Справа № 454/1102/20
25 січня 2021 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Веремчук О. А. ,
за участю секретаря Баран О.Я.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Львіввугілля" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні -,
Позивач звернувся в суд з позовом в якому просить стягнути середній заробіток за період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.
Свої вимоги мотивує наступним.
Він перебував у трудових відносинах з ВП Шахта «Степова» Державного підприємства "Львіввугілля" з 17.01.2006 р. до 01.10.2019р. та був звільнений по стану здоров'я.
Після звільнення відповідач не здійснив повного розрахунку належних йому сум заробітної плати, розмір якої на даний час складає 78493 грн. 96 коп. , а після відрахування податків він мав отримати кошти в сумі 53374 грн. 91 коп.
Тому просить стягнути з Державного підприємства "Львіввугілля" код ЄДРПОУ 32323256 в користь гр. ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи в сумі 100513 гривень 92 копійки .
Відповідач подав відзив у якому зазначив, що підприємство отримує кошти виключно від реалізації вугільної продукції, падіння цін, на яку спричинило відсутність обігових коштів для виплати заробітної плати працівникам.
Вини підприємства у невиплаті заробітної плати немає.
Також, звернув увагу, що визначений позивачем розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є неспівмірним до розміру заборгованості, оскільки значно перевищує таку заборгованість.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
Згідно витягу з трудової книжки НОМЕР_1 вбачається, що позивач перебував у трудових відносинах з ВП Шахта «Степова» Державного підприємства "Львіввугілля" з 17.01.2006 р. до 01.10.2019р. та був звільнений по стану здоров'я.
З довідки ПАТ «Шахта «Степова» від 28.02.2020р. встановлено, що заборгованість з виплати заробітної плати перед позивачем складає 110 552 . 10 грн. , а невиплаченою є вихідна допомога в сумі 43138 , 20грн..
З довідки ПАТ «Шахта «Степова» від 03.03.2020р. встановлено, що заборгованість з виплати заробітної плати перед позивачем складає 43138 , 20грн..
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму .
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлює стаття 117 КЗпП України. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, у разі невиплати з вини роботодавця власника або уповноваженого ним органу (підприємства, установи, організації) належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема згідно з умовами трудового договору, та відповідно до законодавчих гарантій.
Виходячи з вказаних норм закону, виплата належних позивачу сум мала бути здійснена відповідачем саме в день її звільнення.
Таким чином, відповідачем порушені трудові права позивача щодо невиплати належних йому при звільненні сум, а тому вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є підставною.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.
При обчисленні середнього заробітку слід керуватися ст.27 Закону України «Про оплату праці» та п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно з якими середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
При цьому, відповідно до п.5 розд.IV порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абз.1 п.8 розді.IV порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.
Такий розрахунок відповідає змісту зазначених вище норм права та практиці їх застосування, зокрема, Постанові Верховного Суду України від 01.03.2017р. у справі №635/2084/16-ц та Постанові Верховного Суду від 02.08.2019р. у справі №755/17855/16-ц.
Виходячи з аналізу зазначених норм, для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку слід враховувати кількість робочих днів затримки, а не календарних днів, як вказано позивачкою.
Так, середньоденна заробітна плата позивача складає 966,48грн., що визнається відповідачем та про що ним надано відповідну довідку.
Період затримки розрахунку з 02.10.2019р. до дня ухвалення рішення судом складає 104 робочих днів.
Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за цей період складає: 966,48грн. х 104 днів = 100513,92грн.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
В Постанові від 26.06.2019р. у справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Так, позивач, будучи звільненим 01.10.2019р., звернувся до суду лише 03.04.2020р.
Позивач не довів, що звертався на момент звільнення до відповідача з вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі. Таке право позивач реалізував лише звернувшись з позовом до суду.
Суд також приймає до уваги, що позивач був звільнений з роботи за станом здоров'я, та після звільнення він має право на отримання виплат у зв'язку з втратою працездатності.
За таких підстав, з врахуванням також, порівняно недовготривалого періоду затримки виплат, невеликого розміру заборгованості по заробітній платі в порівнянні з іншими працівниками та з врахуванням загального боргу підприємства по заробітній платі , суд визнає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам даної справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 50000 грн.
Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, то судом враховано наступне.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. № 4 (з послідуючими змінами та доповненнями), передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяної позивачу моральної шкоди та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
В той же час, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що він терпілий зазначені ним моральні страждання внаслідок затримки виплати йому заробітної плати .
Суд приймає до уваги що в ВП Шахта «Степова» Державного підприємства "Львіввугілля" існує значна заборгованість про виплаті заробітної плати перед працівниками, а тому, враховуючи також, що позивач вже звільнений, затримка виплати йому частини заробітної плати не впливає на його престиж та ділову репутацію.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір .
Керуючись ст.ст.5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -
позов задоволити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Львіввугілля" код ЄДРПОУ 32323256 в користь гр. ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи в сумі 50 000 ( п"ятдесят тисяч) гривень.
Стягнути з Державного підприємства "Львіввугілля" код ЄДРПОУ 32323256 в користь держави судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок .
Рішення суду може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Сокальський районний суд в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Головуючий: О. А. Веремчук