ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16268/18
провадження № 2/753/3812/21
"12" березня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Комаревцевої Л.В.,
з секретарем Гаврилюк О.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурашковська Олена Семенівна про визнання договору дарування недійсним,
У серпні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурашковська Олена Семенівна у якому просив визнати недійсним договір дарування квартириАДРЕСА_1 (надалі Квартира).
Позов мотивований тим, що 27.07.2015 в Обухівському районі Київської області з вини водія ОСОБА_2 сталося ДТП за участю таких автомобілів: ДЕУ, д.н. НОМЕР_1 , ДЕУ, д.н. НОМЕР_2 , та Фольцваген Таурег, д.н. НОМЕР_3 (водій ОСОБА_4 ), зі смертельним випадком.
В результаті цього ДТП від 27.07.2015 в Обухівському p-ні Київської області автомобіль «Фольцваген Таурег», д.н. НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_4 , був пошкоджений і позивача було визнано потерпілою від злочину особою.
02.02.2016 Обухівський районний суд Київської області виніс вирок у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015110000000212 від 28 липня 2015 року (справа №372/4968/15-к), згідно якого ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
17.05.2016 ухвалою Апеляційного суду Київської області у справі №372/4968/15-к, провадження №11-кп/780/441/16, вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 617 598,30 грн., в якості відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 5 000,00 грн. моральної шкоди.
Під час досудового розслідування та судового розгляду справи до ОСОБА_2 було пред'явлено позови від прокуратури Київської області в інтересах держави (витрати на лікування потерпілих та експертизи) та від 6 (шести) потерпілих: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 . Під час проведення судового розгляду, до винесення судом вироку, ОСОБА_2 розрахувався з усіма потерпілими в даному ДТП, окрім ОСОБА_4 .
Відомо, що станом на момент скоєння ДТП, 27.07.2015, ОСОБА_2 володів на праві власності квартирою АДРЕСА_2 , де він проживав та проживає на даний час.
На даний час відкрито виконавче провадження в Дарницькому РВДВС у м. Києві відносно боржника ОСОБА_2 за заявою стягувача ОСОБА_4 , згідно якої до стягнення заявлено суму відшкодування 617 598, 30 грн. матеріальної шкоди та 5 000, 00 грн. - моральної шкоди.
Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження стало відомо, що виконати ухвалу Апеляційного суду Київської області у справі №372/4968/15-к, провадження №11 -кп/780/441/16 від 17.05.2016 не є можливим, оскільки ніякого майна за боржником ОСОБА_2 не зареєстровано, будь-які дані відносно нього відсутні.
14.09.2017 було отримано інформаційну довідку з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно з якої стало відомо, що частка в квартирі АДРЕСА_2 , яка належала на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , була подарована ним дружині - ОСОБА_5 та матері - ОСОБА_6 . Тобто, до 14 вересня 2017 року позивачу не було відомо про порушення його прав, а саме вчинення у жовтні 2015 року боржником ОСОБА_2 відчуження частки квартири АДРЕСА_2 , з метою унеможливити виконання ухвали Апеляційного суду Київської області у справі №372/4968/15-к провадження №11-кп/780/441/16 від 17.05.2016, в частині відшкодування шкоди ОСОБА_4 , в майбутньому.
Позивач вважає, що ОСОБА_2 , станом на 01.10.2015, розуміючи масштаби та наслідки скоєного ним ДТП 27.07.2015 (велика кількість потерпілих понесли витрати як на лікування, так і на поховання близьких), в короткий проміжок часу після скоєного ДТП, 27.07.2015, з метою уникнення виконання грошового обов'язку щодо відшкодуванню шкоди (в сумі завданої шкоди) ОСОБА_4 , який втратив свого автомобіля, уклав договори дарування (безоплатне відчуження майна), належної йому частки майна з рідними (дружиною та матір'ю).
У зв'язку з чим Позивач вважає, що договір дарування має бути визнано недійсним.
До суду надійшов відзив від ОСОБА_2 в якому він просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Так, ОСОБА_2 зазначає, що позовна заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Відповідач-1 підтверджує наявність подій, що мали місце 27.07.2015, а саме: ДТП за його участі. Не заперечує своєї вини та вказує, що поніс покарання в повному обсязі відповідно до вироку Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2016. Також, Відповідач-1 для проведення розрахунків із сім'ями потерпілих був вимушений продати квартиру своєї матері та дружини. Виручені в результаті продажу зазначеної квартири кошти в повному обсязі пішли на погашення вимог потерпілих на лікування, поховання, моральну шкоду, тощо. Даний факт підтверджується заявами (розписками про отримання компенсації завданої шкоди), посвідченими ПН Обухівського РНО Гловкіною Я.В. та ПН КМНО Литвин A.C. Однак на покриття збитків завданих Позивачу коштів у Відповідача-1 не вистачило. Позивачу страховиком була сплачена максимальна вартість страхової суми у розмірі 50 000,00 грн. Відповідач-1 перебуває на пенсії, що підтверджено пенсійним посвідченням та перебуває на 3 групі інвалідності.
