ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
12 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1192/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Будішевської Л.О.
суддів Таран С.В., Поліщук Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2020, ухвалене суддею Давченко Т.М., м. Миколаїв
у справі № 915/1192/20
за позовом Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Стивідорінг Компані»
про стягнення 5776,62 грн.
У вересні 2020 року Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» (далі ДП «ММТП») звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Стивідорінг Компані» (далі ТОВ «МСК»), в якому просило суд стягнути з останнього 5776,62 грн., з яких: 5078, 64 грн. основного боргу, 523,93 грн. пені, 60,81 грн. інфляційних втрат та 113,24 грн. 3% річних.
Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № 131-Р від 20.05.2013 в частині повної та своєчасної сплати наданих позивачем у листопаді 2019 року послуг зі зберігання майна ТОВ «МСК».
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2020 у справі № 915/1192/20 у задоволенні позову ДП «ММТП» відмовлено повністю.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність ДП «ММТП» факту прийняття від ТОВ «МСК» майна на зберігання.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не звернув увагу на наведені у позовній заяві рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.05.2019 у справі № 915/1901/18 та від 28.05.2020 у справі № 915/2393/19, у яких задовольнялись позови ДП «ММТП» про стягнення з ТОВ «МСК» заборгованості за договором від 20.05.213 № 131-Р за попередні періоди. Ці обставини в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребують повторному доказуванню.
Щодо відображення у рахунку від 30.11.2019 за № 22078331 та акті наданих послуг (виконаних робіт) від 30.11.2019 за № 22078331 назви договору, як «131-Р/4», скаржник зазначив, що це стало внаслідок використання бухгалтерської програми « 1-С», яка не підтримує кілька однакових порядкових номерів договорів, що вже внесені у її базу даних.
Враховуючи вищевикладене, скаржник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про недоведеність ДП «ММТП» факту прийняття від ТОВ «МСК» майна на зберігання.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2021 для розгляду вказаної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Будішевської Л.О., суддів Таран С.В., Поліщук Л.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 915/1192/20 за апеляційною скаргою «ДП «ММТП» відкрито апеляційне провадження, встановлено ТОВ «МСК» строк до 28.01.2021 для подання відзиву, роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати суду будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань.
За проміжок часу з 14.01.2021 по 28.01.2021 будь-яких заяв чи клопотань від учасників справи не надійшло.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2013 між ДП «ММТП» (зберігач) та ТОВ «Нова Європейська Компанія», правонаступником якого є ТОВ «МСК», (поклажодавець) укладено договір № 131-Р (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого поклажодавець зобов?язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати, а зберігач ? прийняти на крите зберігання в приміщенні чалочної (інв. № 3352, загальною площею 84,9 кв.м) протягом строку дії цього договору майно, зазначене у переліку майна, який є додатком № 1 до договору та його невід'ємною частиною.
Поклажодавець приймає надані послуги з критого зберігання майна та оплачує їх згідно з умовами цього договору (п. 1.3. договору).
Зберігач зобов'язаний:
- прийняти майно на крите зберігання на підставі акту прийому-передачі (п. 2.1.1. договору).
- до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, оформлювати акти наданих послуг та виставляти рахунки поклажодавцю на оплату послуг (п. 2.1.5. договору).
Поклажодавець зобов'язаний:
- передати зберігачеві майно на крите зберігання за актом прийому-передачі (п. 2.2.1. договору).
- своєчасно здійснювати оплату рахунків зберігача з критого зберігання майна згідно умов розділу 3 цього договору (п. 2.2.3. договору).
При передачі майна сторони оформлюють належним чином акт прийому-передачі із зазначенням в ньому найменування майна і кількості з підписанням його в термін двох робочих днів (п. 2.2.5. договору).
Поклажодавець щомісячно оплачує рахунки зберігача за крите зберігання майна, виставлені на підставі актів прийому-передачі та актів наданих послуг до 20-го числа місяця, наступного за звітним, з розрахунку вартості надання послуг з критого зберігання майна, за місяць ?? 1175 грн. без ПДВ. (п. 3.1. договору).
