"11" лютого 2021 р. Справа №914/1562/20
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
Гриців В.М. (головуючий), Дубник О.П., Зварич О.В.
секретар судового засідання Гураль К.О.
за участі представників: позивача - Мартиняк Р.М., відповідача - Ларіонов Р.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 09 листопада 2020 року (суддя Манюк П.Т., повний текст складено 16.11.2020) у справі №914/1562/20 за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Приватного підприємства «Міська оренда» про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення
У червні 2020 на розгляд Господарського суду Львівської області від Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради поступила позовна заява до Приватного підприємства «Міська оренда» про розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 08.06.1994 №5178 з врахуванням змін від 22.10.2010 №5178 (Д-10) та зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлового приміщення загальною площею 53,3 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Новознесенська, 32 (а.с.1-2).
Позовні вимоги обґрунтовано мотивовано тим, що 08.06.1994 Фонд комунального майна м.Львова, правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, та ЛОДП «Львівхліб-Хлібокомбінат» Фірмовий магазин «Хліб» №11 Львівський хлібокомбінат уклали договір на оренду нежитлових приміщень №5178. Відповідно до додатку №1 до договору від 08.06.1994 №5178 термін дії договору продовжено до 20.06.2022, а згідно рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 20.06.1997 №381 орендар позбавлений права самостійно відчужувати, здавати в оренду або суборенду, перепрофільовувати орендоване майно. З метою перевірки додержання умов договору представники орендодавця 03.06.2020 провели обстеження об'єкта нерухомого майна, що перебуває в оренді ПП «Міська оренда» , розташованого за адресою: м. Львів, вул. Новознесенська, 32, загальною площею 53,3 кв. м. та складено акт від 03.06.2020. Перевіркою встановлено порушення умов договору, а саме виявлено невідповідність приміщень технічній документації: приміщення під індексами « 1-1» та « 1-2» фактично об'єднань в одне (відсутні стінні перегородки); у приміщенні під індексом « 1-1» відсутня пічка, у приміщенні під індексом « 1-3» відсутня пічка, у приміщенні під індексом « 1-4» відсутнє кухонне вогнище. Також, встановлено фактичне цільове використання об'єкта для продуктового магазину з реалізацією підакцизної групи товарів (пиво, горілка, вино та тютюнові вироби). З наведеного позивач вважає, що усупереч умовам укладеного договору та ст. 783 ЦК України відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим і звернувся з позовом. Позивач посилається на положення ст. ст. 1, 11, 202, ч.1 ст. 509, ст. 526, ч.2 ст. 651 , ст. 783 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175, 193, 286, 287 ГК України , ст. 18, ч.3 ст. 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на момент укладення договору).
Відповідач - ПП «Міська оренда» заперечує позовні вимоги вказуючи на те, акт проведення перевірки від 03.06.2020 №88-нп/20 не можна вважати належним доказом , що підтверджує використання орендованих приміщень не за цільовим призначенням, оскільки такий акт складено в односторонньому порядку, а обстеження об'єкта оренди проведено без повідомлення та участі представників орендаря. Крім цього, цільове призначення орендованого майна в договорі конкретно не визначено, а термін «під хлібний магазин» не може бути підставою для встановлення порушення цільового використання орендованого майна, оскільки відповідач здійснює торгівлю хлібом та хлібобулочними виробами, про що позивач в акті перевірки завідомо не вказав. При цьому, на дату звернення позивача до суду з позовом відповідач сплачував орендну плату в повному обсязі, заборгованості з орендної плати за орендарем не обліковувалось, що підтверджує дотримання відповідачем свого обов'язку за договором оренди та досягнення орендодавцем основної мети, з якою спірний договір укладався.
Господарський суд Львівської області рішенням від 09.11.2020 у справі №914/1562/20 у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
Рішення мотивовано тим, що акт перевірки від 03.06.2020 №88-нп/20 не є належним доказом використання орендованих приміщень не за цільовим призначенням, оскільки такий акт складено в односторонньому порядку, а обстеження об'єкта оренди проведено без повідомлення та участі представників орендаря. Щодо цільового призначення орендованого майна, то таке в договорі оренди конкретно не визначено, а термін «під хлібний магазин» не може бути підставою для встановлення порушення цільового використання орендованого майна, оскільки відповідач одночасно із реалізацією інших продовольчих товарів здійснює торгівлю хлібом та хлібобулочними виробами, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Суд дійшов висновку, що доводи позивача про істотне порушення відповідачем умов спірного договору не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, зокрема, не доведено, в чому саме полягає шкода, яка завдана органу місцевого самоврядування, а також яким чином порушуються права орендодавця/територіальної громади, в зв'язку з чим у позові відмовив.
