Справа №611/961/20
Провадження №2/611/18/21
04 березня 2021 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Коптєва Ю.А.,
за участю секретаря - Ведмідь І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Харківської обласної ради «ФАРМАЦІЯ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, середнього заробітку за весь за час затримки розрахунку при звільнені та грошової компенсації за невикористані відпустки,
17 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства Харківської обласної ради «ФАРМАЦІЯ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, середнього заробітку за весь за час затримки розрахунку при звільнені.
В обґрунтування позову зазначила, що до 08 липня 2020 року вона перебувала у трудових відносинах з КП ХОР «ФАРМАЦІЯ». Під час знаходження у трудових відносинах з відповідачем їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата (в тому числі кошти за 56 днів невикористаної відпустки) в сумі 13012,02 грн.
08 липня 2020 року вона подала заяву на звільнення з займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України. Проте, всупереч ч.1 ст. 47 КЗпП України, ч.1 ст. 116 КЗпП України, відповідач в день звільнення не здійснив виплату належних коштів. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача:
-суму заборгованості по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі та грошової компенсації, яка складає 13 012,02 грн.;
-середній заробіток за весь період затримки розрахунку на момент винесення рішення.
Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 21 грудня 2020 року справу прийнято до провадження та відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2020 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.
Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 02 лютого 2021 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.
В судове засідання позивача надав заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася. Надала заяву про розгляд справи без її участі.
Враховуючи що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.
Виходячи з вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Матеріалами справи встановлено, що з 01 квітня 2017 року по 08 липня 2020 року працювала на посаді провізора в КП ХОР «ФАРМАЦІЯ». Звільнена з посади за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, що вбачається з копії трудової книжки (а. с. 4-6).
Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Як передбачено ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
З довідки від 17 лютого 2021 року, наданої директором КП ХОР «ФАРМАЦІЯ» вбачається, що, станом на 31 грудня 2020 року, заборгованість по невиплаченій заробітній платі складала 8957, 09 грн. Компенсація за невикористану основну та додаткову відпустку при звільнені ОСОБА_1 , за період з 28 лютого 2019 року по 08 липня 2020 року, становить 8551,20 грн. За період після звільнення ОСОБА_1 було виплачено 2332,63 грн. заробітної плати.
А тому, враховуючи межі заявлених позивачем вимог, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 13 012, 02 грн.
Що стосується задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, суд виходить з наступного.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Головними при застосуванні ст. 117 КЗпП України є такі юридично значимі обставини як невиплата належних працівникові сум при звільненні та момент проведення з ним остаточного розрахунку, тому після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Судом встановлено, що не виплачуючи заборговані позивачеві суми, відповідач порушив її право на своєчасне одержання винагороди за працю, гарантоване ст.43 Конституції України, Законом України «Про оплату праці» та обмеживши право на використання його власності для задоволення життєвих потреб - грошових коштів.
В рішеннях Європейського Суду з прав людини по численних заявах до суду громадян України зазначається, що невиплата заробітної плати, інших належних працівникові сум є втручанням у право заявника на мирне володіння майном у сенсі першого речення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994-535 ). Європейський Суд з прав людини також звертає увагу на те, що відсутність достатніх коштів у підприємства-боржника не може бути виправданням тривалого невиконання судових рішень. Тобто має місце порушення Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Відповідачем заборгованість по заробітній платі в повному обсязі не погашено до даного часу, тобто, згідно зі ст. 117 КЗпП України, підлягає стягненню на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення рішення.
Відповідно до ч.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про застосування судами законодавства про оплату праці» розмір середньої заробітної плати визначається згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (з наступними змінами та доповненнями.)
Так, відповідно до ч.2 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно наданих розрахункових листків сума нарахованої заробітної плати позивачу за травень 2020 року та червень 2020 року склала 10 330, 2 грн. З врахуванням того, що кількість відпрацьованих днів за вказані місяці складає 48 днів, розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 215, 21 грн.
А тому, враховуючи викладене, з відповідача слід стягнути компенсацію у розмірі 30918,35 грн. за несвоєчасний розрахунок при звільненні за час затримки по день ухвалення рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”, тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 158, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства Харківської обласної ради «ФАРМАЦІЯ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, середнього заробітку за весь за час затримки розрахунку при звільнені та грошової компенсації за невикористані відпустки, - задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства Харківської обласної ради «ФАРМАЦІЯ», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 40913121, місцезнаходження: просп. Архітектора Альошина, буд.37, м. Харків, 61075, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , нараховану, але не виплачену суму заробітної плати у розмірі 13 012 (тринадцять тисяч дванадцять) гривень 02 копійки, станом на 08 липня 2020 року; середній заробіток за весь за час затримки розрахунку при звільнені, станом на 04 березня 2021 року, у розмірі 30 918 (тридцять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) гривень 35 копійок; а всього - 43 930 (сорок три тисячі дев'ятсот тридцять) гривень 37 копійок.
Стягнути з Комунального підприємства Харківської обласної ради «ФАРМАЦІЯ», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 40913121, місцезнаходження: просп. Архітектора Альошина, буд.37, м. Харків, 61075, на користь держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Барвінківський районний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Дата складення повного судового рішення 09 березня 2021 року.
Суддя Ю.А. Коптєв