справа № 208/342/21
№ провадження 2/208/997/21
Іменем України
25 лютого 2021 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
Головуючого, судді - Івченко Т.П.
За участю: секретаря судового засідання - Корнієнко К.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 «про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання»,-
встановив:
1.Позиція позивача.
У січні 2021 року до провадження Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов зазначений позов, за яким позивач - ОСОБА_1 , просить:
- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня подання цієї заяви і до закінчення навчання ним у Кам'янському професійному ліцеї (термін навчання до 25.06.2021), але не більше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років;
- всі судові витрати покласти позивача.
В обґрунтування позову зазначив, що 06 липня 2001 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали шлюб. Від шлюбу у сторін народилась дитина, син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 22 квітня 2015 року Рішенням Заводського районного шлюбу шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано. З лютого 2018 року позивач проживає зі своєю бабусею ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . 13 грудня 2018 року Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини у розмірі ј частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів, на дитину відповідного віку, починаючи з 05 квітня 2018 року, щомісячно, до досягнення дитиною віку повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з досягненням позивачем повноліття судовий наказ втратив свою чинність. Позивач навчається на 3-му курсі денної форми навчання за спеціальністю «автослюсар, водій» в Кам'янському професійному ліцеї, термін навчання до 25 червня 2021 року. На даний час позивач проживає з матір'ю ОСОБА_4 в родині бабусі ОСОБА_3 , перебуває на повному її утримані та потребує допомоги батька, у зв'язку з відсутньою можливістю самостійно зароблять на життя.
2. Позиція відповідача, та третьої особи.
Відповідач, ОСОБА_2 , скористався своїм правом та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що він працює у ТОВ ВКФ «Ігрек» на посаді водія, що підтверджено довідкою про доходи № 8 від 08 лютого 2021 року. Відповідно до прохальної частини позивач просить ј частину, що є 25% від всього доходу, вважає, що найбільш оптимальний розмір аліментів на утримання сина - є 1/6 частина від заробітку (доходу) до закінчення навчання тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7. стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини привиде до скрутного матеріального становища. В свою чергу не ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, має намір виконувати їх належним чином та матеріально забезпечувати свого сина, який продовжує навчання.
Третя особа ОСОБА_3 подала заяву, в якій зазначила, що її онук проживає з нею, за адресою: АДРЕСА_1 , навчається на 3-му курсі в Кам'янському професійному училищі, на денній формі навчання, здобуває освіту «автослюсар, водій». Від відповідача ОСОБА_2 за судовим наказом виданим 13 грудня 2018 року Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області отримувала аліменти, в розмірі, ј частини від заробітку (доходу) що підтверджує довідкою виданою Південно - Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) Заводським відділом державної виконавчої служби у місті Кам'янське. Вважає, що дитина потребує допомоги від батька, а батько належним чином повинен виконувати свої обов'язки.
3. Процесуальні питання пов'язанні з розглядом справи.
20.01.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом.
21.01.2021 року ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, за наявними у справі матеріалами.
16.02.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області з заявою про розгляд справи за своєю відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Серебряков Е.С. подав заяву про перенесення розгляду справи, для надання позивачу можливості надати відповідь на відзив.
Третя особа ОСОБА_3 про розгляд позовної заяви без участі з урахуванням наданих пояснень та доказів.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.
4. Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що 06 липня 2001 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали шлюб.
Від шлюбу у сторін народилась дитина, син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 70 (а.с. 8).
22 квітня 2015 року Рішенням Заводського районного шлюбу шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано.
13 грудня 2018 року Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів, на дитину відповідного віку, починаючи з 05 квітня 2018 року, щомісячно, до досягнення дитиною віку повноліття (а.с. 9).
Відповідно до довідки від 04 січня 2021 року № 1 виданою Кам'янським професійним ліцеєм, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається у групі ВАС-18 на ІІІ курсі по спеціальності «Автослюсар, водій», строк навчання з 01 вересня 2018 року по 25 червня 2021 рік, на денній формі навчання, на бюджетній формі, ІІ- рівня акредитації, знаходиться на не повному державному забезпечені (а.с.10).
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб станом на 11 січня 2021 року за відомостями відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради виданої власнику ОСОБА_3 , що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.11).
Відповідно до довідки про доходи № 8 від 08 лютого 2021 року ОСОБА_2 працює в ТОВ «Ігрек» та займає посаду водія автотранспортних засобів, дохід за серпень 2020 року по січень 2021 року склав - 31 046,50 гривень, сплачено аліментів - 8 727, 11 гривень (а.с.30).