Позивач - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради в апеляційній скарзі вважає, що оскаржене прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи. Проведення перевірки на предмет дотримання умов договору є прямим правом та обов'язком управління комунальної власності як розпорядника майна територіальної громади м. Львова та сторони договору оренди. Акт перевірки складено з дотриманням загальних вимог до документів та в межах повноважень управління комунальної власності. Крім того, під час проведення перевірки факт нецільового використання приміщень був визнаний відповідачем, представником останнього було підписано акт перевірки без зауважень. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 09 листопада 2020 року у справі №914/1562/20 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Західний апеляційний господарський суд ухвалою 09.12.2020 (головуючий суддя - Гриців В.М., судді - Дубник О.П., Зварич О.В.) відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 09 листопада 2020 року у справі №914/1562/20. Зокрема, у п.2 резолютивної частини ухвали вказано, що учасники справи мають право подати відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання відзиву іншим учасникам справи в строк, не пізніше п'яти днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Відповідач отримав ухвалу 15.12.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, яке наявне в матеріалах справи.
10.02.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, з пропуском строку встановленого ухвалою суду від 09.12.2020 та без клопотання про поновлення строку на його подання, а відтак вказаний відзив суд залишає без розгляду згідно ч. 2 ст. 118 ГПК України.
У судовому засіданні 11.02.2021 представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених в апеляційній скарзі. Представник відповідача заперечив доводи скаржника, рішення місцевого господарського суду вважає законним і обґрунтованим та просить таке залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Західний апеляційний господарський суд розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 09 листопада 2020 у справі №914/1562/20 належить залишити без змін з таких підстав.
Обставини справи:
08.06.1994 Фонд комунального майна м. Львова, правонаступником якого є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець) та ЛОДП «Львівхліб-Хлібокомбінат» Фірмовий магазин «Хліб» №11 Львівський хлібокомбінат (орендар) уклали договір на оренду нежитлових приміщень №5178, згідно п.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нежитлові приміщення загальною площею 53,3 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Новознесенська, буд. 32 (а.с.3-6).
Договір укладено на термін 2 роки до 16.06.1997 (п.1 договору).
Надалі, відповідно до додатку №1 до договору від 08.06.1994 №5178, термін дії договору продовжено до 20.06.2022 (а.с.7).
Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 20.06.1997 №381, орендар позбавлений права самостійно відчужувати , здавати в оренду або суборенду, перепрофільовувати орендоване майно.
Згідно п.1 договору оренди №5178 від 08.06.1994 передбачено використання об'єкту під хлібний магазин. Орендар зобов'язаний користуватися приміщеннями відповідно до договору оренди і їх призначенням (п.13 договору).
22.10.2020 договором №5178 (Д-10) внесено зміни до договору №5178 від 08.06.1994 за адресою: м. Львів, вул. Новознесенська, 32 та додаток до договору, а саме в преамбулі договору та реквізитах сторін, замість слів «Відкрите акціонерне товариство «Львівський хлібокомбінат» слід читати «Приватне підприємство «Міська оренда» (а.с.8).
За твердженням позивача, його працівники та балансоутримувач провели обстеження орендованих відповідачем нежитлових приміщень розташованих за адресою: м. Львів, вул. Новознесенська, 32, загальною площею 53,3 кв. м. За результатами перевірки складено Акт від 03.06.2020 № 88-нп/2 (а.с.10-11). Виявлено невідповідність технічній документації: приміщення під індексами « 1-1» та « 1-2» фактично об'єднане в одне (відсутні стінні перегородки); у приміщені під індексом « 1-1» відсутня пічка, у приміщенні під індексом « 1-3» відсутня пічка, у приміщенні під індексом « 1-4» відсутнє кухонне вогнище. Також встановлено фактичне цільове використання об'єкта - для продуктового магазину з реалізацією підакцизної групи товарів (алкогольні напої та тютюнові вироби).