Зберігач залишає за собою право на зміну тарифів на послуги за цим договором виключно уразі: підвищення мінімального рівня заробітної плати; змін у розмірі відрахувань у фонди (пенсійний, соцстраху та інше) на законодавчому рівні; інфляції; підвищення цін на енергоносії, паливно-мастильні матеріали, комунальні послуги, закупівлю матеріалів та послуг виробників, ? з подальшим укладанням додаткової угоди до договору. При цьому тарифи на послуги зберігача змінюється на розмір зміни собівартості послуг у зв'язку з обставинами, вказаними у цьому пункті (п. 3.4. договору).
До 5-го числа кожного місяця, наступного за звітним, зберігач складає та надає на підпис поклажодавцю приймально-здавальний акт з зазначенням наданих послуг за місяць у двох примірниках, поклажодавець підписує і повертає приймально-здавальні акти протягом доби. До 10-го числа кожного місяця поклажодавець отримує акти наданих послуг і рахунки на оплату, підписує і повертає акти наданих послуг термін двох діб, а також оплачує рахунки до 20-го числа місяця, наступного за звітним (п.п. 4.1., 4.2. договору).
Перелік майна наведений у додатку № 1 до договору (а.с.13), який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
Умови п. 3.1. договору неодноразово змінювалися сторонами шляхом укладення до нього додаткових угод, а саме: № 1 від 20.12.2013 (а.с.14), № 2 від 24.12.2014 (а.с.15), № 4 від 25.12.2015 (а.с.16), № 5 від 29.12.2016 (а.с.18).
Колегією суддів встановлено, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.05.2019 у справі № 915/1901/18 встановлено господарські правовідносини шляхом визнання додаткової угоди № 6 до договору №131-Р від 20.05.2013 між ДП «ММТП» та ТОВ «МСК», якою внесено зміни в п. 3.1 договору та викладено його у такій редакції: «Поклажодавець щомісячно сплачує рахунки Зберігача за крите зберігання майна, виставлені на підставі актів прийому-передачі та актів наданих послуг до 20-го числа місяця наступного за звітним, з розрахунку вартості надання послуг критого зберігання майна, за місяць у розмірі 3772,74 грн. (три тисячі сімсот сімдесят дві гри. 74 коп.) в т.ч. ПДВ - 628,79 грн. Стягнення податку на додану вартість здійснюється відповідно до чинного законодавства України».
На оплату наданих у листопаді 2019 року послуг позивачем виставлено відповідачу рахунок від 30.11.2019 за № 22078331 на суму 5078,64 грн. з призначенням платежу «За зберігання майна у листопаді 2019 року, № 131-Р/4 від 20.05.2013»
Також позивачем складено акт наданих послуг (виконаних робіт) від 30.11.2019 за № 22078331, за яким: «Виконавець надав, а Замовник прийняв послуги згідно договору № 131-Р/4 від 20.05.2013, а саме: Крите зберігання майна в приміщенні чалочної. інв. № 3352 (ТОВ «МСК»).
Рахунок та акт від 30.11.2019 за № 22078331 направлені відповідачу супровідним листом від 11.12.2019 за № 03/1613 (а.с.21).
Факт направлення вказаних документів підтверджується відповідним фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 11.12.2019 № ФН 3000509083 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 5402000993521 з відміткою про отримання представником відповідача 12.12.2019.
Предметом спору у даній праві є вимога ДП «ММТП» стягнути з ТОВ «МСК» 5776,62 грн. (5078, 64 грн. основний борг, 523,93 грн. пеня, 60,81 грн. інфляційні втрати та 113,24 грн. 3% річних.) з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної сплати наданих позивачем у листопаді 2019 року послуг.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що в матеріалах даної справи відсутній акт прийому-передачі майна, який міг би свідчити про фактичне прийняття ДП «ММТП» на зберігання майна ТОВ «МСК», зазначеного у додатку № 1 до договору, та про належне дотримання сторонами письмової форми договору.
Суд також зазначив, що позивачем не подано і інших доказів, які могли б свідчити про фактичне виконання сторонами умов договору: підписаних сторонами актів наданих послуг та доказів оплати таких послуг у попередні періоди, тощо.
Крім того, як акт наданих послуг (виконаних робіт) від 30.11.2019 за № 22078331, так і рахунок від 30.11.2019 за № 22078331 містять посилання на договір від 20.05.2013 № 131-Р/4, тоді як предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за договором від 20.05.213 № 131-Р.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Частиною першою ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).