Відповідно до довідки виданою Заводським відділом державної виконавчої служби у місті Кам'янське Південно - Східне міжрегіональним управлінням Міністерством юстиції (м. Дніпро), щодо розрахунку заборгованості у відношенні боржника ОСОБА_2 згідно удового наказу № 208/8640/18 виданого 08.01.2019 року в період за серпень 2020 року по грудень 2020 року нараховано 5902,50 гривень сплачено 5902,50 гривень , заборгованість відсутня (а.с. 35).
5. Правові норми законодавства застосовані судом.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватись норм процесуального законодавства.
Частиною першою статті 6 Конвенції, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину ( стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
6. Висновки та мотиви прийнятого рішення.
Що стосується клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Серебрякова Е. про перенесення розгляду справи, суд наголошує та зазначає, що відповідно до ухвали про відкриття провадження від 21 січня 2021 року справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін.
Відповідно до заяви позивача ОСОБА_1 , від 16 лютого 2021 року, що міститься в матеріалах справи (а.с. 25) позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить розглядати справу з а своєю відсутністю. Факт належного сповіщення відповідача про дату, час та місце судового розгляду відображений у матеріалах провадження. Відповідачем подано відзив на позов (а.с. 28-29), до якого відповідачем долучені докази щодо розміру доходу та інших обставин заявлених відповідачем.
3-ою особою подана заява згідно до якої ОСОБА_3 підтвердив факт проживання онука ОСОБА_1 , разом із нею, та потребу позивача у допомозі батька під час його навчання, та що розмір аліментів які сплачував відповідач на утримання сина до його повноліття, у розмірі 1/4 частини від його доходу (заробітку) в період 2020 року становив 1159 гривень на місяць, у грудні 2020 року 1266 гривень50 копійок, та на січень 2021 року 154,52 гривні (а.с. 34-35).
Суд керує ходом процесу, спрямовує дії осіб, що беруть участь у процесі, забезпечує виконання та здійснення ними прав і обов'язків, виносить рішення, які мають владний характер, вирішує матеріально-правовий спір, чим і здійснює захист порушеного або оскарженого суб'єктивного права. Також, суд виступає як учасник процесуальних відносин, як владний орган, наділений повноваженням вирішувати правові питання, які можуть виникнути у зв'язку з розглядом конкретної справи. Та те, що наділяючи суд правом вимагати від учасників процесу в рамках наданих їм процесуальним законодавством повноважень, належної поведінки, держава одночасно з цим встановлює і для самого суд у рамки дозволеної поведінки.
У відповідності до вимог ЦПК України відповідач, має право подати в строк, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження, відзив на позов, який має відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, та докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтується заперечення, а також подати зустрічний позов. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежать від неї. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Одночасно до відзиву мають бути додані документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
З метою встановлення справедливого та ефективного захисту прав відповідно до частини 1 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керуючись принципом верховенства права та у відповідності до пункту 11частини 2 статті 1 ЦПК України неприпустимості зловживання процесуальними правами.
Мета судового дослідження полягає у з'ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про відмову у задоволені заяви про перенесення судового розгляду, для надання позивачем відповіді на відзив.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , є батьком ОСОБА_1 , який до досягнення дитиною віку повноліття сплачував аліменти у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу). Після настання віку повноліття сина ОСОБА_1 , стягнення з відповідача утримань - аліментів зупинилося, і добровільної згоди та домовленості між сторонами не досягнуто. Факт навчання позивача у Кам'янському професійному ліцеї, на денній формі навчання, підтверджено довідкою та виданою Кам'янським професійним ліцеєм від 04.01.2021 року за № 1 (а.с. 10), згідно до якої відображено строк навчання ОСОБА_1 у ліцеї в період з 01.09.2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_7.
Звертаючись із позовом, позивача ОСОБА_1 зазначає на відсутність самостійних доходів та роботи, та необхідність на час навчання отримання допомоги батька.
Мета судового розгляду є дослідження та з'ясуванні обставин справи, юридична оцінка встановлених відносин, встановлення прав і обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів.
Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Принцип належності доказів полягає в тому, що суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з'ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Відповідно дост.129 Конституції України Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, та рішень Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року, від 22.10.2010 року, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 принцип правової визначеності (основу якого утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин визначених правових наслідків) є складовим елементом верховенства права.
Відповідно до підпункту «m» пункту 1, також п. 47, 49 висновків та рекомендацій Висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень (від 18.12.2008р.), якість судового рішення залежить насамперед від якості його обґрунтування, яке може містити тлумачення юридичних принципів; при цьому завжди необхідно дбати про забезпечення правової визначеності та послідовності. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, у рішенні слід чітко вказати про це.
