Справа № 756/3283/21
Провадження № 2-о/756/284/21
09 березня 2021 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Ткач М.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська обласна державна адміністрація Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, про встановлення факту юридичного значення,
У березні 2021 року заявник ОСОБА_1 , звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська обласна державна адміністрація Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, про встановлення факту юридичного значення, в якій заявник просить суд встановити факт, що він залучався до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків ядерних аварій на Семипалатинському ядерному полігоні - в період 27 робочих днів у жовтні 1973 року та Чорнобильської катастрофи - в період 22 робочих днів у грудні 1986 року
Із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 звернувся в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини 1 та пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, фактів проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, а також фактів закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових винагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду. Зазначене свідчить, що у даному випадку захист своїх прав, у разі їх порушення, заявник має здійснювати в порядку адміністративного судочинства шляхом оскарження дій чи бездіяльності відповідного органу.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать, зокрема, інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Правовий статус інваліда війни підтверджується відповідним посвідченням, виданим відповідно до Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.
У пункті 10 Порядку зазначено, що посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
З огляду на вимоги заяви та документи додані до неї, суд доходить висновку про те, що заявник звернувся до суду з метою отримання доказу, який би підтверджував правомірність його дій, спрямованих на отримання статусу інваліда війни. Оскільки законодавство передбачає спеціальний порядок встановлення статусу інваліда війни, то в окремому провадженні не може бути встановлений юридичний факт залучення заявника до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який фактично підтвердить належність заявника до інвалідів війни.
У випадку, якщо заінтересована особа отримала від заявника документи, які підтверджують факт його залучення до формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проте надала відмову, яку заявник, маючи документальні підтвердження зазначеного факту, вважає безпідставною, він може оскаржити такі дії заінтересованої особи до адміністративного суду, до повноважень якого належить, зокрема, перевірка законності й обґрунтованості відмови заінтересованої особи та оцінка наданих їй заявником документів як доказів його залучення до формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 310/8703/17.
Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним в узагальненні «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 1 січня 2012 року, не підлягають розгляду в судах заяви про встановлення факту безпосередньої участі протягом певного періоду на будь-яких роботах, пов'язаних із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Отже, враховуючи суб'єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склались між ними, суд приходить до висновку про те, що законом визначено інший порядок, який дає змогу особі підтвердити факт своєї участі у ліквідації наслідків аварії, а тому дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За викладених обставин у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 слід відмовити на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України.
Керуючись ст. 19, 186, 259-261, 352, 354 ЦПК України, суд,
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська обласна державна адміністрація Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, про встановлення факту юридичного значення.
Роз'яснити ОСОБА_1 його право звернення до суду із зазначеною вимогою в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя М.М. Ткач