Виявлені порушення слугували підставою звернення до Господарського суду Львівської області з позовом до ПП «Міська оренда» про розірвання договору оренди нежитлових приміщень №5178 від 08.06.1994 з врахуванням змін №5178 (Д-10) від 22.10.2010; зобов'язати ПП «Міська оренда» повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлового приміщення загальною площею 53,3 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Новознесенська, буд. 32.
Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Львівської області від 09.11.2020 у справі №914/1562/20, яким у позові відмовлено.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб , що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства , цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За визначенням частини першої статті 262 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). У випадку передання в оренду комунального майна, такі особливості передбачені Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Згідно з статтею 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
За приписами частини першої статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст.651 ЦК України).
Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
За приписами статті 32 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» контроль за використанням майна, переданого в оренду (крім іншого окремого індивідуально визначеного майна), покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди. Контроль за використанням іншого окремого індивідуально визначеного майна, переданого в оренду, здійснюють органи, уповноважені управляти підприємством, яке є орендодавцем цього майна.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
За визначенням статті першої цього Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) визначено статтею 4 закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема передбачено, що плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.(ч.11). При здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів. (ч.15).
Відповідно до частини 4 статті 5 названого Закону органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного зв'язку (у тому числі через електронний кабінет чи іншу інформаційну систему, користувачами якої є відповідний орган державного нагляду (контролю) та суб'єкт господарювання, який ним перевіряється) або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі.
Статтею 6 названого Закону визначено підстави для здійснення позапланових заходів, зокрема звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).
Згідно з статтею 7 Закону для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт у двох примірниках, які підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Львова, визначені в Положенні про оренду майна територіальної громади міста Львова, затвердженим ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 №897.
Пунктом 4.2.3. Положення визначено, що Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради здійснює контроль за використанням майна, переданого в оренду, через проведення планових та позапланових перевірок.
Управління комунальної власності проводить облік орендних платежів та слідкує за використанням майна способом проведення планових перевірок, але не частіше одного разу на рік. Контроль за використанням умов договору оренди комунального майна покладається на орендодавця та балансоутримувача (п.6.3. положення).
Пунктом 6.4.Положення передбачено, що у разі невиконання чи неналежного виконання орендарем зобов'язань за договорами оренди, що встановлюються за результатами планових перевірок, та/або якщо інформація отримана відповідно до пункту 4.2.2. Положення, орендодавець комунального майна зобов'язаний вживати заходи для дострокового розірвання договору оренди на підставах та у порядку, встановлених законодавством України. Заходи для дострокового розірвання договору вживаються у разі виявлення і належного підтвердження фактів нецільового використання об'єктів оренди, передання об'єкта оренди в суборенду без згоди орендодавця, наявності заборгованості зі сплати орендної плати протягом 3 місяців підряд і більше, невикористання об'єкта оренди, якщо таке невикористання створює загрозу його пошкодженню чи знищенню.
Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. (ч.1 ст. 74 ГПК України).
Згідно з статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Господарський суд Львівської області дійшов висновку, що акт від 03.06.2020 № 88-нп/20 не можна вважати належним та допустимим доказом у розумінні статей 76,77 ГПК України, який підтверджує використання орендованих приміщень не за цільовим призначенням. В акті від 03.06.2020 №88-нп/20 зазначено, що перевірка проводилася на підставі Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ухвали Львівської міської ради від 19.10.2006 № 219 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», ухвали Львівської міської ради від 07.06.2007 № 897 «Про врегулювання питань майна територіальної громади м. Львова», однак сама перевірка була проведена без участі уповноваженого представника відповідача, оскільки продавець магазину не може вважатися посадовою особою ПП «Міська оренда» та не є уповноваженою особою на підписання акту. В акті в графі «відповідно до повідомлень № _ від » не вказані відомості про повідомлення орендаря, що підтверджує факт неповідомлення відповідача про проведення перевірки, що позбавило його права на представлення та захист своїх інтересів. Також, на дату звернення позивача до суду з позовом відповідач сплачував орендну плату в повному обсязі, заборгованості з орендної плати за орендарем не обліковувалось, що підтверджує дотримання відповідачем свого обов'язку за договором оренди та досягнення орендодавцем основної мети, з якого спірний договір укладався.
Скаржник не спростував і не заперечив вказаних висновків місцевого господарського суду, однак наголосив, що акт від 03.06.2020 №88-нп/20 складено із дотриманням загальних вимог до документів та в межах повноважень управління комунальної власності.
