому засіданні 22.09.2020 вартістю 1500 грн. (а.с.139).
Відповідно до видаткового касового ордеру та квитанції до прибуткового касового ордера від 22.09.2020 адвокатом отримано 1500,00 грн (а.с.140-141).
Матеріалами справи підтверджується, що всі документи в суді першої інстанції підготовлено адвокатом Діордієвим О.С.
Позивача у суді представляв адвокат Діордієв О.С. згідно ордеру серії ЗП №61636 від 30.03.2020 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1405 від 21.03.2014).
Колегія суддів констатує, що заяву про розподіл судових витрат подано позивачем у передбачений ч.8 ст.129 ГПК України строк.
При цьому до позовної заяви та заяви про розподіл судових витрат подані докази її направлення відповідачу у справі листом з описом вкладення.
Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням аналізу кожної складової наданих адвокатом послуг, що наведений у розрахунку та в акті наданих послуг, підтвердження наявними в матеріалах справи доказами надання та оплати таких послуг, відсутності доказів завищення вартості послуг та клопотання відповідача про зменшення вартості послуг на правничу допомогу, з огляду на задоволення позовних вимог, господарський суд дійшов правильного висновку про необхідність задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 5500 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що така вартість послуг не узгоджується з ціною позову, не приймаються колегією суддів, оскільки спір до вирішення в судовому порядку доведено саме відповідачем, при цьому саме він сприяв збільшенню видатків позивача на послуги адвоката (щодо участі останнього в судовому засіданні) зволіканням у подачі документів суду першої інстанції та вирішення справи по суті, оскільки за ухвалою суду від 13.04.2020 позовну заяву прийнято та спір вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Оскільки загальна ціна позову становить 9147,27 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2020 у справі №904/1924/20 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2020 у справі №904/1924/20 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
З урахуванням перебування у відрядженні судді-доповідача Іванова О.Г. в період з 08.03.2021 по 12.03.2021 повний текст постанови виготовлено та підписано 12.03.2020.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя С.Г. Антонік
Суддя О.В. Березкіна