Відповідач 1 зазначає, що оскаржувані договори дарування були укладенні за рік до винесення зазначеної ухвали, а відтак не були направлені на уникнення виконання рішення суду.
Договір дарування частки квартири, серія та номер 2579, виданий 09.10.2015, видавник приватний нотаріус КМНО Мурашковською О.С. та договір дарування частки квартири, серія та номер 2513, виданий 01.10.2015, видавник приватний нотаріус КМНО Мурашковською О.С., а рішення Апеляційного суду Київської області у справі №372/4968/15-к винесено 17.05.2016. Більше того, до Обухівського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно Позивача по вищезазначеній справі №372/4968/15-к - 02.12.2015, тобто через 2 місяці після вчинення вказаних Договорів дарування. Відповідач-1 жодним чином не міг передбачити результат розгляду судом справи №372/4968/15-к, отже не міг мати умислу відчужувати своє майно з метою невиконання ухвали Апеляційного суду Київської області у справі №372/4968/15-к від 17.05.2016 в майбутньому. Відтак дані Договори дарування укладені до того, як у Відповідача-1 виникли майнові зобов'язання.
Ухвалою суду від 16.10.2018 відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання з викликом сторін.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача проти задоволення позову заперечували, пославшись на обставини викладені в заявах по суті справи.
Від відповідача 2 та Відповідача 3 відзиви до суду не надходили. Надані заяви про розгляд справи без їх участі.
Третя особа до суду не з'явилась, проте надала пояснення в яких зазначено, що посвідчення договорів дарування проводилось нею з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України та інших актів цивільного законодавства. Також зазначає, що нею було встановлено волевиявлення осіб, які звернулись для вчинення нотаріальних дій та дійсні наміри кожного, проте, посвідчуючи правочини нотаріус не встановлює моральні аспекти поведінки учасників правочину, а тому встановлювати причини, з яких дарувальник розпоряджається належним майном не має права.
Заслухавши пояснення відповідача, представників сторін та вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 27.07.2015 в Обухівському районі Київської області з вини водія ОСОБА_2 сталося ДТП за участю таких автомобілів: ДЕУ, д.н. НОМЕР_1 , ДЕУ, д.н. НОМЕР_2 , та Фольцваген Таурег, д.н. НОМЕР_3 (водій ОСОБА_4 ), зі смертельним випадком.
В результаті цього ДТП від 27.07.2015 в Обухівському p-ні Київської області автомобіль «Фольцваген Таурег», д.н. НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_4 був пошкоджений і позивача було визнано потерпілою від злочину особою.
02.02.2016 Обухівський районний суд Київської області виніс вирок у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015110000000212 від 28 липня 2015 року (справа №372/4968/15-к), згідно до якого ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 3 КК України.
17.05.2016 ухвалою Апеляційного суду Київської області у справі №372/4968/15-к, провадження №11-кп/780/441/16, вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , 617 598,30 грн., в якості відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 5 000,00 грн. моральної шкоди.
Під час досудового розслідування та судового розгляду справи до ОСОБА_2 було пред'явлено позови від прокуратури Київської області в інтересах держави (витрати на лікування потерпілих та експертизи) та від 6 (шести) потерпілих: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 . Під час проведення судового розгляду, до винесення судом вироку, ОСОБА_2 розрахувався з усіма потерпілими в даному ДТП, окрім ОСОБА_4 .
Станом на момент скоєння ДТП, 27.07.2015, ОСОБА_2 володів на праві власності квартирою АДРЕСА_2 .
В провадженні Дарницького РВДВС м .Київ ГЕНЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження від 18.08.2017, ВП № 54523040 відносно боржника ОСОБА_2 за заявою стягувача ОСОБА_4 , щодо відшкодування 617 598, 30 грн. матеріальної шкоди та 5 000, 00 грн. - моральної шкоди.