Суд апеляційної інстанції не ставить під сумнів право Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради здійснювати контроль за використанням майна, переданого в оренду, через проведення планових та позапланових перевірок. Разом з тим, суд наголошує, що такі перевірки повинні здійснюватися із дотриманням вимог закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»; нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, які регулюють відносини у сфері оренди майна комунальної власності територіальної громади міста Львова; договору оренди.
Укладений сторонами договір оренди не передбачає порядку здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди.
У матеріалах справи відсутні докази повідомлення Приватного підприємства «Міська оренда» про проведення планового заходу (про цю обставину не вказано і в акті №88-нп/20 акта від 03 червня 2020 року); наказ (рішення, розпорядження) Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про проведення перевірки Приватного підприємства «Міська оренда»; відомості про посадових осіб, які уповноважені здійснювати перевірку; направлення на проведення перевірки (в акті вказано про направлення №88-нп/20 від 01 червня 2020 року) і докази вручення копії такого суб'єкту господарювання. Як видно із змісту акта №88-нп/20 від 03 червня 2020 року, такий теж не містить відмітки про вручення його другого примірника керівнику чи уповноваженій особі Приватного підприємства «Міська оренда». Перевірка проводилась без відома керівника чи уповноваженої особи орендаря, продавець такою особою не є.
Отже, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про неналежність і недопустимість доказу акта № 88-нп/20 від 03 червня 2020 року, який підтверджує використання орендованих приміщень не за цільовим призначенням, оскільки такий акт складено з порушенням положень закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в односторонньому порядку, а обстеження об'єкта оренди проведено без повідомлення та участі представників орендаря.
Щодо доводів скаржника про об'єднання приміщень, відсутність пічки та кухонного вогнища, то суд першої інстанції вказав, що приміщення відповідає технічним характеристикам, зазначеним у Технічному плані та Інвентаризаційній справі, що були складені станом на 23 квітня 2008 року. Відсутність пічки та кухонного вогнища не вважається переплануванням приміщення і не порушує умови договору оренди, а тому доводи позивача про порушення умов договору в цій частині суд першої інстанції правомірно визнав безпідставними.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу й на те, що додана позивачем до позовної заяви завірена на відповідність оригіналу копія документу під назвою: «Копія: Поверховий план по вул. Новознесенській, 32 «Хлібний магазин №11» (а.с.9) не містить інформації про документацію, з якої така копія отримана, а також не відповідає Технічному паспорту та Інвентаризаційній справі.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про недотримання відповідачем цільового призначення об'єкта, використання приміщення для продуктового магазину з реалізацією підакцизної групи товарів, про що зазначав і в суді першої інстанції.
Так, у договорі вказано, що орендар прийняв нежитлові приміщення за адресою м.Львів, вул. Новознесенська, 32 індекс 1-1, 1-2, 1-3 під хлібний магазин. Відповідач здійснює торгівлю хлібом та хлібобулочними виробами за адресою м.Львів, вул. Новознесенська, 32, про що свідчать наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні. Разом з тим, відповідач не заперечує торгівлі й іншими товарами. Проте, договір не передбачає обов'язку відповідача здійснювати торгівлю в об'єкті оренди лише хлібобулочними виробами, не містить заборони реалізовувати будь-які інші групи товарів, у тому числі й підакцизні.
Суд апеляційної інстанції констатує, що у позовній заяві та в апеляційній скарзі не вказано про заборгованість відповідача зі сплати орендної плати чи про наявність істотного порушення відповідачем договору, коли внаслідок завданої цим шкоди позивач значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що позивач належними, допустимими і достовірними доказами не довів користування відповідачем нежитловими приміщеннями за адресою м.Львів, вул. Новознесенська, 32 усупереч договору оренди, що в силу статті 783 ЦК України може бути підставою розірвання договору найму. У матеріалах справи немає й доказів істотного порушення відповідачем договору, передбаченого частиною 2 статті 651 ЦК України, як підстава розірвання договору
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладені обставини справи і приписи закону, рішення Господарського суду Львівської області від 09 листопада 2020 року у справі №914/1562/20 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради відсутні.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду Львівської області від 09 листопада 2020 року у справі №914/1562/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради - без задоволення.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 03 березня 2021 року.
Головуючий суддя В.М. Гриців
Суддя О.П. Дубник
Суддя О.В. Зварич