ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
09 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2262/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,
секретар судового засідання А.В. Земляк
за участю представників сторін:
від позивача: І.І. Брушньовська
від відповідача: Д.В. Приміч
від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Курортний комплекс «Фієстатур»: не з'явився
2) ОСОБА_1 : Д.В. Приміч
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2020 (суддя Щавинська Ю.М., м. Одеса, повний текст складено 26.11.2020)
у справі № 916/2262/19
за позовом ОСОБА_2
до відповідача: ОСОБА_3
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Курортний комплекс "Фієстатур"
2. ОСОБА_1
про розірвання договору та скасування запису,
У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" від 07.09.2018, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та скасування запису: зміна складу або інформації про засновників від 10.09.2018, проведений державним реєстратором Комунального підприємств "Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради" Зубар Оленою Іванівною.
Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем свого зобов'язання зі сплати відчуженої за вказаним договором частки, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок чого такий договір підлягає розірванню на підставі статті 611, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Враховуючи, що запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений на підставі акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства, що укладався за договором купівлі-продажу частки від 07.09.2018, який підлягає розірванню, існують підстави для скасування запису про належність частки у статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" ОСОБА_3 , оскільки підстава, на якій він був внесений, відпала. Разом з тим, позивач зауважив, що надану відповідачем редакцію договору купівлі-продажу частки ОСОБА_2 не підписував, дійсності відповідає лише остання сторінка, яка містить підписи сторін. ОСОБА_2 не отримував свій екземпляр договору після його підписання. Надана відповідачем редакція договору складена з численними помилками, зокрема, не вірно визначено предмет договору у розмірі 60% у статутному капіталі товариства, що еквівалентно 1 009 800 грн, оскільки фактично відчужувана частка становить 29,7 % частки у статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур". Крім того, у п.2.1. договору не зазначено ціну частки, а лише її грошовий вираз, тобто номінальну вартість частки.
Ухвалою місцевого господарського суду від 02.09.2019 ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 11.12.2019 було зупинено провадження у справі №916/2262/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №916/667/18, а ухвалою від 28.10.2020 - провадження у цій справі поновлено з 16.11.2020, у зв'язку з усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у справі №916/2262/19. Протокольною ухвалою від 16.11.2020 суд залучив до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.11.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що:
- розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів, а отже, позивач, пред'явивши позовну вимогу про розірвання спірного договору, обрав неналежний спосіб захисту, що має наслідком відмову у задоволенні даної позовної вимоги;
- оскільки у даній справі покупець ОСОБА_3 отримав товар (частку у статутному капіталі товариства), що жодною стороною не заперечується та визнається, то застосуванню підлягають положення частини 3 статті 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами;
- обставини щодо істотного порушення умов договору з підстав, визначених позивачем, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, натомість зміст наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі частки, який в тому числі місить підпис позивача та дійсність якого ним не оспорюється, та який засвідчений нотаріально, в повній мірі відповідає змісту договору, який вказує на те, що оплата частки станом на момент підписання акту відбулась;
- з огляду на відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання договору, відсутні підстави у задоволенні вимоги про скасування запису: зміна складу або інформації про засновників від 10.09.2018, проведеного державним реєстратором Комунального підприємства "Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради" Зубар Оленою Іванівною, як такої, що є похідною.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, а також визнання судом встановленими обставини справи, які не були доведені належними доказами, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник послався на те, що:
- несплата відповідачем частки у статутному капіталі товариства у строк, що на момент звернення до суду становив майже один рік, є істотним порушенням умов договору та є підставою для розірвання такого договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України;
- положення частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України не є імперативною нормою, а встановлює лише один із варіантів прав продавця щодо захисту свого порушеного права на оплату товару, при цьому частина 2 статті 651 даного Кодексу не містить вказівки щодо можливості обмежити її незастосування законом або договором, зокрема, щодо певного виду правовідносин;
- судом не надано оцінки твердженням позивача щодо невірного визначення предмету договору (відсотку переданої частки у статутному капіталі товариства) та щодо зазначення в договорі ціни частки;
- суд дійшов невірного висновку про те, що оплата частки станом на момент підписання акта відбулась, оскільки доказів передачі грошових коштів в оплату частки відповідачем надано не було, договір купівлі-продажу та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі не підтверджують факт здійснення розрахунків між сторонами та не мають ознак розписки про підтвердження вартості оплати такої частки. При цьому судом не враховано, що договір купівлі-продажу є консенсуальним договором, тобто вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо усіх істотних його умов, а тому посилання на оплату відповідачем частки до укладення договору купівлі-продажу з огляду на відсутність відповідних доказів є лише припущеннями.
Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2020 у даній справі; відкрито апеляційне провадження за даною скаргою; встановлено учасникам справи строк до 26.01.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.01.2021 розгляд справи №916/2262/19 призначено на 23.02.2021.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду апеляційної інстанції 04.02.2021, відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення з підстав її необґрунтованості. Одночасно відповідач просив поновити строк на подання даного відзиву. У вказаному відзиві на апеляційну скаргу відповідачем заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи, у складі витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10 500,00грн.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 23.02.2021 судовою колегією визнано причини пропуску відповідачем строку на подання відзиву на апеляційну скаргу поважними та поновлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 23.02.2021 від відповідача було подано заяву про стягнення судових витрат відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, в якій відповідач у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги просив стягнути з позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10 500,00 грн. та повідомив, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення постанови.
