Справа № 195/1694/18
Провадження № 1-кп/0182/582/2020
Іменем України
29.01.2020 року м. Нікополь
Колегія суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого -судді: ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження №12018040590000331, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2018 року стосовно ОСОБА_5 за правовою кваліфікацією ч.3 ст. 187 КК України,
з участю сторін судового провадження:
прокурора: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
В провадженні колегії суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 17.07.2018 за №12018040590000331 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. Стосовно обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на строк судового розгляду провадження, але не більше двох місяців. Своє клопотання прокурор обґрунтував тим, що вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення з корисливих мотивів свідчить про перетворення такої поведінки у основний спосіб заробітку, у разі доведеності його провини. Йому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, що може спонукати його до переховування від суду. Також останній може впливати на потерпілого та свідків у провадженні. Він не має осіб, які б перебували на його утриманні, є особою раніше судимою за аналогічні злочини. В тому числі і розбою. Прокурор також просив врахувати ту обставину, що місцезнаходження знаряддя вчинення злочину не встановлено і ОСОБА_5 , перебуваючи на волі може його знищити або спотворити. Крім того, обвинувачений не працює та немає законного джерела для існування.
Потерпілий ОСОБА_8 у судове засідання не з'явився, але раніше, будучи допитаним в судовому засіданні, наполягав на утриманні обвинуваченого під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на те, що має постійне місце проживання, за яким зареєстрований і де проживає його мати і племінник, що доводить наявність родинних зв'язків. Крім того, він має намір працевлаштуватися і не може вплинути на свідків і потерпілого які вже допитані судом.
Захисник підтримав клопотання обвинуваченого, посилаючись на те, що обвинувачений тривалий строк утримується під вартою, а прокурор не забезпечує явку свідків обвинувачення.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження суд вважає за можливе задовольнити клопотання обвинуваченого та захисника ОСОБА_7 , виходячи з наступного.
Так, в судовому засіданні, хоча і встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, однак прокурором не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити їх належної процесуальної поведінки та запобігти вказаним ризикам.
При цьому слід зауважити на позиції Європейського Суду з прав людини, які згідно ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України є частиною національного законодавства, щодо підходу до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою як протягом досудового слідства, так і судового розгляду, яке ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, наступне рішення про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання в право особи на свободу (справа Руденко проти України).
В контексті п. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у п.60 рішення у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Отже, наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, існування ризиків негативної поведінки особи чітко наведені та проаналізовано питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Дейнеко проти України», не розглянувши конкретні факти або альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи та посилаючись головним чином і постійно на тяжкість обвинувачень, органи влади продовжували строк тримання заявника під вартою до розгляду його справи судом на підставах, які не можуть вважатися достатніми для обґрунтування тривалості тримання під вартою.
Так, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, зазначено, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бакчиєв проти Молдови).
Ризик переховування обвинуваченого від суду поряд із наявністю місця реєстрації та проживання, що встановлено і органом досудового розслідування та зазначено у обвинувальному акті, соціальних зв'язків, хоча і існує, однак є малоймовірним.
Національне законодавство у вигляді змісту положень ч. 3 ст. 199 КПК України і, зокрема п. 1, ст. 331 КПК України накладають на суд обов'язок перевірити усі складові, з якими закон пов'язує вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд приймає до уваги те, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою і доставка його до приміщення суду в розумні строки є неможливою. Захисником надано документи, які свідчать що обвинувачений має постійне місце проживання за яким зареєстрований. А також стражає на ряд хронічних захворювань.
Прокурором не доведено можливість здійснення з боку обвинуваченого тиску на потерпілого ОСОБА_8 з яким він не знайомий, також у провадженні залишився один не допитаний свідок, який вчасно не може бути доставлений до зали суду. Очевидна і відсутність суспільного інтересу до вказаного провадження та резонансу подій, викладених в обвинувальному акті. Таким чином, ризики, на які посилається прокурор є не обґрунтованими на даний час.
Суд бере до уваги ту обставину, що перебування обвинуваченого під вартою і неможливість його вчасної доставки до зали суду, унеможливлює розгляд зазначеного кримінального провадження у розумні строки. За таких обставин інший, більш м'який запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту за місцем його постійного проживання з носінням електронного засобу контролю зможе, на думку суду, забезпечити його належну процесуальну поведінку і зможе запобігти вчиненню ним нових злочинів. При цьому суд вважає також необхідним покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 331 КПК України,
Відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання обвинуваченого та захисника ОСОБА_7 задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1. Не відлучатися в період часу з 18 години до 08 години наступної доби з постійного місця проживання, що знаходиться для обвинуваченого за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду.
2. З'являтися за першою вимогою на виклики до суду.
3. Повідомляти прокурора, суд про зміну місця фактичного проживання.
4. Носити електронний засіб контролю.
Визначені обов'язки, покладаються на обвинуваченого на строк судового розгляду, але не більше двох місяців, тобто до 28 березня 2020 року.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з під варти негайно.
Копію ухвали про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту надіслати для виконання до ГУНП в Дніпропетровській області для визначення відповідного відділу поліції та прокурору для здійснення контролю.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючого -
судді: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3