Справа № 189/161/21
2/189/205/21
іменем України
11.03.2021 року смт. Покровське
Покровський районний суд Дніпропетровської області:
в складі головуючого судді Степанової О.С.
при секретарі Комеристій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_2 , про стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в неї народилася донька, ОСОБА_3 , батьком якої записано відповідача. Шлюб між сторонами було зареєстровано 20.12.2016 року, тобто вже після народження дитини. 30.01.2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано рішенням Покровського районного суду. Усі обов'язки щодо утримання та виховання дитини позивачка несе самостійно, відповідач ухиляється від покладеного на нього обов'язку щодо утримання дитини. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто. Стан здоров'я та матеріальне становище відповідача дозволяє йому утримувати свою малолітню дитину. Відповідач є цілком здоровою, дієздатною людиною, аліменти нікому не платить, інших дітей та непрацездатних членів сім'ї не має. В зв'язку з чим, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) відповідача, але не менше розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України, а також з урахуванням постанови Верховного Суду від 27.03.2019 року (у справі №201/6092/17, провадження №61-48215св18), відзиву на позовну заяву не надав, тому суд вважає за можливе розглянути справу відповідно правил ст. 280,287,288 ЦПК України - заочно. Позивачка не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до п. п. 1,3 частини 1 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, судом було встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 14.03.2017 року Покровським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.7).
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 20.12.2016 року Покровським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області, актовий запис №102. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с.9).
Згідно копії рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 30.01.2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.10-11).
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
За змістом ст.141 СК України батьки мають рівні права і обов'язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.
Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Виходячи з наведеного, батьки зобов'язані забезпечити такий рівень життя своєї дитини, який є необхідним для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини на рівні, що визначений законодавством.
Згідно ч.1 ст.182 СК України - при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.182 СК України - розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Аналогічні обставини викладені в п.17 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Так, судом достовірно встановлено, що договору про участь в утриманні дитини батьки між собою не укладали.
Згідно обраного позивачем виду аліментів, аліменти призначаються у частці від доходу, що відповідає вимогам СК України. Щодо розміру аліментів, то суд виходить з наступного.
Суд враховує майновий та сімейний стан відповідача в межах наданих суду доказів, відсутність виконавчих листів про стягнення та відсутність підтверджених належним чином інших обтяжуючих грошових зобов'язань, які б мали враховуватись при визначенні матеріальної спроможності відповідача щодо сплати аліментів.
Крім того, суд враховує положення сімейного законодавства, яким визначено, що аліменти у розмірі 1/4 частини доходів можуть бути стягнуті судом у порядку наказного (безспірного) провадження (ч.5 ст.183 СК України), що є фактичним законодавчим визначенням оптимального і звичайно прийнятого розміру аліментів на одну дитину.
Суд враховує положення закону щодо гарантованого і рекомендованого мінімального розміру аліментів, і виходить з того, що вказаний рекомендований розмір аліментів є мінімальним, і не є поняттям, обмежуючим розмір аліментів, при умові, що батько дитини має матеріальну можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі. З урахуванням доводів позову та наданих доказів, суд дійшов висновку щодо стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини свого доходу. Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та в першу чергу інтересам дитини, не порушить прав сторін.
Суд не вбачає підстав для стягнення аліментів у більшому розмірі (як просить позивач), виходячи з того, що позивач не довела наявності будь-яких обставин, які б заслуговували у цьому сенсі на увагу і вимагали б стягнення аліментів у більшому (1/3) розмірі.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Таким чином, з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.02.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути 908,00 грн. судового збору в дохід держави.
Відповідно до ст.430 ЦПК України рішення суду підлягає обов'язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Згідно зі ст.ст. 180, 183 Сімейного Кодексу України та керуючись ст. ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 21.10.1997 року Дрогобицьким МВ УМВС України у Львівській області, РНОКПП - НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт № НОМЕР_5 , виданий 07.08.2020 року органом: 1255, РНОКПП - НОМЕР_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.02.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 21.10.1997 року Дрогобицьким МВ УМВС України у Львівській області, РНОКПП - НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення підлягає обов'язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до Розділу VІІІ п.п.15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.С. Степанова