вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" березня 2021 р. Справа№ 910/13610/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Руденко М.А.
Владимиренко С.В.
за участю представників: не викликались
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційну
скаргу Фізичної особи - підприємця Ніколенка Дмитра Миколайовича
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 р.
у справі №910/13610/20 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Ніколенка Дмитра Миколайовича
до Фізичної особи - підприємця Гончарова Юрія Сергійовича
про стягнення 90084,88 грн.,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/13610/20 було задоволено позовні вимоги. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Гончарова Юрія Сергійовича на користь Фізичної особи - підприємця Ніколенка Дмитра Миколайовича 90084,88 грн. заборгованості та 2 102 грн. судового збору.
16.12.2020 позивачем до Господарського суду міста Києва подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому заявник просить суд прийняти додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу; стягнути з Фізичної особи - підприємця Гончарова Юрія Сергійовича на користь Фізичної особи - підприємця Ніколенка Дмитра Миколайовича судові витрати по сплаті професійної правничої допомоги в розмірі 28500 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 року у справі №910/13610/20 відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Ніколенка Дмитра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Фізична особа - підприємець Ніколенко Дмитро Миколайович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 року у справі №910/13610/20 та прийняти додаткове рішення по справі, яким заяву Фізичної особи - підприємця Ніколенка Дмитра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат по справі №910/13610/20 задовольнити. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гончарова Юрія Сергійовича 28 500 грн (двадцять вісім тисяч п'ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи №910/13610/20. Також, Фізичної особа - підприємець Ніколенко Дмитро Миколайович просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2021 р. апеляційну скаргу Фізичної особа - підприємець Ніколенко Дмитро Миколайович передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Руденко М.А., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 року апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ніколенка Дмитра Миколайовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 року у справі №910/13610/20 - залишено без руху. Фізичній особі - підприємцю Ніколенку Дмитру Миколайовичау було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом надання до Північного апеляційного господарського суду заяви про уточнення дати ухвали, що оскаржується.
03.02.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 року у справі №910/13610/20.
Фізична особа - підприємець Ніколенко Дмитро Миколайович просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 року у справі №910/13610/20 посилаючись на те, що суд першої інстанції розглядав справу за правилами строщеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, тому копія тексту ухвали була отримана позивачем 04.01.2021 року, що підтверджується витягом з інформаційної бази АТ „Укрпошта" трекінгу відправлення із штрих кодовим ідентифікатором 010547757525.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2021 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 року у справі №910/13610/20 та поновлено Фізичній особі - підприємцю Ніколенко Дмитру Миколайовичу зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Ніколенка Дмитра Миколайовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 року у справі №910/13610/20. Роз'яснено учасниками, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
04.01.2021р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 року у справі № 910/13610/20 без змін.
Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18,31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1, п 6 ст. 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Судом першої інстанції справа № 910/13610/20 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Відмовляючи у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Ніколенка Дмитра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що до позову і в подальшому до інших поданих позивачем документів не було додано жодного документального підтвердження фактичного понесення витрат (як то: платіжне доручення, банківська виписка). Позивачем було документально підтверджено лише сплату суми судового збору 2 102 грн., а саме шляхом подання платіжного доручення від 19.08.2020 №430.
Однак, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись з позовом до Фізичної особи - підприємця Гончарова Юрія Сергійовича про стягнення грошових коштів за невиконані роботи у розмірі 90 084,88 грн., також просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 2 102,00 грн. судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 24 000,00 грн.
В позові позивач зазначив, що надано попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 90084,88 грн. заборгованості та 2 102 грн. судового збору.
16.12.2020 позивачем до Господарського суду міста Києва подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому заявник просить суд прийняти додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з Фізичної особи - підприємця Гончарова Юрія Сергійовича на користь Фізичної особи - підприємця Ніколенка Дмитра Миколайовича судові витрати по сплаті професійної правничої допомоги в розмірі 28500 грн. Також просив суд поновити строк пропущеного строку, встановлену ч. 8 ст. 129 ГПК України.
В обгрунтування пропущеного строку позивач зазначив, що судом першої інстанції справа № 910/13610/20 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, копію рішення позивач не отримав, а про наявність рішення дізнався з Єдиного реєстру судових рішень, що позбавило можливості своєчасно подати дану заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача надано копію договору № 10/08-С про надання правової допомоги від 10.08.2020р., оригінал ордеру адвоката, копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 09.12.2020р. № 1/2020.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Об'єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Як убачається із матеріалів справи, позивач заявив до стягнення з відповідача 28 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи ці вимоги, позивач надав копію договору № 10/08-С про надання правової допомоги від 10.08.2020р. між адвокатом Луук А.В. і Фізичною особою - підприємцем Ніколенко Дмитром Миколайовичем, оригінал ордеру адвоката, копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 09.12.2020р. № 1/2020.
У свою чергу, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти стягнення із нього витрат на професійну правничу допомогу, також зазначив, що заявлений розрахунок витрат на правову допомогу є необґрунтованим та підлягає зменшенню.
Відмовляючи у задоволенні заяви Фізичній особі - підприємцю Ніколенка Дмитра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що до позову і в подальшому до інших поданих позивачем документів не було додано жодного документального підтвердження фактичного понесення витрат на суму 28500 грн. (як то: платіжне доручення, банківська виписка).
Однак колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Так, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Таким чином, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і не спростований судом факт надання адвокатом Луук А.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 16.03.2018 № 59, оригінал ордеру адвоката, копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 09.12.2020р. № 1/2020) професійної правничої допомоги у цій справі у суді першої інстанції на спірну суму (28 500,00 грн).
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти стягнення із нього витрат на професійну правничу допомогу, також зазначив, що заявлений розрахунок витрат на правову допомогу є необґрунтованим та підлягає зменшенню.
Також, колегія суддів зазначає, що заявник звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення 16.12.2020р., а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції було прийнято 24.12.2020р. без виклику представників сторін, отже представник відповідач не мав можливості своєчасно подати до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
За таких обставин колегія суддів приймає доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, щодо зменшення витрат на правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, справа сторін є малозначною та потребує лише наявності базових знань у сфері цивільного та господарського законодавства України.
Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а відтак, колегія суддів вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку має бути зменшений до 10 000,00 грн.
Колегія суддів вважає, що з фрахуванням конкретних обставин справи, за ознайомлення з наданими замовником документами з метою оцінювання перспектив вирішення справи в судовому порядку; вивчення судової практики з аналогічних справ та формування правової позиції; збирання доказів, вивчення листування із узгодженням умов домовленості між сторонами, оформлення електронного доказу - eml файлу листування; підготовка позовної заяви та формування додатків до позову підлягає стягненню 9 000,00 грн., а за підготовку відповіді на відзив 1 000,00 грн.
Враховуючи наведені вимоги закону та наявні докази в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що сума судових витрат відповідача на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в розмірі 14 250,00 грн..
Керуючись ст.ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ніколенка Дмитра Миколайовича задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.12.2020 р. в справі № 910/13610/20 скасувати та прийняти нове рішення.
4. Заяву Фізичної особи - підприємця Ніколенка Дмитра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат по справі №910/13610/20 задовольнити частково.
5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гончарова Юрія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Ніколенка Дмитра Миколайовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
6. В задоволення заяви в іншій частині відмовити.
7. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гончарова Юрія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Ніколенка Дмитра Миколайовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1 576,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 12.03.2021року.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді М.А. Руденко
С.В. Владимиренко