У судовому засіданні 23.02.2021 оголошено перерву до 09.03.2021, про що присутні представник скаржника, представник відповідача і третя особа повідомлені під розписку. Враховуючи оголошення перерви у вказаному судовому засіданні і неприбуття представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Курортний комплекс "Фієстатур", ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.02.2021 повідомлено учасників справи про перерву в судовому засіданні до 09.03.2021 в порядку частини 2 статті 120, частини 2 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, шляхом постановлення та направлення відповідної ухвали, а також розміщення відповідної інформації на офіційному сайті суду.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Курортний комплекс "Фієстатур" в судове засідання апеляційної інстанції, яке відбулось 23.02.2021 не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено апеляційною інстанцією, 07.09.2018 між ОСОБА_2 (продавцем) та ОСОБА_3 (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур", відповідно до пункту 1.1. якого продавець передає покупцю частину частки у розмірі 60 % у статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур", що еквівалентно 1 009 800 грн.(а.с.78-80, т.1)
Згідно з пунктом 1.4 продавцю належить частка у статутному капіталі товариства у розмірі 49,5% статутного капіталу підприємства.
Ціна частки, що складає 60%, в грошовому еквіваленті становить 1 009 800 грн (пункт 2.1. договору).
Оплата вартості частки, вказаної у п. 2.1. цього договору, здійснюється покупцем до підписання цього договору (пункт 2.2.).
Валютою платежу за цим договором є грошова одиниця України - гривня (пункт 2.3. договору).
Згідно з пунктом 3.2.1. договору покупець оплатив продавцю вартість частки у статутному капіталі товариства згідно з п.2.1. та п.2.2. договору та приймає вказану частку у власність.
У відповідності до пункту 3.3.5 договору сторони погодили, що після укладання даного договору та виконання своїх обов'язків сторонами продавець має забезпечити внесення змін до статуту товариства та зареєструвати їх відповідно до вимог чинного законодавства України.
За настання обставин, зазначених в п. 3.3.5. даного договору, продавець втрачає усі права та обов'язки по відношенню до товариства, що були передбачені відчужуваною часткою (пункт 4.1. договору).
Відповідно до пункту 4.2. договору за настання обставин, зазначених в п. 3.3.5. даного договору, покупець стає по відношенню до товариства його учасником з усіма відповідними правами та обов'язками.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що перехід права власності на частку, що складає 30% статутного капіталу товариства, від продавця до покупця відбувається в момент укладання цього договору. Перехід частини корпоративних прав учасника товариства від продавця до покупця відбувається в момент підписання акту приймання-передачі частки та державної реєстрації вказаних змін в відповідних органах державної влади та/або органах місцевого самоврядування.
07.09.2018р. позивачем та відповідачем також було складено та підписано акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Курортний комплекс "Фієстатур".
Вказаним актом приймання-передачі засвідчено факт передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур", що становить 60% частки учасника товариства, що в грошовому виразі складає 1 009 800 грн.
У пункті 2 акту сторони зазначили, що частка, що передається, внесена (сформована) продавцем до статутного (складеного) капіталу товариства в повному обсязі, а також оплачена покупцем згідно умов договору в повному обсязі.
Акт приймання-передачі містить реквізити та підписи сторін. Справжність підписів гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 засвідчені нотаріально (а.с.36, т.1).
Як на підставу для розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, позивач послався на те, що відповідач зобов'язався сплатити повну вартість частки протягом трьох місяців з моменту укладання цього договору, тобто строк виконання настав ще 07.12.2018р., однак на момент звернення до суду відповідач не виконав свого зобов'язання зі сплати відчуженої за договором частки, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок чого такий договір підлягає розірванню на підставі статті 611, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Водночас глава 54 Цивільного кодексу України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.
Так, відповідно до частини четвертої статті 692 Цивільного кодексу України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов'язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов'язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору. Продавець своєю чергою також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар.
За таких умов підлягає застосуванню частина 3 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.
Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар і частково оплатив, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами.
Крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.11.2020 у справі №902/66/20.
Враховуючи викладене, а також те, що у даній справі покупець ОСОБА_3 отримав частку у статутному капіталі товариства, що жодною стороною не заперечується та визнається, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про те, що у даному випадку застосуванню підлягають положення частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, тоді як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів, у зв'язку з чим позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому, судова колегія вважає за необхідне також зазначити, що з наявного в матеріалах справи договору, оригінал якого було оглянуто судом першої інстанції, а також в апеляційній інстанції, не вбачається порядку оплати відчужуваної частки протягом трьох місяців з моменту укладання цього договору, про який вказує позивач. Натомість позивач в договорі купівлі-продажу і в акті приймання-передачі частки, який містить підписи сторін, справжність яких засвідчено нотаріально, визнав, що частка оплачена покупцем згідно умов договору в повному обсязі до підписання цього договору.
Також, як вірно зазначено місцевим господарським судом, в даному випадку питання щодо наявності підстав для стягнення (повернення) коштів чи питання щодо недійсності спірного договору не є предметом доведення та дослідження в рамках даної справи, у зв'язку з чим не надається оцінка твердженням позивача щодо невірного визначення предмету договору стосовно відсотку переданої частки у статутному капіталі товариства та не погодження сторонами ціни частки.
З огляду на відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання договору, відсутні підстави у задоволенні вимоги про скасування запису: зміна складу або інформації про засновників від 10.09.2018, проведеного державним реєстратором Комунального підприємства "Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради" Зубар Оленою Іванівною, як такої, що є похідною.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, так само не спростовують висновок господарського суду першої інстанції про наявність у даному випадку підстав для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а вказане судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2020 у справі №916/2262/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 12.03.2021.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя С.В. Таран