14.09.2017 було отримано інформаційну довідку з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно з якої стало відомо, що частка в квартирі АДРЕСА_2 , яка належала на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , була подарована ним дружині - ОСОБА_5 та матері - ОСОБА_6
09.10.2015р відповідач ОСОБА_2 , подарував належну йому частку в квартирі по Ѕ ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є його дружиною та матір'ю відповідно.
Твердження Відповідача 1 про належне виконання ним погашення заборгованості згідно відкритого виконавчого провадження не підтверджуються жодним доказом. Відтак, відчуження частини квартири Відповідачами порушує права Позивача, оскільки це єдине майно на яке може бути звернуто стягнення. Посилання відповідача на подання заяв до державного виконавця про відрахування з пенсії з метою виконання судового рішення не спростовують висновків суду про фіктивність оспорюваних правочинів.
Відповідно до вимог ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Суд вважає важливими доводи відповідача, разом з тим не може їх врахувати виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 717 цього Кодексу за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суд повинен встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників: свідомий намір невиконання зобов'язань договору, приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
ОСОБА_2 , відчужуючи належну йому на праві власності квартиру своїм родичам, був обізнаний про наявність кримінального провадження та великої кількості потерпілих від ДТП, винуватцем якої він був визнанийта таким чином, міг передбачати негативні наслідки для себе у випадку виконання рішення суду.
Слід зазначити, що правочин-це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тому дії особи, що вчинені без наміру створити будь-які юридичні наслідки, не призводять до правочинів. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому справжні їх цілі можуть бути протизаконними (наприклад, укладення громадянином договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від накладення на нього арешту і реалізації в рахунок виконання зобов'язань).
Доводи відповідача 1 - ОСОБА_2 , що метою укладення Договору дарування між ним, як дарувальником та його дружиною та матір'ю як обдарованими є реальні наслідки та відсутність умислу задля уникнення відповідальності за спричинену шкоду, суд вважає необґрунтованими та не підтвердженими ніякими доказами.
Відповідачем 1 ОСОБА_2 суду не надано доказів, що під час укладення спірного договору їхня внутрішня воля відповідала зовнішньому її вияву, та що сторони договорів передбачали реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами.
Відповідачі у справі не довели суду, що їхні дії, як сторін договорів дарування, не направлені були на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно, як до близьких родичів, з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за рахунок відповідачів рішення суду про стягнення грошових коштів.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Разом з тим, відчуження відповідачем частини квартири шляхом укладення договору дарування не може використовуватися ним, як учасником цивільного обороту для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу і зумовив для позивача настання негативних наслідків. У правовідносинах, що виникли між сторонами при укладанні оспорюваних справочинів сторони "вживали право на зло", оскільки цивільно-правовий інструментарій (договір купівлі-продажу) використовувався учасниками для унеможливлення стягнення на частку позивачем і зумовив для позивача настання негативних наслідків.
Зазначене кореспондується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові по справі № 369/11268/16-ц від 03.07.2019, постанові Верховного Суду по справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) від 24.07.2019, Постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року по справі №372/3541/16-ц, Постанові Верховного суду від 10.02.2021 у справі № 753/5841/17 (провадження № 61-17966св19).
Згідно вимог ст. ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту передбачений ст. 16 ЦПК України та є ефективним для захисту порушеного права у спірних правовідносинах.
За таких обставин суд, з'ясувавши дійсні обставини та аналізуючи зібрані в справі докази, дійшов висновку, що договір дарування від 09.10.2015, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на Ѕ частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Киівського міського нотаріального округу Мурашконською Оленою Семенівною за №2579 та договір дарування від 01.10.2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на Ѕ частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Киівського міського нотаріального округу Мурашконською Оленою Семенівною за №2513 підлягають визнанню недійсними і тому вказані позовні вимоги позивача слід задовольнити.
Понесені витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , в розмірі по 469,86 грн. з кожного на користь позивача ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263, 264-265, 268, 272, 273-279, 352, 354-355, 430 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурашковська Олена Семенівна про визнання договору дарування недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування від 09.10.2015, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Киівського міського нотаріального округу Мурашконською Оленою Семенівною за №2579, недійсним внаслідок його фіктивності та скасувати відповідний запис про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_5 .
Визнати недійсним договір дарування від 01.10.2015, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Киівського міського нотаріального округу Мурашконською Оленою Семенівною за №2513, недійсним внаслідок його фіктивності та скасувати відповідний запис про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_6 .
Стягнути з ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_4 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 469,86 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 469,86 грн.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_4 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 469,86 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня отримання копії.
Повний текст рішення виготовлено 12.03.2021
Суддя: Комаревцева Л.В.