Згідно ст. 626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. (ст. 937 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Як вже зазначалось раніше, відповідно до п.п. 2.1.1., 2.2.1., 2.2.5 договору зберігач зобов'язаний прийняти, а поклажодавець передати зберігачеві майно на крите зберігання на підставі акту прийому-передачі. При передачі майна сторони оформлюють належним чином акт прийому-передачі із зазначенням в ньому найменування майна і кількості з підписанням його в термін двох робочих днів.
Колегією суддів враховується, що в матеріалах даної справи відсутній складений між сторонами договору відповідний акт прийому-передачі майна на крите зберігання.
Разом з тим, в матеріалах даної справи міститься підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками додаток № 1 до договору (а.с.13), який фактично містить перелік майна, який ТОВ «МСК» передало, а ДП «ММТП» прийняло на крите зберігання в приміщенні чалочної (інв. № 3352, загальною площею 84,9 кв.м) за договором.
Крім того, колегією суддів враховується, що рішеннями Господарського суду Миколаївської області від 21.05.2019 у справі № 915/1901/18 та від 28.05.2020 у справі № 915/2393/19, які набрали законної сили, були задоволені позови ДП «ММТП», у тому числі, про стягнення з ТОВ «МСК» заборгованості за договором за попередні періоди.
Вищевказаними судовими рішеннями було встановлено факт надання ДП «ММТП» послуг ТОВ «МСК» зі зберігання майна за договором та несплату ТОВ «МСК» їх вартості за попередні періоди.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вищевикладене, те, що перелік майна, який ТОВ «МСК» передало, а ДП «ММТП» прийняло на зберігання за договором викладений у додатку № 1 до договору, а також те, що іншими рішеннями суду, які набрали законної сили, встановлено факт надання ДП «ММТП» послуг ТОВ «МСК» зі зберігання майна за даним договором за попередні періоди, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про недоведеність ДП «ММТП» факту прийняття від ТОВ «МСК» майна на зберігання.
Як вже зазначалось раніше, на оплату наданих у листопаді 2019 року послуг позивачем направлено відповідачу рахунок від 30.11.2019 за № 22078331 на суму 5078,64 грн., а також акт наданих послуг (виконаних робіт) від 30.11.2019 за № 22078331.
12.12.2019 вищевказані документи отримані відповідачем, що рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 5402000993521.
Докази сплати відповідачем вартості наданих позивачем послуг матеріали даної справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає про наявність підстав для задоволення позову ДП «ММТП» в частині стягнення з ТОВ «МСК» 5078,64 грн. основного боргу.
Щодо висновку суду про те, що акт наданих послуг (виконаних робіт) та рахунок від 30.11.2019 за № 22078331 містять посилання на договір « 131-Р/4», тоді як предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за договором « 131-Р», колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Враховуючи вищевикладене, керуючись критерієм вірогідності доказів та враховуючи, що в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, що між сторонами укладено інший договір за № 131-Р/4, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем акт наданих послуг (виконаних робіт) та рахунок від 30.11.2019 за № 22078331 стосуються укладеного між сторонами договору № 131-Р.
Щодо вимог ДП «ММТП» стягнути з ТОВ «МСК» 523,93 грн. пені, 60,81 грн. інфляційних втрат та 113,24 грн. 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до п. 5.4 договору за несвоєчасну оплату рахунків зберігача з поклажодавця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від неоплаченої суми за кожен день прострочення до повної сплати заборгованості.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується з ним.
Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2020 у справі № 915/1192/20 підлягає скасуванню, із прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 235, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» задовольнити.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2020 у справі № 915/1192/20 скасувати.
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Стивідорінг Компані» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» 5776,62 грн., з яких: 5078, 64 грн. основного боргу, 523,93 грн. пені, 60,81 грн. інфляційних втрат та 113,24 грн. 3% річних.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Стивідорінг Компані» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» 2102 грн. витрат по сплаті судового забору за подання позову.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Стивідорінг Компані» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» 3153 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України, у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Л.О. Будішевська
Суддя С.В. Таран
Суддя Л.В. Поліщук