При цьому законність судового рішення виступає однією з гарантій встановлення істини у справі та забезпечення захисту прав і свобод людини. У цьому зв'язку законодавчий зміст принципу законності є тим положенням, яке гарантує абсолютний правовий захист, що надає можливість суб'єктам права бути захищеними у правовий спосіб незалежно від будь-яких обмежень приватного чи державного характеру.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 21 лютого 2018 року, справа № 736/719/16-ц, провадження № 61-2068св18 істотним порушенням норм процесуального права є зокрема, порушення судами першої та апеляційної інстанцій процедури встановлення фактичних обставин справи на підставі припущень, без підтвердження їх доказами.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Так, у Постанові ВС від 17.04.2019 року у справі № 644/3610/16-ц, викладено правову позицію згідно до якої Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Як встановлено, позивач є особою, який проживає із бабусею, що підтверджено довідкою про склад сім'ї № 21/108 від 11.01.2021 року (а.с. 11).
За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що розмір аліментів в частині 1/4 від заробітку (доходу), поставить його в скрутне матеріальне становище, відповідачем не доведено, а надані довідки про наявність доходу не спростовують на можливість утримання сина під час навчання.
Судом враховується, що звертаючись до суду із заявою ОСОБА_1 , підтвердив що він потребує матеріальної допомоги від батька.
Факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином відповідача ОСОБА_2 , підтверджується Свідоцтвом про народження, виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 70 від 29.01.2003 року (а.с. 8).
Згідно до ч. 3 ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відомостей, щодо наявності підстав для звільнення відповідача ОСОБА_2 від обов'язку утримання свого сина, суду не надано, відомостей про обов'язок утримання інших осіб відповідачем суду не надано, або недостатній рівень доходу, суду не подано.
Так, станом на час розгляду справи по суті, судом також враховується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який дорівнює 2270 гривень.
Враховуючи що згідно до довідки про доходи відповідача, ОСОБА_2 отримує в середньому на місяць суму доходу станом на січень 2021 року 6020 гривень, а заявлений розмір аліментів до стягнення у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, відповідно з зазначеної суми складає 1505 гривень, то у разі надання запитуємої позивачем допомоги, на період його навчання, у відповідача залишається сума в розмірі 4515 гривень, що вдвічі вища за прожитковий мінімум для працездатних осіб.
А тому, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо наявності потреби ОСОБА_1 , у допомозі свого батька на його утриманні на період навчання, але не більш ніж до досягнення ним 23-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , або до припинення навчання - ІНФОРМАЦІЯ_7, що відповідає періоду навчання зазначеного у довідці Кам'янського професійного ліцею (а.с. 10).
Відповідно до ч. 2 ст. 199 СК України, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
7. Розподіл судових витрат між сторонами.
Щодо позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді витрат на правову допомогу, позивачем заявлена сума в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок.
Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. , де було розглянуто питання, щодо стягнення витрати на правничу допомогу зазначено:
Щодо оцінки витрат на професійну правничу допомогу
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включно з підготовкою до її розгляду, збиранням доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються за договором і на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості;
- розмір компенсації витрат адвоката встановлюється договором про надання правничої допомоги на підставі доказів;
- сума компенсації визначається за детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і витрат, необхідних для надання правничої допомоги;
- заявлені витрати на адвоката мають бути співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Щодо ролі суду в розподілі судових витрат
Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
Щодо критеріїв визначення та розподілу судових витрат
ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат:
1) їх дійсність;
2) необхідність;
3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Щодо своєчасного подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу
Велика Палата вважає, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів стосовно розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У ЦПК України визначено види судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Щодо вирішення питання про професійну правничу допомогу
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених сум витрат на правову допомогу позивачем надано додаток, жодних деталізацій робіт і послуг, наданих невстановленими конкретним спеціалістом, на обов'язковість яких наголошено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2020 року суду не надано. Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір витрат на правову допомогу не підтверджено.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Отже, у зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідача.
Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 908, 00 гривень.
Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 «про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання»- задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів (заробітку) щомісяця, починаючи з дня подання позову до суду, а саме з 20 січня 2021 року та до закінчення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчання - 25 червня 2021 року, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.
В силу ст. 430 ЦПК України рішення по справі в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Роз'яснити сторонам, що згідно до ч. 2 ст. 199 СК України, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 .
Третя особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Івченко Т. П.